Презентация на тему Правова характеристика договору страхування

страхування.
Порядок укладення, зміни і припинення договору страхування.
Зміст договору страхування.
Поняття

і ознаки обов’язкового страхування.
Характеристика юридичних фактів, що є підставою виникнення, зміни і припинення зобов’язань з обов’язкового страхування.
Особливості обов’язкового страхування майна, особи та відповідальності.

це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з

якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

договором.
строковим договором.
договором про приєднання
публічним договором.

випадок яких проводиться страхування:
смерть страхувальника (застрахованого);
тимчасова втрата працездатності;
постійна втрата

працездатності; 
закінчення активної трудової діяльності (працездатності) у зв'язку з виходом на пенсію за віком;
дожиття страхувальника (застрахованого) до закінчення строку дії договору страхування.

підгалузі:
— страхування життя та пенсій;
— пенсійне страхування;
— страхування від

нещасних випадків;
— медичне страхування.

життя вважаються:

— змішане страхування життя;
— страхування дітей;
— страхування до

одруження;
— довічне страхування;
— страхування додаткової пенсії.

страхуван­ням життя слід розуміти вид особистого страхування, який пе­редбачає

обов’язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а та­кож, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожит­тя застрахованої особи до закінчення строку дії договору страху­вання та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку.
Змішане страхування життя дає змогу поєдну­вати в одному договорі і на одну особу страхування на випадок дожит­тя і на випадок смерті.
При страхуванні рент (ануїтетів) страхова компанія пов’язує, як правило, виконання своїх обов’язків із дожиттям страхувальника (застра­хованого) до певного віку або строку, визначеного в договорі страхування.

що сталася внаслідок нещасного випадку. Умови страхування відносять до

таких подій травми, утоплення, опіки, ураження блискавкою або електричним струмом, обмороження, відмороження, переохолодження, випадкове гостре отруєння отруйними рослинами, недоброякісними харчовими продуктами хімічними речовинами (промисловими або побутовими) чи ліками, укуси тварин, отруйних комах чи змій, розриви (поранення органів) або їх вилучення внаслідок невірних медичних маніпуляцій.

на медичне страхування, причому не визначено, яким воно повинно

бути: обов'язковим чи добровільним. Законом же «Про страхування» передбачені механізми здійснення добровільного страхування.
Таким чином, з точки зору конституційності і законності, для введення добровільного медичного страхування заперечень немає.
Механізми медичного страхування наступні.
Людина, яка придбала медичний страховий поліс через сітку центрів медичного страхування в медичних установах і уклала договір медичного страхування з підприємствами і організаціями в рахунок зарплати чи коштів підприємства, при настанні хвороби має право отримати медичну допомогу в будь-якому закладі охорони здоров'я за своїм вибором, з якими страхова компанія укладе відповідні договори. Контроль за якістю лікування здійснює страхова компанія.
Компанія покриває також витрати на лікування в межах страхової суми, на яку укладено договір страхування. Відшкодовування (покриття) витрат проводиться тому, хто поніс витрати при лікуванні (лікувальній установі, аптеці чи страхувальнику - пацієнту).

страхового захисту є майно в найрізноманітніших його проявах. До майнового

страхування відносять: страхування засобів повітряного, наземного та водного транспорту, страхування вантажів, інших видів майна, страхування фінансових ризиків тощо. Його економічне призначення полягає в компенсації шкоди, заподіяної страхувальнику внаслідок страхового випадку із застрахованим майном. Ідеться як про матеріальні, так і про фінансові збитки. Обсяг відповідальності страховика включає виплату страхового відшкодування страхувальниковів разі пошкодження або знищення матеріальних цінностей, а також у разі втрати страхувальником грошових коштів або неотримання ним запланованого доходу (прибутку) внаслідок страхових випадків, обумовлених договором страхування. Особливістю цієї галузі є те, що в основу визначення страхової суми за договорами майнового страхування покладено дійсну вартість страхованих об'єктів. У разі страхування майна не на повну вартість збитки при настанні страхової події, як правило, також не відшкодовуються в повному обсязі

на підгрупи:
страхування майна;
страхування підприємницьких ризиків.
Страхування майна

в свою чергу поділяється на певні види.
Одним з найпоширеніших видів страхування є страхування засобів наземного (крім залізничного) транспорту.

Страхування підприємницького ризику може бути класифіковане по різних підставах.
Так, з урахуванням області страхування підприємницького ризику воно підрозділяються на правовідносини, що виникають зі страхування підприємницького ризику в банківській, біржовій, інвестиційній і іншій діяльності.

