Презентация на тему Українська культура поч. XIV – І пол. XVII ст

та української культури. – К., 2000. – C.256–308.
1.2. Каплун

Н. М., Морозов С. М., Шумовецька С. П. Основи культурології: Навчальний посібник. – Хмельницький: Вид-во НАДПСУ, 2004. – C.207–237.
1.3. Каплун Н. М., Морозов С. М., Шумовецька С. П. та ін. Історія української культури: курс лекцій. – Хмельницький: Вид-во НАДПСУ, 2011. – C.4-70.

2. Додаткова література
2.1. Гаврюшенко О. А., Шейко В. М., Тишевська Л. Г. Історія культури: Навч. посібник / Наук. ред. В. М. Шейко. – К.: Кондор, 2004. – C.519–581.
2.2. Закович М. М. Українська та зарубіжна культура. – К., 2000. – C.352–418.
2.3. Кордон М. В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – C.289–312.
2.4. Крип’якевич І. Історія української культури. – К.: Либідь, 2002. – C.44–48, 186–236, 426–467.
2.5. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навч. посібник. Вид. 2-е, перероб. і доп. / За ред. проф. А. Яртися та проф. В. Мельника. – Львів: Світ, 2005. – C.198–235, 339–415.
2.6. Подольска Є. А., Лихвар В. Д., Погорілий Д. Є. Кредитно-модульний курс культурології. Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – C.209–223.
2.7. Попович М. В. Нарис історії української культури. – К., 1999. – C.56–119.
2.8. Українська і зарубіжна культура. Навчальний посібник / За заг. ред. Заблоцької К. В. – Донецьк: «Східний видавничий дім», 2001. – C.232–262.
2.9. Юрій М. Ф. Історія світової та вітчизняної культури: Навчальний посібник. – К.: Дакор, 2007. – C.358–370.

князівство (середина XIV ст.) - велика феодальна держава (більшість

якої становило руське населення);
порівняно з литовцями Русь мала більш розвинені виробничі відносини, с/г, ремісництво, політичну систему, міжнародні зв’язки, високий рівень розвитку культури;
литовці дотримувались правила: “Ми старину не рушимо, а новини не вводимо”;
у литовському князівстві популярною стала православна віра;
у XVI ст. триває стабілізація і пожвавлення економічного життя;
свою роль відіграв і вплив західноєвропейського Відродження та Реформації;
утворення Речі Постолитої внаслідок Люблінської унії у 1569 р. призвело до погіршення політичних, соціально-економічних умов українського населення;
позиція соціальної еліти (меценатство та байдужість);
виникнення козацтва (XV- XVI ст.) – духовного лідера народу.

церквах або маєтках великих феодалів (учні отримували елементарні знання

з письма та арифметики)


Найстаріша школа - школа Львівської латинської кафедри (навчання мало схоластичний характер).

ін.) школи. Навчання 5 років. Мета – окатоличування та

ополячення українського населення;
православні школи. Ініціатори створення – патріотично настроєні феодали (Андрій Курбський; Юрій Слуцький, Костянтин Острозький – Острозька школа).

1591 р.
Люблінське братство, 1594 р.
Київське Богоявленське, 1615 р.
Луцьке, 1617

р.
активно діяли братства також в Острозі, Дрогобичі, Холмі, Перемишлі та інших містах.

духівництва світськими людьми
контроль за діяльністю кліру
намагання знищити монополію духівництва

на тлумачення Св.Письма

Таким чином, рух братств виконував ту ж саму роль, яку на заході виконувала реформація: міська громадськість контролювала діяльність церкви.

пробуджувало національну свідомість
відроджували національні традиції
налагодження книгодрукування
організація науково-освітнього процесу та демократизація школи
поширення знань і розвиток світського письменства

вищого типу (кін. XVI - поч. XVII ст.):
навчали дітей

всіх станів і сиріт;
виключалась будь-яка несправедливість;
девіз педагогів братських шкіл - “Навчати і любити всіх однаково”.

