Презентация на тему Оглядово-аналітичний документ

і створення системи інформаційної підтримки базової діяльності користувачів інформації.

Основним засобом виконання цих завдань є підготовка оглядової інформації, що дозволяє систематизовано та узагальнено оцінити стан певної галузі науки, техніки, виробництва, культури, освіти (досягнутий рівень, тенденції та перспективи розвитку, організаційно-економічну ситуацію тощо).

Підготовка оглядової інформації базується на основних процесах обробки документальних джерел. Головними серед них є:
− вилучення з документів і систематизація відомостей та кількісних даних, які характеризують різні аспекти стану розглянутого об'єкта;
− оцінка новизни, достовірності та взаємозалежності відібраних даних, їх доповнення та уточнення змісту;
− логічна переробка отриманих даних з метою одержання нової інформації щодо стану певної галузі суспільної діяльності, тобто визначення досягнутого рівня, тенденцій і перспектив розвитку.
.

5.1. Огляд як результат оглядово-аналітичної діяльності.

До змісту оглядово-аналітичних документів висуваються наступні вимоги: актуальність, достовірність, об'єктивність, фактографічність, наявність висновків та їх обґрунтованість, стислість.

Останнім часом результати оглядово-аналітичної діяльності, засоби для їх створення та процеси підготовки інформаційних документів дедалі частіше об'єднуються поняттям "інформаційно-аналітичні дослідження".

(теми запиту користувача інформації). Такі завдання виконують інформаційні документи,

що вміщують оглядову інформацію і які отримали назву огляду.

У широкому розумінні огляд уявляє собою вторинний науковий документ, в якому узагальнюються відомості, що містяться у відповідних первинних документах. Огляди зазвичай охоплюють матеріали з однієї теми і за певний період часу.
Крім того, оглядом вважають документ, що містить концентровану інформацію, одержану в результаті відбору, аналізу, систематизації і логічного узагальнення відомостей з великої кількості першоджерел з певної теми за визначений проміжок часу.

огляд, допомагають авторські визначення, зокрема:
Під оглядом як видом науково-технічної літератури розуміється

літературний твір, який містить зведену характеристику стану будь-якого питання зі степеню згортання, необхідною і достатньою для орієнтації певної категорії споживачів інформації в документальному або інформаційному потоці (Д.І. Блюменау).

Огляд − це синтезований текст, в якому подано зведену характеристику певного питання чи проблеми, що базується на використанні інформації, отриманої з ряду першоджерел за певний проміжок часу. Основним чинником, який визначає зміст і форму огляду, є мета його підготовки. Залежно від неї всі огляди можна поділити на дві групи: бібліографічні та огляди стану питання. Бібліографічний огляд вміщує впорядковану сукупність бібліографічних описів джерел інформації; анотації, що розкривають їх зміст; текст, який пов'язує між собою описи окремих джерел. Мета підготовки такого огляду - допомогти фахівцям орієнтуватися в документальному потоці та вибирати найцікавіші джерела для вивчення (М. Б. Сорока).

Огляд − стислий і послідовний письмовий (на будь-якому носії) виклад найбільш важливих відомостей на певну тему, виконаний на основі узагальнення і оцінки всієї (або більшої частини) інформації за певний період (В.М. Пастухов).

характеру з будь-якого питання або ряду питань, вилучену з

певної множини спеціально відібраних з цією метою первинних документів, що вийшли за певний час. Огляд може бути або самостійним документом, або частиною документа (A.A. Корюкова).

Огляд − науково-технічний документ, що містить одержану на підставі аналізу, систематизації й узагальнення відомостей з першоджерел концентровану інформацію щодо попереднього і нинішнього стану або тенденцій розвитку проблеми (включаючи комплексні проблеми), предмету (Е.Ш. Журавель).

Огляд − це інформаційний твір (документ, видання), що створюється шляхом аналітико-синтетичної (логічної) переробки документальної інформації з метою отримання необхідного вивідного знання відносно стану, розвитку і можливих (оптимальних) шляхів вирішення даної проблеми (A.A. Гречихін).

Огляд − це текст, який містить концентровану інформацію, отриману в результаті відбору, аналізу, систематизації і логічного узагальнення відомостей з великої кількості першоджерел з певної теми за певний проміжок часу (Н.М. Кушнаренко, В.К. Удалова).

