Презентация на тему Жінки у війні

та армія» - форми
мобілізації жінок;
• випробування та зміни у

повсякденному житті;
• ставлення: між патріотизмом,
пацифізмом та соціальними протестами;
• вплив війни на індивідуальний життєвий шлях, місце жінки у суспільстві.

працівниками яких були мобілізовані чоловіки, закрилися, що викликало і

безробіття жінок-робітниць. Щоб заробити собі на життя, багато жінок ішли шити чи займатися рукоділлям до майстерень, відкритих заможними жінками-благодійницями. Період війни засвідчив і соціальну мобілізацію жінок із заможного середовища. Стосовно трудової мобілізації, то лише селянки були призвані замінити їхніх чоловіків на полях, оскільки початок війни співпав зі збором
врожаю. Інші жінки
мали або чекати, або йти
до військової медичної
служби як наймані
військові медсестри чи
добровольці Червоного
Хреста.

нестача військової медичної служби. На воєнних плакатах того часу

з’являється новий жіночий образ медсестри – “білого ангела” – яка турбується про поранених.

тривалою, уряди країн усвідомили необхідність реорганізації економіки для роботи

в режимі воєнного часу, щоб забезпечити першорядні потреби населення та армії.

військові виробництва, були дуже різними: домогосподарки, котрі тепер мусили

самі утримувати сім’ю, юні дівчата, робітниці, які втратили роботу з початком війни. Зросла й присутність жінок у публічних місцях. Вони займали посади в муніципалітеті та банках, працювали листоношами, офіціантками в кафе, водіями трамваїв – тобто на всіх посадах, що до війни вважалися чоловічою справою.

заводи, де раніше працювали винятково чоловіки. Жінки починали працювати

на серійному виробництві, але з часом виконували й більш кваліфіковані завдання, наприклад,
займалися зварювальними роботами. Така робота оплачувалася краще, ніж
«жіноча» робота,
але й ставила
жінок дуже тяжкі
умови праці,
особливо зважаючи
на відсутність
соціального
законодавства в часи
війни.

жіночий ударний батальйон смерті, який на початку літа 1917

р. очолила георгіївський кавалер, прапорщик Марія Леонтіївна Бочкарьова. Причиною стало бажання уряду Російської імперії прикладом жіночих формувань повернути воїнів в окопи тоді, коли бойовий дух солдатів падав і вони відмовлялися воювати на фронті.

жіночий армійський корпус, у якому в 1918 році служило

40 тисяч жінок, із яких понад 8 тисяч були іноземками. Цих жінок дуже критикували, вони навіть більше, ніж жінки на виробництвах, викликали «страх маскулінізації». Німеччина і Франція не створили жіночих корпусів.

Софія Галечко, Гандзя Дмитерко, Василина Ощипко, Олена Кузь, Павлина

Михайлишин

Катерина Гриневичева – письменниця, народилася у заможній спольщеній родині. У роки війни працювала вчителькою баракової школи у таборі Гмінд – поселенні для українців, створеному урядом Австро- Угорщини.

«Чим є війна, а особливо для жінки-
воїна, - спитайте тих, що її перейшли»:
Олена Степанів
Перша в світі жінка зарахована на
військову службу у званні офіцера,
четар Української Галицької Армії.

з’явився феномен моди garçon, і важливо, що ця мода

на зачіски та одяг, які вивільнювали тіло, стосувалося всіх соціальних прошарків.
• по-друге, наприкінці 1918 року жінки отримали виборче право в Австрії, Угорщині, Німеччині і Великобританії, а в 1920 році – у Бельгії та США. Втім, жінки держав, які не воювали, як-от Бельгія і Швеція, отримали виборчі права, тоді як італійки і француженки – ні.

як різними є і самі жінки.
Війна стала поштовхом

для усвідомлення жінками своїх прав і можливостей:
Збільшення чисельності жінок на виробництві, у державних відомствах, утановах;
Зміна стилю одягу у жінок (короткі зачіски, спідниці, жіночі штани);
Посилення емансипації та феміністичного руху у післявоєнній Європі.