Слайд 2
Ройт А, Бростофф Дж., Мейл Д.
“ИММУНОЛОГИЯ”
Дранник Г.Н.
“КЛИНИЧЕСКАЯ
ИММУНОЛОГИЯ И АЛЛЕРГОЛОГИЯ”
Вершигора А.Ю. та ін. “ІМУНОЛОГІЯ”
Jeneway C.A., Travers
P., Walport M., Shlomchik M. “Immunology: the immune system in health & disease: Fifth edition”
Рекомендована література
Слайд 3
ІМУНОЛОГІЯ – галузь біомедичної науки, котра досліджує всі
аспекти функціонування імунної системи
Слайд 4
vs
Імунний захист – прерогатива багатоклітинних організмів
Слайд 5
Імунна система – фізіологічна система, призначена для контролю
гомеостазу (постійності) внутрішнього середовища організму.
Загальні поняття в імунології
Внутрішнє середовище
організму – сукупність його рідин (крові, тканинної рідини і лімфи), яка забезпечує обмін речовин між тканинами організму і оточуючим середовищем, а також підтримку гомеостазу.
Слайд 6
Функції імунної системи
контроль гомеостазу внутрішнього середовища організму (антиінфекційний
та протипухлинний нагляд, контроль тканинного гомеостазу);
регуляторна функція
у комплексі
з
нервовою
та ендокринною системами.
Слайд 7
Імунна реакція – реакція імунної системи у відповідь
на появу чужорідної субстанції (екзогенної або ендогенної) і зв’язування
її з антигенрозпізнавальними структурами (рецепторами клітин імунної системи або антитілами), котра реалізується з використанням чинників (факторів) імунного захисту.
Чинник (фактор) імунного захисту – рушійна сила імунної реакції, яка визначає її характер або одну з основних рис.
Слайд 8
Специфічна імунна реактивність—це здатність організму відповідати на антиген
виробленням антитіл або комплексом клітинних реакцій, специфічних по відношенню
до цього антигену. Види: специфічна імунна відповідь, алергія, автоімунні процеси, імунопроліферативні процеси.
Загальна імунна реактивність—це потенційна здатність організму відповідати імунною реакцією на будь-який антигенний подразник.
Імунна реактивність – здатність організму відповідати імунною реакцією на антиген.
Імунітет (імунна резистентність) – стійкість організму до інфекцій або хвороб, зумовлена імунною реактивністю.
Слайд 9
Чинники (фактори) імунного захисту – анатомічні (непроникність бар’єрів,
миготлива активність війчастого епітелію тощо), біохімічні (кислотність шлункового соку,
кисла реакція шкіри тощо), гуморальні (антибактеріальні ферменти і пептиди, система інтерферонів, комплемент, антитіла тощо) та клітинні (мієлоїдні, лімфоїдні клітини, епітеліоцити, тромбоцити тощо) компоненти імунної системи та інших фізіологічних систем, залучені у підтримку імунної реактивності організму і формування імунної резистентності.
Слайд 10
Класифікація чинників імунного захисту за станом дієздатності і
рівнем специфічності
Конститутивні (вроджені, неспецифічні) – ті, що знаходяться в
дієздатному стані, незалежно від наявності чужорідної субстанції (непроникність покривів, лізоцим, кисла реакція шлунку, комплемент, гідролітичні ферменти, інтерферон, система фагоцитів, запальна реакція тощо).
Індуктивні (набуті, специфічні) – ті,що активуються (набувають дієздатності) лише за умови появи чужорідної субстанції (антитіла, цитотоксичні Т-лімфоцити, інтерлейкіни тощо).
Слайд 11
Класифікація чинників імунного захисту за природою
Клітинні – макрофаги,
нейтрофіли, дендритні клітини, моноцити, еозинофіли, мастоцити, базофіли, природні кілери,
Т- і В-лімфоцити, епітеліоцити, адипоцити.
