Презентация на тему Пластмаси

молекул в одну без зміни елементарного складу вихідних речовин.
Реакція

поліконденсації

- процес синтезу полімерів, який зазвичай супроводжується виділенням низькомолекулярних побічних продуктів (води, спиртів і т. П.) при взаємодії функціональних груп.

групи (−СООН, −ОН та ін.), щоб у результаті утворювався

побічний продукт і нове угрупування, яке пов'язує залишки реагуючих між собою молекул.
До складу мономерів повинно входити не менше двох функціональних груп.

оборотних деформацій
Здатність у високоеластичному стані набухати перед розчиненням (у

відповідних розчинниках)
Висока в'язкість розчинів
Низька крихкість
Пружність, амортизаційна здатність
Здатність макромолекул до орієнтації у просторі (утворення анізотропних волокон і плівок)
Електроізоляційні та електропровідні
Стійкість до тертя, впливу світла, температур і вогню, радіації, різних хімічних речовин тощо.

компонентом слугує полімер, а інші складові частини - наповнювачі,

пластифікатори, стабiлiзатори, барвники, антиоксиданти та інші речовини.

органiчнi матерiали, якi покращюють мiцнiсть, жосткiсть пластмас, тепло- й

водостiйкiсть, электроiзоляцiйнi властивостi. Це може бути крейда, тальк, каолiн, кварцевий пiсок, волокна бавовни, азбест, папiр, тканини.
Пластмаси Пластифiкатори (пом’якшувачi) - маслоподiбнi органiчнi речовини, якi вводять в пластмаси для покращення iх еластичностi, гнучкостi, морозостiйкостi.
Барвники — інтенсивно забарвлені органічні сполуки, придатні для фарбування різних матеріалів.
Стабілізатори – інгібітори старіння, які додають з метою падвищення термічної, світлової, хімічної стійкості: антиоксиданти, антиозонанти, антиради, термо- і фотостабілізатори.
Піноутворювачі - речовини, що беруть участь в процесі спінювання. Існують натуральні і синтетичні піноутворювачі.
Усі ці та інші речовини беруть участь в утворенні пластмас.

у техніці, сільському господарстві, побуті. Це зумовлено властивостями, що

роблять їх використання економічно вигідним і зручним.

і реактопласти (термореактивні пластмаси).
Термопласти – полімерні матеріали, здатні оборотно

переходити при нагріванні у високоеластичний або в'язкотекучий стан.
За звичайної температури термопласти знаходяться в твердому стані. При підвищенні температури вони переходять у високоеластичний і далі — у в'язкотекучий стан, що забезпечує можливість формування їх різними методами. Ці переходи оборотні та можуть повторюватися багато разів, що дозволяє, зокрема, переробку побутових і виробничих відходів з термопластів на нові вироби.
До термопластів належать: поліетилен, полістирол, полівінілхлорид, поліметилметакрилат, пінополіуретани та ін.

вироби супроводжується необоротною хімічною реакцією, що приводить до утворення

неплавкого і нерозчинного матеріалу.
До реактопластів належать: поліпропілен, фенолформальдегідні смоли, полікарбонати, поліаміди, пінопласти та ін.

до лугів, розчинів солей та сильних кислот. Теплостійкість його

становить 110... 120 °С, морозостійкість до мінус 70. Поліетилен застосовують для виготовлення труб, кранів, кабелів, деталей арматури, листів, плівок, пляшок, балонів, плащів та ін.

ніж поліетилен, проте його морозостійкість нижча (-5...-15 °С). Він

є добрим діелектриком. Поліпропілен водостійкий і хімічно стійкий. З нього виготовляють плівки, труби для гарячої води, корпуси насосів, деталі холодильників і автомобілів.

властивості. Він стійкий до дії мінеральних кислот, лугів, спиртів,

але руйнується від азотної кислоти. До його недоліків належать горючість, невисока теплостійкість (до 95 °С), крихкість, здатність до розтріскування в експлуатації. З полістиролу виготовляють деталі технічного і побутового призначення, деталі приладів, холодильників, радіоапаратів, плівки, труби.

міцність, але низьку ударну в'язкість. Цей матеріал має властивість

повзучості, набухає у воді. Його застосовують для виготовлення труб, ізоляції електрокабелів, шлангів, плівки, лінолеуму. Для хімічної промисловості з нього виготовляють фільтри, змійовики, крильчатки насосів.

в різних галузях науки, техніки і в побуті. Характеризується

високою тепло- і морозостійкістю, залишається гнучким і еластичним при температурах від —250 до +250°C, що дає змогу застосовувати його як ізоляційний матеріал в багатьох галузях. Тефлон має дуже низький поверхневий натяг і адгезію і не змочується ні водою, ні жирами, ані більшістю органічних розчинників.

Воно легше за силікатне і до того ж еластичне,

має високі діелектричні властивості, масло-, бензо - і водостійке, а також стійке до розведених лугів, кислот, солей, проте розчинне у вуглеводнях, набухає в спиртах і має недостатню термостійкість (до 80 °С). Органічне скло використовують для скління вікон автомобілів і вагонів, в оптичній і годинниковій промисловості, у світлотехніці, для виготовлення прозорих трубок, посуду, підфарників, деталей приладів і апаратів та ін.

досить міцний на розрив, твердий та еластичний. Плавиться за

температури 225 °С, проте за температур, вищих від 100 °С і нижчих ніж 0 °С, його механічна міцність знижується. Капрон застосовують для виготовлення деталей вузлів тертя. Інколи ним замінюють кольорові метали і сплави при виготовленні вкладишів підшипників, втулок, манжет, зубчастих передач та інших деталей. Капрон використовують також для виготовлення плівок, волокон, корду, тканин, сіток, канатів тощо.

O.
Феноло–формальдегідні пластмаси виготовляють з різними наповнювачами: текстоліт наповнюють

бавовняною тканиною, склопластики – скловолокном. Ці матеріали застосовують у ракето- й машинобудувані, будівництві. Відходи деревини, оброблені феноло-формальдегідною смолою, перетворюються на матеріал, придатний для виготовленя меблів.