Презентация на тему Фінанси домогосподарств

фінансових відносин, які виражають розподіл і перерозподіл вартості валового

внутрішнього продукту і національного доходу на макро- і мікрорівнях; оволодіння спеціальними теоретичними знаннями і практичними навичками, які необхідні для правильної оцінки явищ і процесів в галузі фінансів, що дозволяє швидко опанувати зміни, які відбуваються у фінансовій практиці.

Завданням курсу є правильне розуміння закономірностей у сфері фінансових відносин держави, суб‘єктів підприємницької діяльності та населення і розкрити шляхи використання цих закономірностей у практиці фінансової роботи; показати можливі напрями впливу фінансів на суспільний прогрес і роль фінансів в економічній перебудові суспільства на шляху розвитку ринкових відносин.

домогосподарств у національній фінансовій системі
Функції домогосподарств
Бюджет домогосподарств

 
Мета лекції: вивчення

сутності та значення фінансів домогосподарств в системі фінансових відносин; розуміння місця та ролі домогосподарств в процесі створення розподілу та перерозподілу ВВП країни

сектором фінансової системи, який «постачає» на фінансовий ринок свої

заощадження які трансформуються в інвестиційний ресурс. Крім того, домогосподарства, через споживчий попит стимулюють національну економіку до продуктивного росту. Домогосподарства в кінцевому результаті сплачуть основну частину податкових платежів в бюджет країни.

інституційними секторами
(за ІІІ квартал 2015 р.)

одна з головних структурних одиниць економіки, найважливіший суб’єкт ринкових

відносин, основна забезпечуюча ланка фінансової системи. Воно може складатися з одного або декількох чоловік. В системі національних рахунків, прийнятій ООН і рядом міжнародних організацій в 1993 році, домашнє господарство визначається як «невелика група людей, які проживають спільно на одній житловій площі, вносять свій дохід і багатство повністю або частково до загального фонду і спільно споживають деякі товари та послуги, в основному – житло і продукти харчування».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення», домогосподарством визнається сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об’єднують та витрачають кошти. Ці особи можуть перебувати в родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких з цих стосунків або бути і в тих, і в інших стосунках. Домогосподарство може складатися з однієї особи.

сфері соціально-економічної діяльності відносини утворюють зміст самостійної економічної категорії.

В даному випадку йдеться про соціально-економічний зміст категорії «фінанси домашнього господарства».
Фінанси домашнього господарства – це сукупність грошових відносин з приводу формування, розподілу та використання цільових фондів грошових коштів, в які вступають учасники домашнього господарства в процесі своєї соціально-економічної діяльності.
Фінанси домогосподарств за формою – це доходи і витрати як матеріальне вираження фінансових відносин, в які вступають домогосподарства у процесі економічної діяльності. Фінанси домогосподарств як явище відображають внутрішні та зовнішні грошові потоки таких господарств. Матеріальним змістом фінансів домогосподарств є грошові фонди (у найбільш загальному вигляді – це фонди споживання і заощадження), які домогосподарства формують та використовують у процесі фінансово-господарської діяльності.
Саме наявність цих фондів є тією специфічною ознакою, яка вирізняє фінанси серед інших економічних категорій, а зв’язок і взаємодія між фондами забезпечуються за допомогою грошових потоків.

