Презентация на тему Міри радіобіологічних ефектів

Променева хвороба
5. Прискорення старіння і скорочення тривалості життя
6. Загибель

дію іонізуючого випромінювання, що характеризується зміною деяких його ознак

та властивостей.

Класи радіобіологічних ефектів

Соматичними
Зміни, що відбуваються в організмі протягом його онтогенезу — періоду індивідуального розвитку.
Типи:
- радіаційна стимуляція
- морфологічні зміни
- променева хвороба
- прискорення старіння

Генетичними
ушкодження, що передаються нащадкам, тобто реалізуються в наступних поколіннях.

радіаційно-хімічних реакцій;
радіаційних перетворень біологічно важливих молекул;
індукованих опроміненням порушень молекулярно-біологічних

процесів;
радіобіологічних реакцій клітинних органел;
клітинних реакцій;
реакцій клітинних популяцій;
реакцій органів і системи органів;
реакцій інтактного організму;
біоценотичний;
системи, що еволюціонує.

міри

ушкодження молекул під час безпосереднього передавання їм енергії фотона

або зарядженої частинки.

До опосередкованих ефектів належать ушкодження молекул унаслідок дії на них активних хімічних форм, що виникли в результаті прямих радіаційно-хімічних перетворень.

доза (D)~(E):
а - прямопропорційних;
б – логістичної;
в –

типу “все або нічого”;
г – типу фізіологічного оптимуму; а0, А0, к1, к2, А, В, с, , - константи, що визначають форму кривих

при дії на нього іонізуючого випромінення в дозах, в

десятки, а іноді й сотні разів нижчих за ті, що спричинюють гальмування цих процесів.

його органів, анатомічної структури, ознак, що відрізняють його від

батьківських форм. Ці ознаки не спадкові, а відхилення від норми, потворність, химерність й існують лише в поколінні опромінених організмів.

дії іонізуючих випромінювань на живий організм і характеризується конкретним

комплексом ознак свого прояву. Розрізняють гостру й хронічну форми променевої хвороби.

За тяжкістю захворювання розрізняють її ступені:
перша — легка, у свиней виникає при дозах опромінення 1-2 Гр;
друга — середньої тяжкості, при дозах 2-4 Гр;
третя — тяжка, розвивається при дозах 4-6 Гр,
четверта — дуже тяжка, спостерігається при дозах, вищих за 6 Гр.

ступінь променевої хвороби (помирає 50% опромінених).
1 3в  - нижній

рівень розвитку легкого ступеня променевої хвороби.
0,75 Зв  - незначна короткочасна зміна складу крові.
0,30 Зв  - опромінення під час рентгенографії шлунка (місцеве)
0,10 Зв  - припустиме разове опромінення населення.
0,03 Зв  - опромінення при рентгенографії зубів.
0,005 Зв  - припустиме опромінення населення при нормальних умовах за рік.

0,001 Зв  - фонове опромінення за рік.
0,0001 Зв - перегляд одного футбольного матчу.

періоди, або фази.
Перший період — спостерігається через кілька годин

після опромінення і триває до 3-4 діб. Погіршується апетит тварин, порушується ритм роботи серця, виникають задихання, пронос, блювання, може підвищитись температура тіла. У крові вже в першу добу після опромінення спостерігається нейтрофільний лейкоцитоз, він обумовлений збільшенням продукції і (або) виходу лейкоцитів з кісткового мозку в кров.

Другий період — латентний (прихований), фаза удаваного клінічного благополуччя триває від кількох діб до 2-3 тижнів. Чим вища одержана доза або чим тяжча форма променевої хвороби, тим він коротший. Стан тварин у цей період розвитку хвороби може здаватися задовільним. В крові характерне зниження кількості тромбоцитів, нейтрофілів. У кістковому мозку яскраво виражена аплазія. В кінці періоду можуть спостерігатись крововиливи на слизових оболонках, порушення функцій травного каналу, бронхіт, пневмонія, випадіння шерсті.

променевої хвороби залежно від її ступеня виявляється через 1-4

тижні і триває до 3-4 тижнів. Виникає задихання, погіршується функціонування серцево-судинної системи, органів травлення, спостерігається втрата апетиту, пронос, дистрофійні процеси в слизовій оболонці рота, підвищується температура тіла. Характерною ознакою цього періоду є крововиливи під шкіру та внутрішніх органів. Наприкінці його розвивається прогресуюча анемія.

Четвертий період — період відновлення, при легкому ступені гострої променевої хвороби проходить швидко і повною мірою. Він характеризується поліпшенням загального стану тварин, відновленням апетиту, нормалізацією температури. Зникає кровоточивість, поступово відновлюються показники крові.
При середній тяжкості хвороби період відновлення триває 2-2,5 місяця і в цілому видужання завершується за 3-6 місяців.
При тяжкій формі хвороби період відновлення може затягнутись на 7- 9 місяців. Але повністю тварина не видужує: відмічаються зниження імунітету, послаблення відтворної здатності, можливе скорочення тривалості життя. Нерідко гостра форма променевої хвороби переходить в хронічну.
Дуже тяжкий ступінь гострої променевої хвороби у великих сільськогосподарських тварин триває від кількох днів до кількох тижнів і завершується загибеллю їх у першому або третьому періоді

Радіаційна стимуляція — це прискорення росту та розвитку організму

при дії на нього іонізуючого випромінення в дозах, в десятки, а іноді й сотні разів нижчих за ті, що спричинюють гальмування цих процесів. Про стимулюючу дію іонізуючого випромінювання на організм тварин можна зробити висновок за тими самими критеріями, що й при опроміненні рослин, а саме за прискоренням чи посиленням таких функцій, як ріст, розвиток, продуктивність. Якщо вважати, що потужність радіаційного фону в середньому становить 10 мкР/год, то збільшення його десь у 100 разів може зумовити стимуляцію росту рослин.

