Презентация на тему Насичені вуглеводні (алкани, парафіни)

пропан; С4Н10 — бутан; С5Н12 — пентан; С6Н14 —гексан;

С7Н18 — гептан; С8Н18 — октан; С9Н20 — нонан; С10Н22 — декан.

Для алканів характерна структурна ізомерія, яка починається з бутану.
Так, бутан має два, пентан С5Н12 — три, гексан С6Н14— п`ять, октан С8Н18 - вісімнадцять, а декан — С10Н22- сімдесят п`ять структурних ізомерів.
Атоми вуглецю в алканах перебувають у стані sp3-гібридизації, тому структура алканів не лінійна, а ланцюг зберігає валентні кути, що характерні для sp3-гібридного стану і які становлять приблизно 109о28’.

результаті відщеплення атома водню від алкану, називаються алкілами (вуглеводневими

залишками або алкільними групами, або алкільними радикалами). Не потрібно змішувати поняття алкільний радикал і вільний радикал. Вільні радикали утворюються в ході хімічних реакцй і існують реально, а алкіли реально не існують. Їх використовують для побудови формул алканів, так само, як літери використовують для побудови слів.
Назви алкілів будують з назв відповідних вуглеводнів замінюючи суфікс -ан на -ил (-іл), наприклад, метан (СН4) — утворює алкільний залишок метил (СН3—)
або бутан (СН3СН2СН2СН3) — утворює алкіл бутил (СН3СН2СН2СН2—).

атомів вуглецю, з якими він сполучений, буває первинним, вторинним,

третинним та четвертинним.

Первиний з’єднаний тільки з одним сусіднім атомом вуглецю, вторинний з двома і т.д.

або іншого атома вуглецю радикали або алкільні групи бувають

первинні, вторинні та третинні, наприклад:



первинний вторинний третинний

У назвах алкілів використовуються префікси н-, втор-, ізо-, нео-.
Так, (н-) означає нормальну (нерозгалужену) будову вуглеводневого ланцюга (СН3-СН2-СН2-СН2― н-бутил), втор-застосовується тільки для вторинного бутилу, трет- означає алкіл з третинною структурою, ізо-означає алкільну групу з розгалуженням у кінці ланцюга, нео- застосовується для алкілів з четвертинним атомом вуглецю. Нижче наведені формули та назви найважливіших алкільних радикалів.

хімічних сполук.
Систематична номенклатура.
Її основи були закладені на міжнародному

з‘їзді хіміків у Женеві в 1892 р. Тому ця номенклатура довгий час називалася Женевською. Протягом багатьох років основні правила цієї номенклатури удосконалювалися, доповнювалися і, в основному, сформувалися наприкінці 50-х років ХХ ст. як систематична номенклатура.
Питаннями хімічної номенклатури сьогодні займається International Union of Pure and Applied Chemistry (IUPAC), тому систематичну номенклатуру називають номенклатурою IUPAC.
Сьогодні здебільше застосовують два варіанти цієї номенклатури: замісникову та радикало-функціональну. Перший варіант є універсальнішим і ним можна користуватися для побудови назв як вуглеводнів, так і їх функціональних похідних. Другий варіант застосовують, переважно для функціональних похідних вуглеводнів.

такі дії:
1). Знайти в молекулі алкану найдовший вуглецевий

ланцюг – головний ланцюг і пронумерувати атоми вуглецю в ньому, починаючи з того кінця, до якого ближче знаходиться перше розгалуження.
2). Визначити положення і природу алкільних залишків, що виконують роль замісників у головному ланцюзі.
Назва алкану складається наступним чином: арабським числом – локантом, позначають положення алкільного залишка, що виконує роль замісника в головному ланцюзі, через дефіс називають цей замісник і далі називають алкан, що відповідає головному ланцюгу, наприклад:

атомів вуглецю, що відповідає бутану. Нумеруємо його, починаючи з

лівого кінця, тому що розгалуження знаходиться ближче до цього кінця ланцюга. Радикалом-замісником у головному ланцюзі є метильна група (відмічена колом) і цей замісник знаходиться біля другого атома вуглецю. Отже, назва цього алкану буде такою:
2-метилбутан.

ланцюзі є кілька однакових замісників, то їх кількість позначають

грецькими числівниками: 2 - ди; 3 - три-; 4 - тетра; 5 - пента; 6 - гекса і так далі,