Україні за 2010-2015 роки

Україні за 2010-2015 роки

в умовах ринкової економіки постійно вступає у фінансові відносини,

що виникають як усередині самого домашнього господарства, так і з зовнішніми, по відношенню до нього, ринковими суб’єктами.
Внутрішніми фінансовими відносинами домашнього господарства виступають відносини, що виникають між його учасниками з приводу формування грошових фондів, без формування яких не може обійтися жодне домашнє господарство. Ці фонди мають різне цільове призначення: підтримка рівня поточного споживання; придбання дорогих предметів довгострокового використання, подальше інвестування тощо.
Зовнішні фінансові відносини домашнього господарства є більш розгалуженими та значущими. До них належать відносини з:
іншими домашніми господарствами з приводу формування і використання спільних грошових фондів (не належать відносини взаємного обміну, в яких також можуть брати участь домашні господарства);
підприємствами з приводу участі в їх акціонерному капіталі;
комерційними банками з приводу поповнення дефіциту бюджету домашнього господарства, а також з приводу розміщення тимчасово вільних грошових коштів домашніх господарств на банківські рахунки з метою зберігання і отримання додаткового доходу;
іншими фінансово-кредитними установами (ломбарди, кредитні спілки, лізингові компанії та ін.);
страховими організаціями з приводу формування і використання різного роду страхових фондів;
державою з приводу освіти та інших соціальних послуг, використання державного бюджету та цільових позабюджетних фондів, придбання державних цінних паперів тощо.

фізичних осіб в Україні

Значення грошових заощаджень велике не тільки

з точки зору домашнього господарства. Заощадження населення – це важливе джерело стабільності національної економіки. Заощадження населення – це важливий інвестиційний ресурс для української економіки (рівень зносу основних фондів в різних галузях вітчизняної економіки варіює в межах від 30 до 70%, при цьому реалізація переважної більшості інвестиційних програм стримується через відсутність доступних джерел фінансування).

Місце домогосподарств у національній фінансовій системі

через їх функції. Фінанси домогосподарств, як і фінанси в

цілому, виконують ті ж самі функції: розподільчу, регулюючу, контролюючу. Враховуючи суттєве значення домогосподарств в національних інвестиційних процесах, слід відокремити й інвестиційну функцію, яку вони виконують у фінансовій системі.

Розподільча функція. У загальну кількість учасників домашнього господарства входять неповнолітні діти, повнолітні, не працюючі з різних причин члени сім’ї. В рамках розподільчої функції частина національного доходу, яка припадає на домашнє господарство, в тій чи іншій пропорції розподіляється між всіма його учасниками. Виконуючи розподільчу функцію, фінанси домашніх господарств забезпечують безперервність процесу відтворення робочої сили, забезпечуючи кожну людину ресурсами, необхідними йому для підтримки життя.
Суб’єктами розподілу є всі учасники домашнього господарства. Об’єктом розподільчої функції виступає наявний дохід домашнього господарства.

системі суспільного виробництва є інвестиційна. Дана функція полягає у

тому, що домашні господарства є одними з основних постачальників фінансових ресурсів для економіки. Зростання доходів домашніх господарств є матеріальною основою для виконання даної функції. Часто інвестиційну функцію домашніх господарств пов’язують тільки з часткою капіталізованих доходів, тобто використовується як заощадження (вкладення засобів в різні фінансові інститути та в реальне виробництво). Але такий підхід є одностороннім. Насправді навіть збільшення частки споживання є чинником, сприяючим зростанню інвестицій в економіці (наприклад США). На такий підхід звертав увагу ще Дж. Кейнс, який розробив концепцію ефективного попиту, що складається із споживчого та інвестиційного компонентів. Скорочення споживчих витрат, якими б факторами вони не стимулювалися, природним чином стримує і розвиток виробництва. Так, в сучасній Україні через низький рівень заробітної плати підприємства не можуть нарощувати виробництво і товарообіг.

на достатньо складний комплекс відносин між його різними учасниками.