наступні функції оглядів:

інформаційні (що поділяються на виробничі і орієнтуючі)

- функції прийняття рішень різних типів на самих різних рівнях організації науки і техніки;

2) навчальні - функції формування індивідуальних тезаурусів або деякої системи індивідуальних знань);

3) організаційні - функції формування документальних потоків;

4) кумулятивні - функції формування активного фонду науки (суми знань);

5) евристичні - функції стимулювання творчих можливостей спеціалістів на створення нової інформації);

6) гносеологічні (внутрішньонаукові) - функції розвитку і формування суспільного тезаурусу (науки).

Усвідомлення факту багатофункціональності різних видів документів, зокрема оглядів, дозволяє повніше використовувати резерви документальної інформації у процесі інформаційного обслуговування спеціалістів .

що відносяться до всієї науки (загальнонаукові);
функції, що відносяться

до індивідуальних користувачів (прагматичні).

Фільтруюча функція - найважливіша функція оглядів. Для закріплення на матеріальних носіях і передавання у часі і просторі відбираються лише найважливіші документи, які містять найправильніші і найважливіші дані.

1) Загальнонаукові функції: фільтруюча, аналітична, синтезуюча, фіксуюча, стимулююча.

Аналітична функція - аналіз є органічною частиною не лише методики складання огляду, а й будь-якого наукового дослідження. Відібрані для огляду документи аналізують для того, аби виявити і потім виключити відомі відомості, які, поряд з новими, можуть міститися в будь-якому документі.

Синтезуюча функція - Між відібраними для аналізу фактами вчений знаходить внутрішні зв'язки і об'єднує ці факти, тобто синтезує, але вже в інших сполученнях. Систематично викладаючи наявні наукові результати, упорядник дає в огляді загальну картину сучасного стану проблеми.

Фіксуюча функція. Ця функція випливає з останніх двох. Фіксуючи в огляді відомості з первинних документів, ми, тим самим, поміщаємо ці дані в активну частину знань, а значить, створюємо умови для їх більш тривалого існування, закріплюючи в формі, що забезпечує тривале зберігання.

Стимулююча (генеруюча) функція. При концентрації в одному місці результатів, одержаних багатьма дослідниками, які висловлюють різні думки і підходять до вирішення з різних сторін, у читачів можуть виникати нові думки й ідеї, які стимулюють дослідження за новими напрямками і допомагають вирішенню проблеми.

про первинну літературу і орієнтуватися в інформаційному потоці, концентруючи

свою увагу на найважливіших документах.

2) Прагматичні функції оглядів: інформаційна, довідкова, навчальна, пошукова.

Довідкова функція. Реферативні видання, довідники, банки даних та інші подібні джерела забезпечують споживача фактографічною інформацією. Огляді також виконують цю функцію, але роблять це більш доступним і ефективним способом на основі аналізу і синтезу найважливіших досліджень. Довідкова функція огляду важлива також для прийняття управлінських рішень.

Навчальна функція. Ця функція полегшує студентам, що беруть участь в НДР, розуміння нових тем і орієнтує у суміжних галузях. Спеціалістам огляд допомагає засвоювати таку інформацію, яку вони не можуть одержати з підручників через їх відсутність.

Пошукова функція. Дана функція полегшує пошук першоджерел, забезпечуючи читача списком літератури з певної теми й, тим самим, перетворюючи огляд у своєрідну інформаційно-пошукову систему. Перевага огляду перед звичайним бібліографічним покажчиком в тому, що в огляді зазначаються не лише джерела, а й подається фактографічна інформація, що допомагає зробити обґрунтований відсів непотрібної літератури.

Отже, огляд як інформаційний твір може бути не тільки узагальнюючою характеристикою вихідних джерел, а й вміщувати висновки та рекомендації для розв'язання проблеми і є засобом інформаційної підтримки прийняття управлінських рішень.

документи змішаного характеру на "перехресті" первинних і вторинних документів.

Вони є результатом аналізу і синтезу інформації, запозиченої із "чужих" первинних документів (тому їх можна вважати вторинними документами) і, разом з тим, містять нову "свою" інформацію оціночного характеру, тобто можуть вважатися первинними документами.
Такі документи зараховують до фактографічних або концептографічних вторинних документів. Серед них: рейтинги, досьє, довідники, дайджести, тематичні підбірки, рецензії, критичні, аналітичні, прогнозні огляди і т.ін.
Вони надають інтерпретовану інформацію, яка орієнтує споживачів у документному потоці або в певній проблемі. При цьому під інтерпретацією розуміють не лише висловлювання критичних суджень відносно первинних документів, фактів і концепцій, які аналізують, а й розгортання - внесення в текст необхідних деталей, уточнень, пояснень і коментарів, що забезпечує краще розуміння їх сприйняття (інформаційне згортання).