Пізніше окремі братські школи переросли у вищі навчальні заклади (Києво-Могилянська академія).

– К.К.Острозький;
ректор - Герасим Смотрицький, викладачами – Дем'ян Наливайко,

Тарасій Земка, Іван Вишенський;
випускником академії був Петро Конашевич- Сагайдачний;
викладався курс “семи вільних наук” (граматика, діалектика, риторика - тривіум, арифметика, геометрія, астрономія, музика - квадріум) , активно використовували греко-візантійську спадщину;
вперше серед українських шкіл тут вивчали церковнослов'янську, грецьку та латинську мови;
школа була незалежною від державних чиновників і від православної церкви;
при академії діяв перший в Україні науковий гурток та видавництво (засновником друкарні був Іван Федоров).

– друга в Україні православна школа вищого типу;
особливість школи

– всестановий характер.
було три класи граматики та класи поетики й риторики. У школі вивчали сім “вільних мистецтв”.
школу було побудовано на гуманістичних засадах: на перших лавах сиділи найкращі учні (“навіть коли б були дуже вбогі”), обмежувалося застосування тілесних покарань.

Львівської братської школи
Лаврентій Кукіль (Зизаній)
Іов Борецький
Памво

Беринда
Кирило Транквіліон-Ставровецький

р. – І.Федоров заснував першу в Україні друкарню у

Львові, а в 1574 р. друкує “Апостол” (первісток української друкованої книжки).
1574 р. – вийшла “Азбука” – перша українська граматика.
1581 р. – І.Федоров надрукував в Острозі “Новий завіт” (Острозьку Біблію). Над нею працювало 72 перекладачів. Книга має 1256 сторінок.
1596 р. у м. Вільно виходить підручник, що за значенням не поступається “Букварю” І.Федорова “Граматика словенська” (укладач – Лаврентій Зизаній), яка стала великим кроком уперед у слов’янській філології.
1582-1598 рр. – в Острозі Василь Суразький друкує більше 25 найменувань книг.
1619 р. – Мелетій Смотрицький “Граматика” (“Врата вченості”).
1625 р. – К. Транквілліон-Ставровецький організовує друкарню у Чернігові.
1615 р. – Є. Плетенецький організовує друкарню Києво-Печерської лаври (за перші 14 років тут було видано 40 богослужбових та навчальних книг).

нараховувалось близько
20 друкарень
утримувались на кошти меценатів та Війська

Запорозького

стаціонарні

пересувні

В середині XVII ст. нараховувалось близько
40 друкарень

видаються книги релігійного характеру - наукові трактати;
довідники; - календарі; - підручники

панування середньовічної культури і початок формування культури Нового часу;
“Ренесанс”

– це своєрідне, відмінне від середньовічного ставлення до античності (античні уявлення про людину; відродження античного стилю мислення і чуттєвості);
батьківщина – Італія.

італійським (через монголо-татарську навалу);
поширенню ідей Відродження сприяла близькість з

Польщею;
гуманізм в Україні не мав соціальної спрямованості та економічної підтримки (як в Італії);
гуманістичні ідеї в Україну приносила національно свідома інтелігенція (у Краківському університеті з ХІV до ХVІ ст. навчалося більше 800 українців, 13 з них стали професорами).

XVI – поч. XVII ст. – час пробудження та

відродження національної самосвідомості українського народу, високого громадського змісту й патріотизму;
основні постулати гуманізму: встановлення суспільного справедливого ладу; шанування людини як особистості; понад усе ставилися людське щастя, високий рівень освіченості, свобода, розуміння мистецтва;
етапи ренесансного гуманізму в Україні:
1-й – прибл. до середини XVI ст.;
ІІ-й – з ІІ пол. XVI ст. до поч. XVIІ ст.;
ІІІ – друга третина XVІІ ст. – поч. XVІІI ст.
основоположники гуманістичної культури в України в XV- ст. XVІ ст.: Юрій Дрогобич, Павло Русин, Станіслав Оріховський, Юрій Котермак та ін.