Такі відносини визначені різницею у віці, рисах характеру, звичках людей, різним рівнем їх потреб і доходів. Разом з тим нормальний розвиток домашнього господарства можливий лише в тому випадку, якщо його учасники знаходять взаєморозуміння при ухваленні економічних рішень. Узгодження економічних інтересів різних учасників домашнього господарства забезпечується їх регулюванням, під яким розуміється можлива зміна частини наявного доходу, що припадає на одного члена домашнього господарства. Отже, фінанси домашнього господарства виконують ще одну важливу функцію – регулюючу, яка підтримує збалансований розвиток домашнього господарства як єдиного цілого. Досягається це шляхом перерозподілу фінансових ресурсів.
Контролююча функція. Домашнє господарство в умовах ринкової економіки виступає самостійним господарюючим суб’єктом, тобто рівень життя членів домашнього господарства повністю залежить від величини доходу, який на них припадає. Під впливом різних факторів така величина може змінюватися як у бік збільшення, так і в бік зменшення. Тому підтримка звичайного рівня споживання неможлива без контролю за розподілом одержаного доходу по різних фондах, а також за їх цільовим використанням.

– складова частина загальнодержавного балансу, яка характеризує формування і

використання частини національного доходу, що надходить у розпорядження населення у формі грошових доходів. Він містить систему показників, яка відображає формування грошових доходів населення у процесі розподілу й перерозподілу частини національного доходу, а також розмір та структуру їх використання. Даний баланс складають за скороченою та розгорнутою формами. Скорочена форма передбачає розробку балансу по населенню в цілому і характеризує грошовий оборот тільки між населенням, з одного боку, і організаціями, закладами – з іншого. Баланс за розгорнутою формою містить дані про доходи по суспільних групах населення, грошовий оборот не тільки між населенням і державою, громадськими організаціями, закладами, а й між окремими групами людей.
Основним джерелом фінансових ресурсів домашнього господарства є його сукупний грошовий дохід. Грошові доходи домашнього господарства можна класифікувати за джерелами їх надходжень: оплата праці (в Україні оплата праці складає від 45 до 48% в доходах домогосподарств); соціальні трансферти (в Україні вони становлять близько 40%); доходи від індивідуальної трудової та підприємницької діяльності; доходи, одержані у вигляді відсотків, дивідендів, ренти та інших доходів від власності (в Україні на цю категорію доходів припадає менше 20%); випадкові доходи (дарування, спадкоємство майна, виграші в лотерею і т.д.).

можна представити наступним чином.
Грошові доходи:
всього грошових доходів 100% в

т.ч.:
заробітна плата;
доходи робітників і службовців підприємств та організацій, крім зарплати;
доходи від підприємницької діяльності;
надходження від продажу сільськогосподарської продукції;
пенсії та допомоги;
стипендії;
надходження з фінансової системи;
інші надходження.
Грошові видатки:
всього грошових видатків 100% у т.ч.:
купівля товарів;
оплата послуг;
обов’язкові платники та добровільні внески;
приріст заощаджень у вкладах та облігаціях, акціях.

господарства – це сукупність створених домашнім господарством цільових грошових

фондів. Джерелом формування таких фондів є наявний грошовий дохід домашнього господарства.
У структуру фінансів домашнього господарства входять наступні основні елементи:
грошовий фонд поточних витрат (витрати на придбання продуктів харчування, непродовольчих товарів, використаних протягом відносно нетривалого періоду часу (взуття, одяг, плата за періодичне використання послуг тощо);
грошовий фонд капітальних витрат (придбання непродовольчих товарів, які використовуються протягом тривалого проміжку часу (меблі, житло, транспортні засоби тощо), оплата послуг, достатньо рідко споживаних учасниками домашнього господарства (освіта, медична операція, туристична путівка);
фонд грошових заощаджень.