Фахівці увели в науковий обіг поняття "оглядово-аналітичний документ (ОАД)", розуміючи під ним документ, що є результатом аналітико-синтетичної обробки сукупності документів з певної проблеми (теми, питання), містить зведену згорнуту та узагальнену характеристики взаємопов'язаних об'єктів, фактів, явищ, подій.

класифікацію, згідно з якою оглядово-аналітичні документи поділяють за сукупністю

ознак.
За сукупністю ознак (предметний аналіз, цільове призначення, зміст, або тематичні межі, глибина ретроспекції та інші) розрізняють два види ОАД: оглядові та аналітичні документи.

Слово "аналітичний" однаково може використовуватись в усіх видах оглядів, оскільки для підготовки їх застосовують різноманітні види аналізу і синтезу документної інформації. Крім того, провідне значення для всіх видів інформаційних документів має його основна - аналітична частина.

Оглядові та аналітичні документи, маючи загальний об'єкт аналізу - первинний документ, відрізняються предметом аналізу.

того, що вони повно і кваліфіковано висвітлюють не окремі

першоджерела, а конкретну тему в згорнутому і узагальненому вигляді.

Таблиця 5.1. КЛАСИФІКАЦІЙНА СХЕМА ОГЛЯДІВ

бібліографічні і огляди стану питання;
- від мети складання -

ті, що концентрують досягнення науки або техніки в певній галузі і за певний період часу, спрямовані на вирішення конкретних практичних завдань;
- від призначення - на огляди для вузьких спеціалістів, для керівників, науково-популярні;
- від видів використаних першоджерел - на огляди періодичних видань, патентних описів, рекламних повідомлень, непублікуємих документів та ін.;
- від широти тематики - на вузько тематичні і комплексні;
- від наявності зіставлянь і прогнозів - на порівняльні і такі, що не містять зіставлянь, містять і не містять прогнози та інші;
- від періодичності підготовки - на періодичні і разові;
- від функціонального призначення в документальній системі - на аналітичні, ситуаційні, тематичні, проблемні (проблемні далекої перспективи);
- від способів поширення - на опубліковані, ті, що не публікуються і депоновані.

аналітичний огляд являє собою зіставлення, аналіз і синтез вилученої

з документів інформації - наукових даних, відомості з журнальних статей і патентних матеріалів, рекламних повідомлень, матеріалів конференцій, нарад, кон'юнктурна інформація та ін. Призначена для орієнтації в науково-технічній ситуації.
Тематичні аналітичні огляди містять виключно наукові дані.
Проблемні аналітичні огляди створюються з метою подолати тематичну вузькість за рахунок використання відомостей з суміжних галузей науки і техніки [8, С.168]. Найбільш важливою підставою ділення є вид аналізу джерел, що оглядаються, і який застосовується при підготовці того чи іншого виду огляду: аналіз документографічний (бібліографічний), фактографічний і науково-технічний (концептографічний). Відповідно розрізняють бібліографічні, реферативні і аналітичні огляди.

на підставі документографічного аналізу. Бібліографічний огляд містить характеристику документів

як джерел інформації, які з'явилися за певний час або об'єднаних за будь-якою ознакою.
Цільове призначення таких оглядів - орієнтація споживачів в документальних потоках.
У завдання бібліографічних оглядів входить відбір достатньої кількості джерел, їх бібліографічний опис і характеристика змісту.

Бібліографічні огляди в свою чергу поділяються на огляди нових надходжень (матеріалів, що вийшли в світ за останній період - місяць, квартал, рік); джерелознавчі огляди, що розглядають характер, призначення і тематику творів з певної проблеми або предмету; огляди інформаційних видань (певної сукупності реферативних журналів, бібліографічних покажчиків і т.п.).

Огляди звичайно складаються з двох частин: тексту, який містить порівняльну характеристику основної літератури, і бібліографічного списку по темі. Бібліографічні огляди служать джерелознавчою базою для наукової і інформаційної діяльності. Це перша ступінь інформаційного узагальнення.

відомості про документи, огляди стану питання містять інформацію із

документів-першоджерел про результати досліджень, стан і шляхи розвитку певної галузі науки, техніки та виробництва.
Залежно від цілей підготовки розрізняють два види таких оглядів - реферативні та аналітичні.

