Мета урокусистематизація і узагальнення знань та вмінь з теми «Електронні таблиці»;відпрацювання навичок обробки даних;більш глибоке осмислення навчального матеріалу, приведення його до певної системи.
Слайд 2
Мета уроку систематизація і узагальнення знань та вмінь з
теми «Електронні таблиці»; відпрацювання навичок обробки даних; більш глибоке осмислення навчального
матеріалу, приведення його до певної системи.
Слайд 3
Довідник Бюджет сім’ї — це план доходів і витрат
сім'ї на певний період тиждень, місяць, рік). Складається він
з двох частин. Перша частина охоплює джерела формування сімейного бюджету, друга —
видатки сім'ї.
Слайд 4
Доходи сімейного бюджету Доходи сім'ї можна поділити на постійні, тимчасові
й одноразові. До постійних зараховують доходи від підприємницької діяльності, заробітну
плату, пенсії, стипендії, субсидії та інші види соціальних виплат, відсотки на банківські вклади, ренту (доходи від оренди) та ін. Тимчасовими і одноразовими доходами є премії, спадщина, подарунки, гроші, взяті в борг, виграші в іграх та лотереях. Доходи сім'ї можуть зростати, якщо, наприклад, хтось із членів сім'ї став отримувати більшу зарплату, почав працювати після завершення навчання, або ж зменшуватися із втратою роботи, виходом на пенсію тощо.
Слайд 11
Цікаво знати –
НЕЗВИЧАЙНІ ПОДАТКИ Податок на бороду Запроваджений у
1689 р. Петром І у Росії. Борода оцінювалася за станом: дворянська
та приказна — 60, першостатейна — 100, пересічна торгова — 60, кріпосна, паламарська — 30 рублів. Селянин міг носити бороду в селі, не сплачуючи податок, але при в’їзді чи виїзді з міста мав давати за неї 1 копійку.
Слайд 12
Цікаво знати –
НЕЗВИЧАЙНІ ПОДАТКИ Податок на годинники Було запроваджено
у Великій Британії в 1797 р. Кожен власник годинника повинен
був щороку сплачувати до скарбниці держави 5 шилінгів. Але через рік такий податок було скасовано. Ця країна у ті часи була промисловою державою номер один і не могла допустити обмеження інтересів людей, які прагнули бути пунктуальними.
Слайд 13
Цікаво знати –
НЕЗВИЧАЙНІ ПОДАТКИ Податок на капелюхи У 1783 р.
у Великій Британії запроваджено податок на капелюхи. Кожен мешканець
Лондона був зобов’язаний сплачувати за свій капелюх 2 фунти, а кожен сільський житель — 5 шилінгів на рік. На капелюхах проставляли спеціальну відмітку, яка свідчила про сплату власником податку.