зміни Морфологічні зміни — це зміни зовнішнього вигляду організму,

окремих його органів, анатомічної структури, ознак, що відрізняють його від батьківських форм. Ці ознаки не спадкові, а відхилення від норми, потворність, химерність й існують лише в поколінні опромінених організмів. Найрізноманітніші морфологічні зміни рослин спостерігалися в зоні аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. У 1987 р. і в наступні роки вони за­лишились переважно у хвойних рослин, що змінюють хвою раз на кілька ро­ків, а також на багаторічних органах, передусім на гілках.

Променева, або радіаційна, хвороба — це захворювання, що виникає

при дії іонізуючих випромінювань на живий організм і характеризується конкретним комплексом ознак свого прояву. Розрізняють гостру й хронічну форми променевої хвороби. Гостра променева хвороба виникає звичайно при одноразовому загальному опроміненні. За тяжкістю захворювання розрізняють чотири її ступені: перша — легка, у свиней виникає при дозах опромінення 1-2 Гр; друга — середньої тяжкості, при дозах 2-4 Гр; третя — тяжка, розвивається при дозах 4-6 Гр, четверта — дуже тяжка, спостерігається при дозах, вищих за 6 Гр

- важкий ступінь променевої хвороби (помирає 50% опромінених). - 1

3в  - нижній рівень розвитку легкого ступеня променевої хвороби - 0,75 Зв  - незначна короткочасна зміна складу крові - 0,30 Зв  - опромінення під час рентгенографії шлунка (місцеве) - 0,10 Зв  - припустиме разове опромінення населення - 0,03 Зв  - опромінення при рентгенографії зубів - 0,005 Зв  - припустиме опромінення населення при нормальних умовах за рік. - 0,001 Зв  - фонове опромінення за рік - 0,0001 Зв - перегляд одного футбольного матчу

періоди, або фази. Перший період — період первинних реакцій

— може спостерігатись вже через кілька годин після опромінення і триває протягом 3-4 діб. Характерними його ознаками є збудження, яке змінюється пригніченням та слабкістю. Погіршується апетит тварин, порушується ритм роботи серця, виникають задихання, пронос, блювання, може підвищитись температура тіла. На кінець періоду у стані тварини відмічаються суб'єктивні поліпшення. Другий період — латентний (прихований), фаза удаваного клінічного благополуччя залежно від тяжкості хвороби триває від кількох діб до 2 тижнів і більше. Чим вища одержана доза або чим тяжча форма променевої хвороби, тим він коротший. При дуже тяжких формах променевої хвороби цього періоду може зовсім не бути. Стан тварин у цей період розвитку хвороби може здаватися задовільним. Однак в крові виявляються чітка лімфопенія, тромбоцитопенія (зниження кількості тромбоцитів.

клінічних ознак гострої променевої хвороби залежно від її ступеня

виявляється через 1-4 тижні. Знову виникає задихання, погіршується функціонування серцево-судинної системи, органів травлення, спостерігається втрата апетиту, пронос, дистрофійні процеси в слизовій оболонці рота, зменшення маси тіла, може виникнути короткочасна лихоманка, що періодично повторюється, підвищується температура тіла. Характерною ознакою цього періоду є геморагічний синдром (крововиливи під шкіру, на слизових оболонках, у травному каналі, у мозку, серці, легенях та інших органах).

гострої променевої хвороби проходить досить швидко і повною мірою.

Він характеризується поліпшенням загального стану тварин, відновленням апетиту, нормалізацією температури. Зникає кровоточивість, слабнуть диспептичні явища, поступово відновлюються показники крові. При середньому і тяжкому ступенях гострої променевої хвороби тварини гинуть, як правило, у третьому періоді. Основною причиною цього звичайно є описані вище геморагічні явища, дистрофічні процеси

що розвивається внаслідок тривалого опромінення організму малими дозами загального

опромінення або від радіоактивних речовин, що потрапили всередину. Виділяють три форми хронічної променевої хвороби: легку, середню і тяжку та періодичність протікання, як і при гострій формі. Легка форма хронічної променевої хвороби зумовлена опроміненням у порівняно невеликих дозах і протягом короткого періоду, характеризується звичайно функціональними порушеннями переважно нервово-рефлекторного характеру. Після припинення опромінення ці зміни можуть швидко зникнути. Для середньої форми хвороби характерними є порушення регуляторних систем, функціональна недостатність органів травлення, нервової, серцево-судинної систем і особливо крові.

тривалому опроміненні, характеризується глибокими морфологічними порушеннями деструктивного порядку в

органах кровотворення, травному каналі, нервовій та інших системах. Вона супроводжується поступовим ослабленням діяльності серця, порушенням функцій залоз внутрішньої секреції, виснаженням, зниженням стійкості проти інфекційних хвороб. Головна мета лікування — запобігти патологіям та усунути їх в органах кровотворення, травному каналі, легенях, відтворювальній та нервово-ендокринній системах