Реферативний огляд - стислий виклад зведеної характеристики основних аспектів змісту сукупності джерел з певної теми чи проблеми.
Реферативний огляд будується на основі вилучення і систематизації даних з документів.
Реферативний огляд має на меті орієнтацію споживачів інформації не в документальних, а інформаційних потоках, тобто в сукупності фактів і концепцій незалежно від того, з яких документів вони вилучені.

У результаті фактографічного аналізу з документів, що оглядаються, відбираються лише ті факти і концепції (часто лише одна цифра), які можуть служити в якості "будівельного матеріалу" для розкриття теми огляду. Решта інформації, яка міститься в джерелах, можливо, сама по собі дуже цінна, але не має відношення до даної теми, ігнорується. У цьому полягає суттєва відмінність реферативного огляду від бібліографічного. Остання передбачає обов'язкове звертання споживачів до першоджерел, зазначених в огляді.

Укладач реферативного огляду не повинен давати критичну оцінку матеріалу, що оглядається, тобто привносити свої власні концепції. Матеріал має бути узагальнений таким чином, аби споживачі, на яких розраховано даний огляд, самі могли б зробити необхідні для своєї роботи висновки. Таким чином, реферативні огляди, так як і бібліографічні, не можуть бути віднесені до сфери концептографічного обслуговування і є формою фактографічного інформаційного обслуговування, тобто результатом інформативного згортання.

які розглядаються в первинних документах, але не передбачає їхньої

критичної оцінки. Завдання реферативного огляду - адекватне відображення документів-першоджерел.

науково-аналітичні огляди літератури. Вони вміщують систематизовані та узагальнені відомості

про стан, тенденції та перспективи розвитку певної галузі суспільної діяльності чи окремої проблеми.
Аналітичний огляд - це детальна розповідь, де подано зведену характеристику певного питання, проблеми, теми, що базується на інформації, отриманій з літератури.

В кожному огляді використовуються десятки джерел (книг, статей, доповідей, патентів тощо).
Мета аналітичних оглядів - узагальнити основні тенденції розвитку наукової думки (стан дослідження важливих проблем тієї чи іншої галузі знання, інформацію про наукові школи та теорії, погляди провідних представників науки).
Обов'язковим елементом такого огляду є критична оцінка відомостей із першоджерел, власні висновки авторів-укладачів оглядів про стан, тенденції та перспективи розвитку даної галузі, рекомендації щодо використання виявлених у першоджерелах результатів досліджень, пропозиції стосовно можливих варіантів вирішення розглянутої проблеми.

Отже, аналітичний огляд - зв'язний виклад характеристики питань теми чи проблеми за змістом сукупності джерел з критичною аргументованою оцінкою цього змісту та/чи обґрунтованими рекомендаціями і висновками.

від виконуваної ним функції, що визначається цільовим призначенням, огляди

бувають наступних підвидів:

а) огляди-обґрунтування, в яких дається оцінка стану питання з обґрунтуванням необхідності вирішення даної проблеми, а також з набором і оцінкою альтернативних шляхів і методів вирішення. Такі огляди часто є частиною науково-технічних і техніко-економічних обґрунтувань, доповідей керівництву та інших документів, на підставі яких приймається рішення про відкриття тем науково-дослідницьких чи дослідно-конструкторських робіт.
б)  підсумкові огляди, в яких дається оцінка стану питання з характеристикою досягнутого рівня, а також невирішених проблем. Такі огляди як би проводять рису під певним етапом (періодом) розвитку науково-технічного об'єкта (проблеми) і окреслюють область можливих напрямків робіт. Підсумковий характер носять щорічні (і взагалі періодичні) огляди найбільш важливих вітчизняних і зарубіжних досягнень в галузі науки, техніки і виробництва;

в) прогностичні огляди, в яких дається оцінка стану, й визначаються перспективні шляхи розвитку науково-технічного напрямку. Такі огляди містять аргументовану оцінку існуючої ситуації, тенденцій, темпів і прогнозів розвитку напрямку.

надати вченому і фахівцю повну і концентровану інформацію за

допомогою властивих лише огляду способів класифікації, аналізу, оцінки і насамперед - концентрації розпорошеного по різних джерелах цінного матеріалу. Узагальнюючи дані про наукові досягнення, концепції, складні завдання і різні підходи до них, аналітичний огляд стає інформаційною моделлю вирішення поставленої проблеми, розвитку даної сфери діяльності.

точок зору на однакові предмети, які належать авторам первинних

документів. Одні з них однакові, інші схожі лише частково, треті - протилежні і т.д. Своя позиція є і у автора огляду. Таким чином, відбувається змістовна інтерпретація ідей, фактів, запозичених з аналізованих документів, побудова і трактовка цієї інтерпретації.

