Презентация на тему Японська анімація

тому, що аніме орієнтується не на дитячу, а переважно

на підліткову чи навіть дорослу аудиторії. Аніме — це добре розвинений вид мистецтва і тому користується популярністю не лише в Японії, але і у світі.

країнах притаманне кіно, а не мультиплікації. Окрім загальних жанрів

(бойовик, детектив тощо), є і специфічні, властиві лише аніме. Саме різноманітність та орієнтація на глядачів різного віку є головними перевагами аніме. В інших країнах анімація є переважно абстрактним мистецтвом для дітей, або ж використовується для пародійних та гумористичних творів, в той час як аніме  — повноцінне мистецтво.
Ділення аніме на жанри дуже розмите. Аніме поділяють на жанри: за цільовою аудиторією
за стилями оповідання
за антуражем і технологіями
за психологією, цілями і відносинами персонажів
за наявністю і деталізацією сексуальних сцен  Розбивка за жанрами досить дрібна, та ще й за різними ознаками тож зазвичай конкретний твір відноситься одразу до кількох жанрів.

експерименти з, винайденою на Заході, технікою мультиплікації.
Перші японські анімаційні

фільми були маленькі  — від однієї до п’яти хвилин, і робилися вони художниками-одинаками, що намагалися відтворювати ранні досліди американських і європейських мультиплікаторів. Також особливістю раннього аніме можна назвати те, що у героїв було по чотири пальці. Це давня, ще американська традиція, пов'язана з тим, що чотири пальці простіше малювати, і виглядають вони краще. Однак згодом стандартом стали все ж таки п'ять пальців.

(«Декобоко Шін Ґате», (1917) Декотена Шімокави (він малював крейдою

на чорній дошці і знімав свої малюнки на плівку). Також у 1917 році був створений «Як краб помстився мавпі» («Сару Кан Кассен») Сейтаро Кітаями, а у 1918 році  — його ж «Момотаро». Жоден з цих фільмів не зберігся.

Другій світовій війні став Тедзука Осаму, знаний як «бог аніме

і манґи» — він заклав основи того, що пізніше еволюціонувало в сучасні аніме-серіали. Наприклад, Тедзука запозичив у Діснея і розвинув манеру використання великих очей персонажів для передачі емоцій; саме під його керівництвом виникали перші твори, які можна віднести до ранніх аніме.

випустив свій перший аніме-серіал «Tetsuwan Atom». Це стало початком буму

аніме.

розвитку від перших експериментів в анімації, фільмів Тедзуки до

нинішньої величезної популярності у всьому світі. З роками сюжети аніме, спочатку розрахованого на дітей, ставали все складнішими, проблеми, що висвітлюються, все серйознішими.

на дорослішу аудиторію ніж більшість анімації. В інших країнах

мультиплікація зазвичай є переважно дитячим жанром, що дуже звужує рамки цього мистецтва. Аніме ж орієнтується головним чином на підлітків, молодь, а також, хоч і менше, на дітей і дорослих людей. Відповідно, аніме не має жанрових обмежень «дитячого мистецтва». Крім того, загальна спрямованість на дорослішу аудиторію виражається в більшій увазі до філософської та ідеологічної складової, переважанні «дорослих» мотивів в тематиці, і, зокрема, меншою табуйованістю тем сексу та насильства в культурі в цілому.

канонами, класикою. Фактично анімація Японії є окремим культурним пластом,

включає безліч унікальних сюжетних та ідейних символів, шаблонів, стереотипів і типажів.

Велика частина аніме створюється з розрахунком на конкретну, часом досить вузьку, цільову аудиторію. Критеріями ділення можуть бути стать, вік, психологічний тип глядача. Вибраний таким чином метажанр задає загальну спрямованість твору, впливаючи на його сюжет, ідеї і навіть стиль малювання. Дитяче аніме становить лише частину від всієї анімаційної продукції, що випускається на території Японії.