у грудні
(у % до кількості працівників, яким оплачено 50%

і більше робочого часу)

році)

%

класифікації витрат домашніх господарств. Так, з погляду періодичності здійснення,

виділяють три групи витрат домашніх господарств: коротко-, середньо- та довгострокові витрати.
До першої групи можна віднести витрати на насущні блага (продукти, деякі непродовольчі товари, різноманітні послуги); друга група включає витрати на товари (одяг, взуття та ін.), що періодично (сезонно) придбаваються; третя група складається з витрат, які здійснюються раз на декілька років.
В даній класифікації не враховані обов’язкові платежі домашніх господарств (комунальні та інші щомісячні платежі населення, сплачувані податки і збори).
Залежно від функціонального призначення витрат деякі економісти поділяють їх на такі основні групи: особисті споживчі витрати (купівля товарів і оплата послуг); податки та інші обов’язкові платежі; грошові накопичення і заощадження.
Для подальшої характеристики витрат домашнього господарства ми використовуватимемо інший варіант їх класифікації, який в деякій мірі дозволяє об’єднати два вищеназвані критерії. Такий варіант припускає поділ видаткової частини бюджету домашніх господарств на три основні розділи: обов’язкові платежі; витрати на споживання; грошові заощадження.

підрозділити на дві агреговані групи: поточні і капітальні витрати.
До

поточних витрат домашнього господарства слід віднести витрати на придбання продовольчих товарів, непродовольчих товарів, які використовуються протягом відносно нетривалого періоду часу (взуття, одяг тощо), а також оплату необхідних для життя послуг (наприклад, таких, як послуги перукарні, стоматолога тощо).
Капітальні витрати включають витрати на придбання непродовольчих товарів, що використовуються протягом тривалого часу (витрати на меблі, придбання житла, транспортних засобів тощо). До цієї ж статті слід віднести витрати на послуги, які учасники домашнього господарства споживають рідко, але їх результат здійснює на них істотний вплив (витрати на освіту, медичні послуги, туристичні послуги тощо).
Статистичні дані свідчать про те, що основну частину витрат на споживання в Україні становлять поточні витрати, причому, на оплату продовольчих товарів спрямовується близько половини наявних доходів домашніх господарств. У США, для порівняння, вони складають не більш 20% загальної суми наявних доходів.
Загальна сума витрат на споживання залежить від цілого ряду факторів, які в цілому можна розподілити на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх факторів слід віднести: величину сукупних грошових доходів домашнього господарства; ступінь забезпечення потреб домашнього господарства за рахунок ведення натурального господарства; рівень організації ведення бюджету домашнього господарства; рівень матеріальних і духовних потреб членів домашнього господарства. Зовнішніми факторами є: рівень роздрібних цін на товари і послуги; величина державних дотацій, що направляються на фінансування медицини, освіти, транспорту тощо; сума податків та інших обов’язкових платежів домашнього господарства; рівень розвитку споживчого кредиту в економіці та ін.

всіх доходів і видатків сім’ї за певний період часу,

формує стиль споживання і життя. Зв’язок між доходами сім’ї і структурою споживчих видатків вперше дослідив німецький статистик Е. Енгель. Він помітив залежність: чим вища якість життя сім’ї, тим меншу частку доходу вона витрачає на придбання продовольчих товарів нижчої споживчої цінності. На основі даних про питому вагу видатків сім’ї на їжу можна говорити про рівень її добробуту. В Україні частка сімейних видатків на їжу значно більше ніж у розвинутих країнах.

Економісти визначають заощадження як “ту частину після податкового доходу”, яка не споживається “і отже, домогосподарства мають дві альтернативи використання своїх доходів після сплати податків – споживання або заощадження. Заощадження – це та частина поточного доходу, яка не витрачена на сплату податків або купівлю споживчих благ, а надійшла на банківські рахунки чи використана для придбання страхових полісів, облігацій, акцій та інших фінансових активів. Домогосподарства заощаджують, щоб мати кошти на випадок непередбачених ситуацій (хвороби, нещасного випадку). Однак бажання або готовності до заощадження ще не досить. Це бажання має супроводжуватись можливістю до заощаджень, що залежить від розмірів доходу. Якщо дохід родини дуже низький то вона може мати “від’ємні заощадження”, тобто родина споживає більше ніж становить її після податковий дохід. Це відбувається тоді, коли беруть позику або використовують заощадження, набуті у роки з вищими доходами.