Особливою формою фактичного матеріалу є цитати. Цитати органічно вплітаються у текст огляду, становлячи його невід'ємну частину. Цитата служить необхідною опорою укладачу огляду у процесі аналізу і синтезу інформації. Також цитати можуть використовуватися і для підтвердження окремих суджень, які робить укладач огляду, а також для обґрунтування можливих висновків.

Структура і оформлення оглядових видань визначається ГОСТ 7.2396. "Издания информационные. Структура и оформление". Інформаційні, а значить, й оглядові видання, за ГОСТом, повинні складатися з наступних елементів:
- основної частини;
- довідково-пошукового апарату;
- додаткових відомостей;
- вихідних відомостей.
Обов'язковими елементами є основна частина і вихідні відомості.

що є результатом аналітико-синтетичного перероблення відомостей, які містяться у

первинних документа. Огляд містить у стислій формі систематизовані відомості з питань, що розглядаються (об'єктів, проблем, напрямків діяльності тощо), щодо їх стану, рівня і тенденцій розвитку з аргументованою критичною оцінкою, висновками і рекомендаціями.
Основна частина огляду включає:
- вступну частину;
- аналітичну частину;
- висновки;
- додатки.
Обов'язковий елемент огляду - аналітична частина.
Вступна частина повинна містити коротке обґрунтування вибору теми огляду, характеристику кола питань, що розглядаються в огляді; часові кордони аналізованого періоду і види використовуваних документів, цільове призначення огляду, зв'язок огляду з раніш виконаними з даної тематики оглядами, також містити відомості про укладачів.
Аналітична частина має містити відомості про фактичний зміст проблеми, основні характеристики, аналіз і оцінку проблеми.
В аналітичній частині огляду рекомендується розміщувати внутрішньо текстові посилання у вигляді порядкових номерів списку використаних джерел інформації, прізвищ авторів і/або основних заголовків первинних документів, років видань і т.д. (Розглянути створення посилань на джерела в текстовому редакторі Word).

Висновки повинні містити відомості про виявлені нові напрямки, тенденції і перспективи розвитку.
Таблиці, приклади, результати експериментів, матеріали довідкового характеру, що доповнюють основний зміст огляду, допускається включати в текст огляду або наводити у додатку.

з користування виданням;
- класифікаційну схему;
- систему посилань;
- список використаних

джерел інформації;
- список скорочень і умовних позначень;
- допоміжні покажчики.

і якщо він не може бути повністю формалізований, то,

по можливості, "укладений" в певний набір правил і рекомендацій, орієнтованих на підготовку різних видів оглядів.

Основні етапи робіт над оглядом за Д.І. Блюменау:

1-й етап. Починається з розробки тематичного плану (змісту) оглядового документа.
Обґрунтування необхідності написання огляду: чи достатньо актуальна проблема, яку передбачається висвітлити в огляді, наскільки репрезентативно в документальному потоці (при попередньому знайомстві з темою) представлена дана проблема (можливо, й оглядати немає чого - досить довідки, хай навіть й оглядової), на яку категорію споживачів даний огляд буде розрахований.
Складання його плану (змісту). Визначення аспектів теми огляду. Формулюючи їх, одержимо попередній зміст (структуру) огляду. У ході вивчення літератури зміст може бути змінений: якість розділи збільшені, інші - взагалі вилучені.
Закінчується етап розміткою пунктів змісту огляду цифровою або літерно-цифровою індикацією з тим, аби пізніше у ході збирання літератури кожне джерело можна було б ідентифікувати індексом з відповідною частиною змісту й тим самим згрупувати джерела по розділах огляду.

максимальною повнотою зібрати літературу по темі огляду. Необхідно визначити

коло бібліографічних джерел, в яких буде здійснюватися пошук необхідних документів - каталоги яких бібліотек, які реферативні журнали і за які роки, які пошукові системи Інтернет, які електронні бази даних тощо. Бажано звернутися у покажчик цитованої літератури (Science citation index) та до джерел вторинної бібліографії. Джерела поточної бібліографічної інформації, періодичні і продовжувані видання слід проглядати у зворотній хронологічній послідовності, що забезпечує першочергове виявлення нових матеріалів.

релевантних документів на основі переглянутих вторинних і первинних джерел

і б) аналіз літературних джерел "de-visu".
а) на кожний знайдений релевантний документ по картці складається бібліографічний опис і справа внизу картки проставляється її ідентифікаційний індекс, що "прив'язує" даний документ до того чи іншого розділу.
б) зводиться до конспектування релевантних джерел.