Гуморальні (розчинні) – цитокіни, ейкозаноїди (простагландини і лейкотрієни), дефензини, колектини, інгібітори протеаз, антитіла тощо.
Слайд 12
КЛАСИФІКАЦІЯ ІМУНІТЕТУ ЗА ПОХОДЖЕННЯМ
ВРОДЖЕНИЙ, ПРИРОДНИЙ
(видовий, неспецифічний)
НАБУТИЙ, АДАПТИВНИЙ
(індивідуальний)
ШТУЧНИЙ
АКТИВНИЙ
(постінфекційний)
ПАСИВНИЙ
(плацентарний)
АКТИВНИЙ
(створюється
введенням вакцин)
ПАСИВНИЙ
(створюється
введенням
антисироваток)
ПРИРОДНИЙ
Слайд 13
ВРОДЖЕНИЙ
VS
НАБУТИЙ (АДАПТИВНИЙ) ІМУНІТЕТ
Слайд 14
Вроджений (природний) імунітет – стійкість організму до хвороб,
зумовлена генетично детермінованими чинниками, котрі формуються в ембріогенезі і
мають видові особливості.
не залежить від попереднього контакту з інфекційними агентами;
характеризується расовою та індивідуальною варіабельністю.
Слайд 15
Расові відмінності вродженої імунної резистентності: різні раси в
межах одного виду можуть мати різну чутливість до інфекцій.
Наприклад, населення деяких африканських країн має стійкість до тропічної малярії.
Індивідуальні відмінності: кожний індивід в межах раси має генетично детерміновані особливості вродженого імунітету.
Слайд 16
Чинники, що впливають на вроджений імунітет індивіду:
вік
(імунна реактивність прогресивно знижується у другій половині життя, імунна
система новонародженого не сформована повністю, у похилому віці відбувається деградація імунної системи і розвиток фізичних порушень).
Слайд 17
Чинники, що впливають на вроджений імунітет індивіду:
нейроендокринні
впливи (імунна реактивність знижується у препубертатному періоді, в умовах
підвищеного рівня кортикостероїдів, під впливом хронічного стресу тощо.
Слайд 18
Однак,
деякі інфекції не маніфестують в умовах голодування
(тропічна малярія)
деякі віруси не розмножуються в тканинах в
умовах голодування.
Чинники, що впливають на вроджений імунітет індивіду:
раціон і режим харчування (в умовах голодування знижується клітинна і гуморальна імунна реактивність.
vs
Слайд 19
Адаптивний (набутий) імунітет – стійкість організму до хвороб,
зумовлена антигенною стимуляцією.
залежить від попереднього контакту з
інфекційними агентами або іншими чинниками активації імунної реакції;
характеризується індивідуальною варіабельністю.
Слайд 20
Набутий (адаптивний)
АКТИВНИЙ
VS
ПАСИВНИЙ ІМУНІТЕТ
Слайд 21
Активний імунітет
Опосередковується клітинними і гуморальними чинниками імунної реактивності.
Потребує
антигенного стимулу.
Супроводжується залученням імунної системи хазяїна.
Стійкість до захворювання забезпечується
послідовно.
Формується імунна пам’ять.
Має високу ефективність.
Слайд 22
Активний імунітет
природний – стійкість, сформована в результаті перенесеної
маніфестуючої або латентної інфекції;
штучний – стійкість, індукована вакцинами (препаратами
живих або вбитих мікроорганізмів та їх продуктів).
Слайд 23
Пасивний імунітет – стійкість, перенесена реціпієнту шляхом введення
донорських чинників імунної реактивності.
Опосередковується антитілами.
Не потребує антигенного стимулу.
Не супроводжується
залученням імунної системи хазяїна.
Стійкість до захворювання забезпечується негайно, але має транзиторний характер.
Не формується імунна пам’ять.
Має помірну ефективність.