громадян;
домашні тварини;
транспорт;
домашнє майно та майно на садибі;
інше майно.

вогневих ризиків та стихійного лиха(вогневе страхування);
страхування сільськогосподарських культур від стихійних

явищ, посухи, граду тощо;
страхування тварин на випадок загибелі в результаті хвороби та нещасних випадків;
страхування засобів транспорту від аварій, крадіжок та інших ризиків.

видами добровільного майнового страхування, на які видається ліцензія, є:
страхування

залізничного транспорту;
страхування наземного транспорту (крім залізничного);
страхування повітряного транспорту;
страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);
страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);
страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;
страхування іншого майна.

пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або

її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі.
Обсяг цивільно-правової відповідальності не залежить від ступеня суспільної небезпеки його дій, а в ряді випадків при покладенні цивільної відповідальності – вина взагалі не враховується. Ці випадки охоплюються поняттям безвинної відповідальності. Прикладом такої відповідальності є відповідальність власників транспортних засобів. Звільнення від безвинної відповідальності відбувається у випадках: 1) дії непереборної сили (ст.617 ЦК України); 2) за наявності вини потерпілого у заподіянні шкоди (ст.1193 ЦК України). В усіх інших випадках, володілець джерел підвищеної небезпеки зобов'язаний відшкодувати збитки потерпілій особі (ст. 1187 ЦК України). Але не кожен власник спроможний відшкодувати потерпілій особі втрачений заробіток, витрати на лікування тощо.
Тому в Україні було введено обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Оскільки, страховику набагато легше покрити подібні збитки за рахунок значних за розміром страхових фондів, які формуються на основі страхових внесків страхувальників. Але при цьому, протиправно заподіяна шкода підлягає відшкодуванню у всіх випадках.

оточуючих (транспортні організації, промислові та будівельні підприємства, власники автотранспортних

засобів і т. ін.), зобов’язані відшкодувати шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки, Якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (п.5 ст.1187 ЦК України).

Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу є різновидом відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки і в силу цього настає незалежно від його вини, крім випадків, якщо буде доведено, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Спеціальним нормативним актом, що здійснює правове регулювання страхування даного виду є Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р.
Цей Закон регулює відносини у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі – обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

главі 53 ЦК і включає в себе дві стадії:

оферту та акцепт.
Оприлюднення договору страхування, що розроблений страховиком на основі Правил страхування є офертою – пропозицією укласти договір на визначених в них умовах. В такому випадку заява страхувальника є акцептом – згодою страхувальника на пропозицію страховика укласти договір.
Діючі правила страхування у своїй більшості та законодавство містить вказівку на те, що факт укладення договору посвідчується страховим свідоцтвом, договором чи полісом, одночасно зазначаючи, що вони є формою договору.

них перераховані в ст.. 28 Закону України “Про страхування”,

а деякі стосуються лише окремих видів договорів страхування. Загалом, зобов’язання зі страхування припиняються з наступних підстав:
за згодою сторін;
закінчення строку, на який був укладений договір;
виконання страховиком зобов’язань перед страхувальником в повному обсязі;
несплата страхувальником страхових платежів у встановлений договором строк;
ліквідація юридичної особи або смерть громадянина страхувальника, за виключенням випадків передбачених законом, умовами страхування чи договором;
ліквідація юридичної особи страховика;
прийняття судом рішення про визнання договору страхування недійсним;
в обов’язковому страхуванні – припинення обставин, що дозволяють відносити дану особу до категорії застрахованих осіб;
інші підстави, передбачені законодавством.
У період дії договору може відбутися зміна сторін у зобов’язанні.

на три групи
обов'язки, які сторони повинні виконати в процесі

укладення договору

обов'язки, які виникають після настання страхового випадку

обов'язки, які сторони виконують протягом дії договору

ОБОВ’ЯЗКИ ЗА ДОГОВРОМ СТРАХУВАННЯ

з правилами і умовами страхування.

ОБОВ'ЯЗКИ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ

ДОГОВОРУ:
не розголошувати інформацію, яка йому стала відомою у зв'язку з укладенням договору, щодо страхувальника, застрахованого, вигодонабувача, яка пов'язана із станом їх здоров'я, майновим становищем, та інші відомості, пов'язані з комерційною таємницею, особистим чи сімейним життям.