У випадку "ручної" методики фіксації даних аналізу документів найдоцільніше на кожний аналізований документ заводити конспект на окремих аркушах паперу. Кожний такий аркуш ідентифікується індексом, який пов'язує конспект зі змістом і бібліографічною карткою.
У результаті виконання 3-го етапу роботи укладач отримує два масиви документів:
- бібліографічний покажчик літератури, використаної при аналізі першоджерел (покажчик розташовується, як правило, в алфавітному порядку і попередньо нумерується. Можливе і систематичне розташування літературних джерел - за окремими розділами і параграфами огляду;
- конспекти першоджерел у папці (в рукописній, друкованій або в електронній формі) розташовуються відповідно до ідентифікаційних індексів по главах, розділах, параграфах. Багато з цих матеріалів можуть мати помітки, зауваження, пропозиції, виконані укладачем ще на стадії пошуку і відбору матеріалів.
За своїм характером, рівнем згортання, степенем аналітичності зауважень матеріали, що відносяться до різних видів оглядів, можуть суттєво різнитися. У випадку бібліографічного огляду конспект звичайно носить анотативно-реферативний характер, у випадку реферативного огляду - реферативно-фактографічний характер, у випадку аналітичного - також реферативно-фактографічний характер з оціночно-порівняльними зауваженнями. В останньому випадку укладачі іноді застосовують для наочності таблиці, в яких групують дані і висловлювання авторів з різних аспектів розгляду проблеми з основними аргументами авторів, які обґрунтовують їхню точку зору, і зауваженнями укладача. Така таблиця дозволяє укладачу легше орієнтуватися в матеріалі при написанні огляду, іноді вона знаходить своє місце на сторінках рукопису.

етапу залежить від трьох факторів - якості і обсягу

зібраного матеріалу, аналітичних здібностей укладача і його літературного досвіду. При написанні огляду укладач весь час повинен пам'ятати про функціональне призначення огляду - бібліографічного, чи реферативного, чи аналітичного: огляд як засіб орієнтації читача в документальному чи інформаційному потоці. Це відрізняє його від монографії, підручника, довідника.

Розрізняють три основних способи викладення оглядового матеріалу: індуктивний, дедуктивний і інструктивно-методичний.
Перший спосіб - від конкретних фактів і точок зору до їх узагальнень (або від окремого до загального) - сприяє розвитку у читача синтезуючого сприймання матеріалу;
у випадку дедуктивного способу викладення автор огляду формує спочатку загальні положення, правила, закономірності, а потім на фактичному матеріалі, прикладах розкриває і конкретизує викладений матеріал.
Іноді ці способи в одному й тому самому огляді можуть сполучатися.
У випадку інструктивно-методичного способу матеріал викладається у послідовності описання об'єктів або способів їх виготовлення, конструювання та інше.
У реферативному огляді слід, по можливості, навести всі точки зору з питання, що обговорюється з максимальною об'єктивністю викладення цих точок зору. В аналітичному огляді, окрім зазначених умов, дуже бажаним є авторське відношення до поглядів, що розглядаються в огляді.

зведена в таблицю:
Таблиця 5.2. СКЛАД І ХАРАКТЕРИСТИКА СТАДІЙ ТА ЕТАПІВ

ФОРМАЛІЗОВАНОГО СКЛАДАННЯ ОГЛЯДУ

розкривають смисловий зміст теми огляду і визначають склад основних

питань, які підлягають розгляду у даному огляді.

Формальні вимоги поширюються на встановлення хронологічних, видових, географічних і мовних кордонів відбору документів. Семантичні вимоги пов'язані з визначенням тематичних кордонів огляду. Кордони відбору документів визначаються укладачем виходячи з вирішуваних теоретичних і практичних завдань.

Важливими операціями з визначення семантичних меж огляду документів є: виділення з теми огляду ключових слів, тобто лексичних одиниць, які виражають сутність теми (структурний аналіз), і наступне розкриття їх смислового змісту (семантичний аналіз).
У якості ключових слів можуть бути використані іменники, прикметники, дієприкметники, числівники.

Ключові слова у темі огляду можуть бути представлені:
− окремими іменниками, наприклад: інформація, автоматизація;
− словосполученнями типу: іменник + іменник, наприклад: покоління комп'ютерів; версія програми; прикметник + іменник, наприклад: інструментальні засоби; числівник + іменник, наприклад: четверта версія; скороченнями слів: ПК, ПЕОМ, ОС та ін.