Слайд 24
Пасивний імунітет
природний – стійкість, пасивно перенесена від матері
до дитини шляхом трансплацентарного транспорту материнських антитіл;
штучний – стійкість,
пасивно перенесена шляхом застосування донорських імуноглобулінів.
Слайд 25
Імунна система
Органи:
первинні вторинні і третинні
Клітини:
мієлоїдні лімфоїдні та
клітини деяких інших тканин
Розчинні медіатори
Слайд 26
мигдалики
тимус (вилочкова залоза)
лімфатичні вузли
лімфатичні судини
селезінка
Пейєрові бляшки
кістковий мозок
Загальна схема
будови імунної системи людини
Слайд 27
Кістковий мозок – первинний орган імунної системи
судинна сітка
червоний
кістковий мозок
кістковий мозок
жовтий кістковий мозок
червоний кістковий мозок
мегакаріоцити
Кістковий мозок містить
два типи клітин: паренхімні і стромальні. До складу паренхіми входять гематопоетичні стовбурові клітини, які започатковують процеси імунопоезу.
Слайд 28
Мезенхімні стромальні клітини кісткового мозку – плюрипотентні стовбурові
клітини, здатні диференціювати на остеобласти, хондроцити, міоцити, адипоцити тощо.
Слайд 29
нормобласти з ядром, що ділиться
мієлоцит
еритроцит
мієлоплакс
мієлоцит
еозинофіл
нормобласти
мієлоцити (що ділитьсяі у
стані спокою)
жир
жир
Гематопоетичні стовбурові клітини – попередники клітин імунної системи
(мієлоїдних і лімфоїдних). Стромальні клітини забезпечують процеси гематопоезу, продукуючи колонієстимулювальні фактори. До складу строми входять фібробласти, макрофаги, остеоцити, остеобласти, ендотеліальні клітини та мезенхімні стовбурові клітини.
Слайд 30
Загальна схема мієло- та лімфопоезу
Слайд 31
А – у кістковому мозку в результаті процесів
мієло- і лімфопоезу утворюються незрілі Т- і В-лімфоцити;
В –
Т-лімфоцити для набуття імунокомпетентності (здатності розпізнавати специфічні ліганди) мігрують до тимусу, де відбувається процес їх диференціювання;
С - В-лімфоцити диференціюють у кістковому мозку;
D – диференційовані але наївні Т- і В-клітини мігрують з кров’ю до вторинних лімфоїдних утворів, де відбувається їх взаємодія з антигеном;
Е – актиковані антигеном лімфоцити рециркулюють віж лімфоїдними утворами, кров’ю і лімфою.
Загальна схема імунопоезу
Слайд 32
тимус зародка
тимус дорослої людини
Тимус – первинний (центральний) орган
імунної системи
Функції :
проліферація Т-лімфоцитів;
диференціювання Т-
лімфоцитів;
відбір
придатних для
даного організму Т-
лімфоцитів.
Максимальним розмір тимусу (по відношенню до маси тіла) є наприкінці внутрішньоутробного розвитку і у перший рік життя. Після настання статевої зрілості тимус починає поступово інволювати.
Слайд 33
Тимус складається з двох доль, кожна з яких
оточена щільною сполучнотранинною оболонкою. Септи (трабекули) оболонки ділять кожну
з доль на велику кількість малих дольок.
Слайд 34
До складу дольок входить кілька основних типів клітин:
тимоцити (тимічні лімфоцити), ретикуло-епітеліальні клітини, макрофаги, дендритні клітини і
тільця Гассаля.
клітини-няньки
трабекула
тимоцити
епітеліальні клітини кори
капсула
загиблий тимоцит
кровоносна судина
епітеліоцити мозкової речовини
МФ
тільця Гассаля
дендритні клітини
Кіркова речовина
Мозкова речовина
Слайд 35
Циркулюючі незрілі Т-клітини потрапляють у тимус на межі
кіркової і мозкової ділянок. У процесі їх взаємодії з
кортикальними епітеліоцитами відбувається процес позитивної селекції. Після цього Т-клітини потрапляють у медулярну ділянку, де у процесі взаємодії з медулярними дендритними клітинами і медулярними епітеліоцитами відбувається їх негативна селекція.
