Презентация на тему М. Грушевський

в містечку Холм у Царстві Польському (нині на території

Польщі).
Батько — Сергій Федорович Грушевський, на той час працював викладачем у греко-католицькій гімназії. Мати, Глафіра Захарівна Опокова походила з сім'ї священнослужителів У 17-річному віці вийшла заміж за професора Київської духовної семінарії 30-річного Сергія Грушевського. Михайло Сергійович Грушевський, згадував своїх батьків, як справжніх патріотів України, які зуміли виховати «тепле прив'язання до всього українського — мови, пісні, традиції» та пробудити в своїх дітях національне почуття.

Родина Грушевських. У центрі — Михайло. Владикавказ, близько 1886 р.

батька, сім'я переїжджає на південь Російської імперії: спочатку до

Ставрополя (1870—1878), згодом — до Владикавказа (1878—1880). Здобувши домашню початкову освіту, 1880 року Михайло був зарахований відразу до третього класу Тифліської гімназії. У липні 1886 року Грушевський створює письмове звернення до ректора Київського університету
Св. Володимира з проханням зарахувати його на історичне відділення історико-філологічного факультету

до українського руху. Володимир Антонович вводить його до складу

київської «Громади», таємної організації, що згуртувала довкола себе справжніх патріотів України.

смт Скала-Подільська) Михайло Грушевський обвінчався з Марією Вояківською.
Марія та

Михайло Грушевські у рік одруження

Родина Грушевських

сповнений навіть у найбуремніші роки ніжністю й родинним затишком.

Саме цього дня далекого 1900 року у Львові народилася єдина улюблена донька Михайла Грушевського -Катерина.

почалася в Галичині, де він був одним із засновників

Національно-демократичної партії. Як загальновизнаний лідер українства 1908 р. очолив Товариство українських поступовців, що об’єднувало тоді більшість українських партій та національно-громадських організацій

Народної Республіки

товариства, очолив Археографічну комісію, редагував журнал «Україна». Крім історичної

проблематики досліджував історію української літератури. У 1923—1927 рр. вийшла його фундаментальна «Історія української літератури» в 5 томах. 1929 р. його було обрано дійсним членом АН СРСР. Однак у березні 1931 р. М. Грушевський був звинувачений в українському буржуазному націоналізмі й керівництві підпільною антирадянською організацією

Михайло Грушевський

Цілий вік у праці неустанній,
Цілий вік в гризоті й боротьбі
Він просив хоч би хвилини щастя,
Хоч краплину доброго – собі…
І збулось, прийшла його година,
І його фортуна десь знайшла.
В серце щось запукало злегенька:
Я любов, до тебе я прийшла.
Щастя се тягнулося три днини,
Днини три – та довгі так, як вік.
І пізнав, яке те щастя може
На сім світі мати чоловік!
А коли розсвінув день четвертий,
Перервав він сам своє житло:
Видно, серце те могло зносити болі,
Але щастя знести не могло.

Грушевського заарештували як «керівника Українського націоналістичного центру», вигаданого чекістами.

Коли він відмовився визнавати ті «свідчення», які з нього «вибили» слідчі погрозами ув'язнити його доньку Катерину, 5 січня 1933 року справу екс-голови Центральної Ради закрили зі зловісним, водночас, поясненням-вердиктом — з огляду на його… смерть.

Наприкінці 1934 року Грушевський відпочивав у одному з кисловодських санаторіїв і несподівано захворів на карбункул. Операцію з його видалення провів головний лікар місцевої лікарні, котрий хірургом не був, а перед цим він відмовив Грушевському в проханні бути прооперованим його давнім і перевіреним другом. Помер від сепсису через три дні після операції. Серце зупинилось о другій годині дня.

Тіло Грушевського перевезли до Києва, поклали в головній залі Української Академії Наук, а 29 листопада відбулися похорони .Похований на Байковому кладовищі Києва