над оглядом (див.: табл. 5.3-5.7).

Таблиця 5.3. ЕТАП 1.1. РОЗРОБКА ЗАВДАННЯ

НА СКЛАДАННЯ ОГЛЯДУ

на складання огляду - це документ, в якому визначені

формальні і семантичні вимоги до відбору документальних джерел інформації для складання огляду.
Формальні вимоги поширюються на встановлення хронологічних, видових, географічних і мовних кордонів відбору документів. Семантичні вимоги пов'язані з визначенням тематичних кордонів огляду. Кордони відбору документів визначаються укладачем виходячи з вирішуваних теоретичних і практичних завдань.

це упорядкований в алфавітно-хронологічній послідовності перелік бібліографічних описів документальних

джерел інформації по темі огляду.
Список літератури - це своєрідний фундамент огляду. Важливою операцією складання списку літератури є відбір документів по темі огляду. Основними джерелами відбору слугують:
нформаційні видання; бази даних; бібліотечні каталоги і картотеки; періодичні видання.

має на меті одержання картини лексичного наповнення теми і,

зокрема, виявлення його ядра, виходячи з частоти зустрічаємості ключових слів.

сукупність ключових слів, які характеризують зміст огляду із зазначенням

класифікаційних індексів і найменувань тематичних рубрик, до яких вони відносяться. Рубрикатор огляду в значній мірі визначає й логічну побудову огляду, й повноту розгляду в ньому окремих питань.
Рубрикатор огляду прийнято розглядати у якості його чорнового плану, який дозволяє зробити висновок про достатність відібраної колекції документів для розкриття теми огляду.

Сутність її полягає у визначенні приналежності ключових слів відповідно

до їх смислового змісту до певної тематичної рубрики (класу об'єктів). При цьому одержана терміносистема повинна розглядатися як ієрархічна система, в якій є кілька пойменованих рівнів ієрархії. Зокрема, перший (вищий) рівень ієрархії слід позначати цифровим кодом 1., наступний нижчий рівень - 1.1., потім - 1.1.1 і т.д.

Наприклад, для огляду за темою "Системне програмне забезпечення персонального комп'ютера" такими рівнями будуть: 1. - персональний комп'ютер; 1.1. - програмне забезпечення; 1.1.1. - системне програмне забезпечення; 1.1.2. - прикладне програмне забезпечення; 1.1.1.1. - операційні системи; 1.1.1.2. - сервісні системи; 1.1.1.3. - інструментальні програмні засоби;1.1.1.4. - системи технічного обслуговування.

систематизований перелік розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів, які характеризують

структуру огляду. План являє собою інформаційну модель розглядаємої в огляді теми, погоджену зі змістом колекції документів, відібраних для його складання.
План огляду повинен мати ієрархічну структуру, для якої обов'язково виконання наступних вимог:
- кількість розділів, а також підрозділів, пунктів і підпунктів не повинно становити менш двох;
- обов'язковими елементами плану є вступ і висновки;
- найдоцільнішим рекомендується виділення у структурі плану двох-трьох розділів, а у них - двох-трьох підрозділів;
- усі елементи плану, крім вступу і висновків, повинні мати цифрові позначення з використанням арабських цифр, наприклад: 1., 1.1.1. і т.д.
Після складання плану починається безпосереднє формування тексту огляду, тобто основна стадія роботи над ним.

передбачає виконання двох етапів (табл. 5.10, 5.11).

Таблиця 5.10. ЕТАП 3.1.

ПІДГОТОВКА ДОВІДКОВОГО АПАРАТУ ДО ОГЛЯДУ

Таблиця 5.11. ЕТАП 3.2. ОФОРМЛЕННЯ ОГЛЯДУ

Довідковий апарат огляду - це сукупність допоміжних покажчиків, які виконують роль путівника по тексту огляду і забезпечують ефективність пошуку у ньому необхідної інформації.
До числа найважливіших покажчиків огляду відносяться:
- покажчик персоналій, який містить алфавітний перелік особистих імен, згадуваних у тексті огляду;
- покажчик авторів, який містить алфавітний перелік прізвищ і ініціалів авторів документів, використаних при складанні огляду;
- список скорочень, який містить алфавітний перелік цих лексичних одиниць з паралельним поданням їхніх повних назв.