Загальна схема селекції Т-лімфоцитів у тимусі
Слайд 36
Метою позитивної селекції тимоцитів є відбір клітин, які
взаємодіють з молекулами головного комплексу гістосумісності ІІ класу на
поверхні ретикуло-епітеліальних клітин з достатнім ступенем спорідненості.
Метою негативної селекції є відбір тимоцитів, які пройшли процес позитивної селекції і рецептор яких не розпізнає власні пептиди.
Слайд 37
Процес дозрівання Т-лімфоцитів захищений гемато-тимічним бар’єром
базальна пластина ендотелію
базальна пластина оточена шаром епітеліоцитів
стінка капіляра в тимусі сформована
щільним шаром ендотеліоцитів
Т-клітини
макрофаг
десмосома
тонофіламенти
Слайд 38
В імунній системі дорослої людини близько 600 лімфовузлів,
котрі дренують лімфатичні судини. Лімфовузли розташовуються гронами (по 8-10
вузлів) вздовж лімфатичних судин, а також великих кровоносних судин.
Лімфовузли – вторинні (периферичні) органи імунної системи
лл
лл
Основна функція лімфовузлів – створити перепону на шляху поширення в організмі чужорідних субстанцій (інфекційних чинників, злоякісно трансформованих клітин)
Слайд 39
Будова лімфовузла
кора
первинний лімфоїдний фолікул
аферентна лімфатична судина
паракортикальна зона (Т-зона)
вторинний
лімфоїдний фолікул
зародковий центр
синус
еферентна лімфатична судина
вена
артерія
мозковий синус
мозкові тяжі
Слайд 40
Будова лімфовузла
аферентні лімфатичні судини
внутрішня кора
(Т-зона)
синус
зовнішня кора
(В-зона)
кровоносні
капіляри
капіляри в оточенні фолікула
капсула і трабекула
клапан лімфатичної судини
мозкова речовина
кірковий
фолікул
клапан
вена і артерія
еферентні лімфатичні судини
Слайд 42
Селезінка – вторинний (периферичний) орган імунної системи
капсула селезінки
трабекула
червона
пульпа
біла пульпа
венознийсинус
Основна функція селезінки – підтримання балансу крові (видалення
старих і зруйнованих еритроцитів і тромбоцитів, депо еритроцитів, підтримка метаболізму гему).
Слайд 43
Селезінка оточена щільною сполучнотканинною капсулою, трабекули якої поширюються
вглиб органу. Паренхіма селезінки поділяється червону і білу пульпу.
Функції
червоної пульпи: фільтрування і депонування еритроцитів (> 200 мл еритроцитарної маси одномоментно), видалення циркулюючих імунних комплексів. Фетальний та екстрамедулярний гемопоез.
Функції білої пульпи: кооперація клітин імунної системи у процесі розвитку імунної відповіді (Т-залежне антитілоутворення), синтез гуморальних чинників імунного захисту (тафтсин, пропердин тощо).
Слайд 44
Сполучнотканинна оболонка селезінки та її трабекули містять міофібробласти,
скоротлива діяльність яких дозволяє вивільняти у циркуляцію депоновані еритроцити.
Слайд 45
Оболонка селезінки та її трабекули містять міофібробласти, скоротлива
діяльність яких дозволяє вивільняти у циркуляцію депоновані еритроцити (селезінка
здорової людини здатна депонувати до 250 мл еритроцитарної маси) після видалення загиблих і відпрацьованих клітин спленічними макрофагами.
Слайд 46
Пейєрова бляшка – вторинний неінкапсульований лімфоїдний орган
В-зона
Т-зона
