Презентация на тему Елементи постмодерністської прози в романі Патріка Зюскінда Парфумер

1.1. Історія виникнення та розвитку постмодернізму в

літературі
1.2.Характерні особливості постмодернізму.
РОЗДІЛ 2. «ПАРФУМИ» ПАТРІКА ЗЮСКІНДА ЯК ПОСТМОДЕРНІСТСЬКИЙ РОМАН
2.1. Патрік Зюскінд- творець запахiв
2.2. Метафора запаху в романі «Парфумер»
2.3.Інтертекстуальні посилання у творі
ВИСНОВКИ.

різноманітного діалогу, взаємодії, творчому перехрещенню різних естетичних систем, що

істотно й наочно характеризує літературний процес останньої чверті ХХ століття, а тому робота являє собою дослідження творчості Патріка Зюскінда в контексті взаємодії постмодерністських принципів літературного напрямку ХХ століття.

постмодерну на прикладі роману «Парфумер», визначити своєрідність світогляду та

художнього методу сучасного німецького письменника.
Завдання дослідження:
1.З'ясувати, у чому полягає специфіка течії постмодернізму.
2. Проаналізувати творчість Патріка Зюскінда .
3. Визначити риси постмодернізму у його романі «Парфуми».

постмодерністської літератури .
Предмет дослідження: риси постмодернізму у романі «Парфуми».
Методи

дослідження:
А)теоретично-критичний аналіз наукової літератури;
Б)структурно-функціональний аналіз матеріалів та узагальнення досягнень.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що обрана тема раніше не була предметом спеціального дослідження.
Практичне значення визначається можливістю використання матеріалу і теоретичних висновків дослідження вчителями словесності на уроках літератури, факультативних заняттях, спецкурсах.

в літературі та мистецтві останньої третини ХХ століття Його

соціоісторичним тлом є постіндустріальне суспільство, що характеризується втратою глобальних ідейних орієнтирів, які б об'єднували в різні верстви населення.
Характерні особливості постмодернізму:
сприйняття світу як хаотичного та фрагментарного, а історії - як спонтанного перебігу подій,
позбавленого сенсу, мети та логіки;
критичне ставлення до стереотипів соціального
життя, іронічне переосмислення набутків
попередніх епох тощо;
неприйняття якої б то не було ієрархії,
оцінки, відсутність обмежень;
органічне злиття трагедії і фарсу у трагікомічному,
поєднання іронії та самоіронії, пародії та самопародії.

Патрік Зюскінд- творець запахiв
Патрiк Зюскiнд у своєму романi вивiв

на сцену вид мистецтва, абстрактнiший за музику: мистецтво створення запахiв.
Герой його твору, щоб вiдтворити найкращi пахощi найпривабливiших людей, вбиває власникiв цих запахiв. Вiн - генiй, але його генiальнiсть жахлива, як наслiдки дiяльностi будь-якого фанатика, що здобув безмежну владу над iншими.
Та чи варте мистецтво такої цiни? Та чи часто замислюємося ми, до яких особистих цiлей прагнуть деякi беззаперечнi генiї?
Усе його високе мистецтво було суцiльною оманою, iлюзiєю, як сам його образ в очах обдурених людей - цей генiй насправдi не мав анi власного запаху, анi чогось людського в своїй природi. Не випадково П. Зюскiнд неодноразово порівнював його з кліщем, тобто з паразитом. Ані собі, анi iншим нiчого реально гарного не може принести подібне мистецтво.

універсального, підсвідомого всеохоплюючого зв'язку між людьми. Ця метафора дозволяє

припустити нескінченну кількість інтерпретацій.
Він з'явився на світ божий одразу не таким, як усі. Немовля декількох тижнів від роду, він вселяє всім страх і відразу, тому що «не пахнет, как положено детям» До речі, дитинство героя відбулося, а значить, він залишився в живих, тільки завдяки тому, що хазяйка пансіону мадам Гайяр начисто позбавлена нюху і в силу цього не відчуває ніякого сум'яття від спілкування зі своїм підопічним.
Тип відносин Гренуя з природою і людьми: висмоктати, увібрати в себе, зберегти у собі все, нічого не віддаючи назад. Постає метафора запаху: «він нічим не пахне».

Метафора запаху в романі «Парфумер» .

свого героя - бажання володарювати над світом, людством. Письменник

підводить свого героя до формул тоталітаризму, якими так багате ХХ століття. Греную для повноти влади потрібний механізм маніпулювання людьми, їх свідомістю, самої життям, і запахи, сконструйовані ним з диявольською холодністю стають універсальними відмичками людських душ.
Аморальний геній і геніальний маніяк в одній особі з постмодерністської роману Зюскінда далекий від очищення. Він знаходить сенс свого існування в складанні духів, за допомогою яких зможе викликати в навколишніх людей необхідні йому емоції і які приведуть його до абсолютної влади над світом, зроблять його об'єктом всезагальної любові, поклоніння, обожнювання. Користуючись своїм сатанинським складом, парфумер викликає в оточуючих почуття захоплення, агресії, покірності, похітливості і т.д.

в притулку, знущання в підмайстрах;
О. де Бальзак й

Е. Золя - парфумерна крамниця Бальдіні чи паризький Цвинтар невинних;
натяки на Г. Флобера - "Спокуса святого Антонія" та Т. Манна – «Самітник»;
. Т. А. Гофман. Герой "Запахів" - це новий «Малюк Цахес».

останні десятиліття приходить на зміну модернізмові. Він є настільки

значним, що з'являється термін «постмодерна доба». Постмодернізм впливає не тільки на мистецтво, а й на всі сфери життя суспільства.
Одною з найвидатніших постатей європейської постмодерністської літератури вважають сучасного німецького письменника Патріка Зюскінда, який створив видатний роман «Парфуми». Зюскінд відкриває нам таємницю людських стосунків. Запах, вважає автор, впливає на нашу підсвідомість і викликає в нас ті або інші почуття, хоча ми навіть не здогадуємося про їх джерело.
В основу художнього світу П.Зюскінда покладені індивідуально-авторські міфи, породжені важливими питаннями сучасного духовного буття
У Зюскінда втілена мрія митця модерністського напряму: оволодіти світовою досконалістю, перетворити її на твір мистецтв, і нарешті, влада над світом, яку дає мистецтво.