боці аркуша формату А4 з дотриманням наступних розмірів берегів:

лівий - не менш за 30 мм, правий - не менш за 10 мм, верхній - не менш за 15 мм, нижній - не менш за 20 мм.
Сторінки нумеруються арабськими цифрами. Титульний аркуш включається в загальну нумерацію сторінок тексту. Номер сторінки на титульному аркуші не проставляється. Ілюстрації, таблиці, роздруківки з ПЕВМ враховуються як сторінки тексту.
Вступ, розділи основної частини, висновки, список літератури, допоміжні покажчики і додатки повинні починатися з нової сторінки і мати заголовок, надрукований великими літерами.
Заголовки структурних елементів тексту слід розміщувати посередині рядка без крапки наприкінці.
Зміст текстової частини огляду може бути представлений у вигляді власне тексту, таблиць, ілюстрацій, формул та інших складових. У тексті можуть використовуватися наступні види посилань:
- посилання на структурні елементи огляду, таблиці, ілюстрації, формули, додатки і т.д. (наприклад: відповідно до табл. 1; на рис. 12; за формулою (1); у додатку 4);
- посилання на документи (бібліографічні посилання). Посилання на фрагмент документ слід наводити у дужках у вигляді порядкового номеру документа за списком літератури з відокремленим від нього комою порядковим номером сторінки, що містить даний фрагмент, наприклад: (3, с. 24, 5, с. 78-80). (?)
Наприкінці огляду розміщують додатки, на які обов'язково мають бути посилання в основній частині огляду.

ДСТУ 3017-95. - [Чинний від 01.01.96]. - К.: Держстандарт

України, 1996. - 47 с.
2. Галузева система науково-технічної інформації з архівної справи та документознавства. Структура та основні напрями функціонування: СОУ 92.522892594-001-2004. - [Чинний від 2005-01-01]. - К.: Державний комітет архівів України, 2005. - 28 с. - (Стандарт Держкомархіву України).
3. Издания информационные. Структура и оформление : ГОСТ 7.23-96. (Взамен ГОСТ 7.23-80). - [Введ. 01.01.98]. - Минск: Изд-во стандартов, 1997. - 10 с.

Офіційні документи до теми:

Додаткові джерела до теми:

Блюменау Д.И. Информационный анализ/синтез для формирования вторичного потока документов : учебно-практ. пос. / Д.И. Блюменау. - СПб.: Профессия, 2002. - 240 с.
Гречихин A.A. Информационные издания: Типология и основные особенности подготовки / A.A. Гречихин, ИГ. Здоров. - М.: Книга, 1988. - 272 с.
Журавель Е. Классификация обзоров / Е. Журавель, Г. Корсунская /ЛТТИ Сер. 1. - 1974. - № 7. - С.14-17.
Колкова НИ Методика формализованного составления обзоров / Н.И Колкова, Н.И. , Н.И. Гендина, ИЛ. Скипор // Информационная культура личности: диагностика, технология формирования. - Ч. 2. - Кемерово, 1999. - С.45-88.

технология формирования. - Ч. 2. - Кемерово, 1999. -

С.45-88.
Коркжова A.A. Основы научно-технической информации : учеб. пос. / A.A. Коркжова, В.Г. Дера. - М.: Высш.школа, 1985. - 224 с.
Кушнаренко Н.М. Наукова обробка документів : підруч. / Н.М. Кушнаре-нко, В.К. Удалова. - К.: Знання, 2006. - 334 с.
Мелюхин И.С. Информационно-аналитическая деятельность как она есть / И.С. Мелюхин // Информационные ресурсы России. - 1999. - № 1. - С. 11-14.
Пастухов В.М. Общие понятия обзорной литературы / В.М. Пастухов //НТК Сер.1. - 1983. - № 4. - С.19-24.
Редакторская подготовка изданий: учебник [Электронный ресурс] / Антонова С.Г., Васильев В.И., Жарков И.А., Коланькова О.В., Ленский Б.В., Ря-бинина Н.З., Соловьев В.И.; Под общ. ред. Антоновой С.Г., д.ф.н. - М.: Издательство МГУП, 2002. - 468 с.
Сілкова Г. Інформаційно-аналітичні дослідження в структурі інформаційних ресурсів / Г. Сілкова // Вісн. Кн. палати. - 2001. - № 2. - С. 14-15.
Сляднева Н. Информационно-аналитическая деятельность: проблемы и перспективы / H. Сляднева // Информационные ресурсы России. - 2001. - № 2. - С.14-21.
Сорока М.Б. Національна система реферування української наукової літератури / М.Б. Сорока ; HAH України, Нац. б-ка України імені В.І. Вернадського. - К.: НБУВ, 2002. - 209 с.