Презентация на тему Зовнішня будова листка

і розміри якого сприяють утворенню максимальної фото синтезуючої поверхні

при оптимальних значеннях транспірації. Кількість листків на рослині дуже різне. Вважається, наприклад, що одне дерево дуба несе на собі до 250000 листків. Пласка форма робить листки біфациальними, тобто двосторонніми. Тому можна говорити про верхню та нижню сторони листка, маючи на увазі орієнтацію цих сторін по відношенню до верхівки пагона. Верхню сторону можна також назвати брючною, або адаксильною, а нижню – спинною, або абак сильною. Це пов’язане з положенням листового зачатку у бруньці. Верхня та нижня сторони нерідко дуже різняться між собою за анатомічною будовою, характеру жилкування та забарвленню.

до 10 см, однак відомі величезні листя деяких пальм

до 15 м довжиною. Крупні листя відомого амазонського латаття вікторії королівської досягають 2 м у діаметрі. Розміри, форма та ступінь розсіченості листків, хоча і являються спадковими ознаками виду, дуже часто мінливі і залежать від умов існування.

— прилистків.
Листкова пластинка — основна частина листка.
Черешок

— стеблоподібний перехід між листковою пластинкою і основою.
У деяких рослин черешків немає, такі листки на відміну від черешкових називаються сидячими. 
Прилистки — листкоподібні утворення біля основи черешка листка, які служать для захисту молодого листя та пазушної бруньки.

 виконує його основні функції. Редукується пластинка дуже рідко, і

тоді її функції приймають або розширений листовидний черешок – філлодій (австралійська акація), або крупні листовидні прилистки.
Черешок зазвичай округлий або сплюснутий у поперековому розрізі. Крім опорної та провідної функції він, довгий час зберігаючи здатність до вставного росту, може регулювати положення пластинки, вигинаючись у напрямку до світла. Нерідко черешок не розвивається, і тоді листок називають сидячим. Лист з черешком називають черешковим.

звужена або має вигляд невеликого потовщення (листова подушечка). Однак

не рідко, особливо у злаків та зонтичних, вона розростається і утворює замкнену або незамкнену трубку, що зветься листовою піхвою. Листова піхва захищає пазушні бруньки, сприяє довгому збереженню інтеркалярної меристеми стебла і нерідко слугує засобом додаткової опори пагона.
У процесі формування листка прилистки розростаються раніше пластинки і грають захисну роль, складаючи частину брунькових покривів. Після розгорнення бруньок прилистки часто опадають або підсихають. Іноді вони мають такі ж розміри як і листкова пластинка (особливо у складних листків) і функціонують як фото синтезуючі органи. У родині гречішних прилистки у результаті зростання утворюють розтруб, що охоплює стебло над вузлом у вигляді короткої плівчастої трубки. 

за формою, характером основи, верхівки та іншими особливостями листової

пластинки. Особливо великий поліморфізм у листків водних рослин.
При характеристиці листової пластинки звертають увагу на її форму, верхівку, основу і край.
Листкові пластинки за формою бувають:
— лінійні (злаки),
— овальні (акація),
— ланцетні (верба),
— стрілоподібні (стрілолист),
— округлі (осика),
— серцевидні (липа).

— пилчастий,
— виїмчастий.

— лопатеві (дуб — розрізи сягають чверті ширини листкової

пластинки),
— роздільні (мак – розрізи більші за чверть ширини листкової пластинки),
— розсічені (реп’ях – розрізи досягають середини листкової пластинки).

Листя дуба

Листя маку

Листя реп'яху