та медицини, викладав медицину й астрологію:
написав працю “Прогностична оцінка

поточного 1483 р.” (вперше подано географічні координати Львова, Дрогобича, Москви, Вільно, Феодосія (Кафа) – перша друкована книга автором якої був українець за походженням;
його праці: “Трактат про сонячне затемнення 20 липня 1678 р.”, “Трактат з шести розділів про затемнення” (1490).

Павло Русин – перший поет-гуманіст в Україні та зачинатель польської гуманістичної поезії.

Станіслав Оріховський (1513-1566) – “Про турецьку загрозу слово…”, “Хрещення в Русинів” та ін. Його твори відзначаються художньою досконалістю і є зразком полемічної літератури. Не випадково в Західній Європі його називали “українським Демосфеном”, “сучасним Цицероном”.

Кам’янець-Подільська фортеця
Острозька фортеця
Хотинська фортеця
Вежа Корнякта
Одеський

замок
Замок у Мукачево та ін.

Пам’ятники архітектури стилю ренесанс:
ансамбль Успенського братства у Львові;
Успенська церква у Львові
каплиця трьох святителів
чорна кам’яниця у Львові та ін.

оборонно фортефікаційний;

ренесанс

площі Ринок, як у містах Європи;
У стилі ренесанс працювали

такі архітектори: Павло Римлянин, Петро Красовський, Андрій Підлісний, Амвросій Прихильний;
поєднання традицій української архітектурної школи та ідей ренесансу.

їх декорі від усього, що нагадувало готику;
під впливом античності

найбільш досконалими почали вважати споруди з куполом;
споруди прикрашали колони, пілястри, левові голови, “путті” (немовлята), гіпсові вінки з квітів та плодів та ін.;
знову почали будувати напівкруглу арку;
багаті люди приділяли велику увагу зручностям та красі житла (палац).

ст.)

рр.)

Св. Микола із житієм (поч. XIV ст.)
“Богородиця-Одигітрія” та

ін.

фресковий (настінний) живопис

іконопис

графіка

портретний жанр

різьба на дереві та камені

Пам’ятки:
іконостаси П’ятницької та Успенської церков у Львові
різбляні іконостас церкви св. Духа у Рогатині
іконостаси на Київщині. Поділлі та ін.

Портрети:
магнатів Острозьких, Вишневецьких, гетьманів Хмельницького і Мазепи;
К. Корнякта (фундатор Успенської церкви) – М.Петрахновича

“Пересопницьке Євангеліє” та ін.)
Оригінальна література (історична) (український епос -

дума “Маруся Богуславка”, “Самійло Кішка”, балади, історичні пісні, невільницькі думи “Плач невільника”, літописи (історична література) – Густинський літопис, “Про унію, як вона почалася на Руській землі” та ін.)

Полемічна література (ораторська проза, полемічна поезія) - Герасим Смотрицький, Стефан Зизаній, Іван Вишенський, Мелетій Смотрицький та ін.

Житійна (агіографічна) література (про життя і подвиги святих “Житіє Нестора”, Патерик Києво-Печерської лаври та ін.)

Поетичні твори (панегірик або мандригал) – Себастіян Кленович, Симон Пелакід, Дем’ян Наливайко

скрипка, бас, басоля (схожа на віолончель), цимбали, бубни
в церквах,

при монастирях і при братствах виникають хорові колективи, “партесний спів”, яких створював багатоголосне, поліфонічне звучання

у середніх і особливо у вищих школах на художньо-професійному рівні викладали церковний спів і музичну грамоту – готували регентів, співаків і творців партесної музики

популярними були народні (різні соціальні теми, конкретні історичні особи) та жіночі (туга за синами та коханими, які залишили дім заради слави, і нарікання чоловікам) пісні

яка виступала у жанрі релігійної драми) – сценічні ілюстрації

до біблійних оповідань і житій святих; комедійні дійства на побутові теми, що було національною особливістю української шкільної драми