Конфіденційна інформація щодо діяльності та фінансового становища страхувальника може бути надана лише на письмову вимогу суду, а також правоохоронним та податковим органам на їх письмову вимогу за конкретним договором страхування у разі порушення кримінальної справи щодо певної фізичної або юридичної особи;

за заявою страхувальника переукласти з ним договір страхування у випадку здійснення страховиком заходів щодо зменшення страхового ризику або збільшенні вартості майна.

робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового

випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення виплати страхувальникові;

відшкодувати витрати, яких зазнав страхувальник при настанні страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору. У вчиненні дій, які запобігають настанню страхового випадку, заінтересований насамперед страховик, оскільки за умовами договору він зобов'язаний відшкодовувати шкоду, яка буде заподіяна. Тому, звичайно, він повинен сприяти тому, щоб страхувальник вчиняв розумні і доступні дії, спрямовані на зменшення можливих збитків. Витрати повинні бути відшкодовані навіть тоді, коли страхувальник, який їх зазнав, не досяг позитивного результату;

здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата здійснюється на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої визначеної в договорі особи і страхового акта, який складається безпосередньо страховиком або уповноваженою ним особою. Строк виплати за конкретним страховим випадком передбачається укладеним сторонами договором.

про ступінь страхового ризику. Страхувальник зобов'язаний сповістити страховика про

всі відомі йому обставини, які мають істотне значення для визначення ступеня страхового ризику. Страхова компанія, яка бере на себе ризик страхувальника, має бути впевнена, що страхувальник не приховує від неї ніяких відомостей;

повідомити про інші діючі договори страхування щодо об'єкта страхування. Страхування не може мати на меті збагачення страхувальника, тому законодавець передбачив, що якщо майно застраховане у кількох страховиків, то страхове відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. Тому бажання страхувальника застрахувати майно в повному обсязі у кількох страховиків можна пояснити або бажанням отримати додаткову гарантію задоволення майнових інтересів у випадку банкрутства однієї із страхових компаній, або його недобросовісністю в майбутньому і намаганням отримати кілька страхових відшкодувань у різних страхових компаній у випадку загибелі майна.   Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт страхування уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним (ст. 989 ЦК).

(страхову премію, страхові платежі). Сплата страхових внесків — головний

обов'язок страхувальника.
Визначаючи розмір плати, страховик може застосовувати розроблені ним тарифи. Останні становлять собою ставки страхових внесків з одиниці страхової суми або з об'єкта страхування. При визначені розміру страхових тарифів виходять із загальної умови: страхових премій, сплачених страхувальниками, має бути достатньо для того, щоб здійснити можливі виплати всім застрахованим особам за окремими видами страхування. Розмір страхових тарифів залежить від ризиків, наявних в конкретному виді страхування, та від розміру виплат;

вживати заходів щодо запобігання настанню страхового випадку. Незважаючи на те, що страх загибелі речі (у випадку майнового страхування) переходить від страхувальника на іншу особу - страховика, страхувальник не звільняється від обов'язку належним чином турбуватися про збереженість речі. Якщо виникає загроза настання страхової події, страхувальник зобов'язаний вживати заходів до її усунення і утримувати застраховане майно в належному стані. Застраховане майно повинно експлуатуватися згідно з правилами протипожежної безпеки, належним чином зберігатися, використовуватися;
інформувати страховика про будь-які зміни страхового ризику.

зменшення збитків, завданих настанням страхового випадку. При настанні страхової

події страхувальник повинен не пасивно спостерігати, як настають наслідки, що зумовлять сплату йому страхового відшкодування, а зобов'язаний вживати заходів до зменшення їх розміру (наприклад, у випадку пожежі — викликати пожежників тощо);

повідомити страховика про настання страхового випадку в термін, передбачений умовами договору. Вимога страхувальника про виплату має бути заявлена своєчасно. Так, зазвичай за договором добровільного страхування домашнього майна страхувальник протягом доби зобов'язаний письмово повідомити страховика про вчинену, наприклад, крадіжку. Такий само строк встановлений і відповідними правилами страхування тварин, автомобілів. За відсутності страхувальника з такою заявою повинен звернутися будь-який повнолітній член його сім'ї;

повідомити страховика про відшкодування шкоди винною чи відповідальною за шкоду особу.
У випадку одержання за договором майнового страхування повного відшкодування від винної особи страхувальник позбавляється права на отримання страхової виплати.    На страховика і страхувальника можуть покладатися й інші обов'язки, що випливають із специфіки укладеного договору страхування.

в договорі страхування.
ПРАВАМ СТРАХУВАЛЬНИКА відповідають обов’язки страховика в договорі

страхування.

зміни і припинення зобов’язань з обов’язкового страхування.

договору