Презентация на тему Актуальні питання організації медичного забезпечення військ воєнного та мирного часу

ШАНОВНІ СЛУХАЧІ!
МЕТА нашої лекції полягає у вивченні актуальних питань щодо ролі та місця у військовій медицині організації медичного забезпечення військ, організаційної структури медичної служби ЗС України та її завдання на мирний та воєнний час.

ПЛАН ЗАНЯТТЯ

Для досягнення поставленої мети ми розглянемо наступні навчальні питання:

Завдання та організація медичної служби ЗС України на мирний і воєнний час. Військові частини і заклади медичної служби ЗС України.
Сучасні види зброї та їх вплив на величину і структуру санітарних втрат. Умови діяльності медичної служби, їх вплив на організацію медичного забезпечення військ.
Підготовка військово-медичних кадрів.
Взаємодія медичної служби ЗС України із державною системою охорони здоров'я, її участь у створенні загальнодержавної системи екстремальної медицини.

служба у складі Збройних сил, яка призначена для їх

медичного забезпечення в мирний і воєнний час.
Розробка теорії медичного забезпечення і здійснення його на практиці, в свою чергу, є змістом воєнної медицини

складає медична наука.
Проте, питання розробки та вивчення форм

і методів медичного забезпечення військ, які були б найбільш ефективними в певних бойових умовах, досліджуються окремою медичною дисципліною - організацією медичного забезпечення військ.
Сьогодні досягнення медичної науки та практики широко використовується медичною службою Збройних Сил України, а з іншого боку багато принципових положень та вимог практики військової медицини застосовуються в цивільній охороні здоров'я - надання медичної допомоги при усуненні наслідків аварії на ЧАЕС (1986р.), на хімічно-небезпечних об'єктах, при землетрусах, повенях, аваріях на транспорті, тощо.

це комплекс заходів, спрямованих на:

збереження боєздатності військ;

зміцнення здоров’я особового

складу;

запобігання виникненню та розповсюдженню захворювань;

своєчасне надання медичної допомоги пораненим і хворим,
Медичне забезпечення організується і здійснюється в усіх видах бойової та повсякденної діяльності військ (сил).

заходи;

захист особового складу від чинників ураження під час руйнування

об’єктів атомної енергетики та хімічної промисловості;

постачання медичного майна і техніки.

України на мирний і воєнний час.

Військові частини і
заклади медичної служби ЗС України.

Станом фізичного розвитку, рівнем і характером захворюваності
особового складу
1. Умовами

навчально-бойової підготовки і побуту військ (сил)

3. Санітарно-епідемічним станом і клімато-географічними умовами районів дислокації військ (сил)

бойової підготовки військ (сил);
медичне забезпечення підрозділів і частин українського

миротворчого контингенту;
забезпечення високої бойової та мобілізаційної готовності сил та засобів медичної служби;
участь у комплектуванні ЗС України здоровим, фізично розвиненим поповненням;
організація та проведення медичних заходів для збереження та покращення здоров’я особового складу;
забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя військ (сил);
надання медичної допомоги та лікування визначених нормативними документами категорій хворих;
забезпечення військ медичним майном;
підготовка, допідготовка та перепідготовка військово-медичних кадрів;
організація бойової підготовки особового складу медичної служби;
військово-медична підготовка, пропаганда гігієнічних знань та здорового способу життя;
наукове вирішення проблем медичного забезпечення військ у мирний та воєнний час.

Р Е Г І О

Н

К Р И М С Ь К И Й Р Е Г І О Н

Ц Е Н Т Р А Л Ь Н И Й Р Е Г І О Н

МУКАЧЕВЕ

ЧЕРНІВЦІ

БІЛА ЦЕРКВА

ХАРКІВ

ОДЕСА

СЕВАСТОПОЛЬ

КИЇВ

ЖИТОМИР

ПОЛТАВА

ДНІПРОПЕТРОВСЬК

КРИВИЙ РІГ

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

ЄВПАТОРІЯ

АЛУПКА

СІМФЕРОПОЛЬ

ФЕОДОСІЯ

ЗАПОРІЖЖЯ

ЛУЦЬК

РІВНЕ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬК

СЛАВУТА

Дислокація закладів охорони здоров’я МО України

ЧЕРНІГІВ

СТАРОКОСТЯНТИНІВ

М

МИКОЛАЇВ

ВІННИЦЯ

БАЛКИ

ЧЕРКАСЬКЕ

КІРОВОГРАД

ХЕРСОН

ПАРТЕНІТ

ХМІЛЬНИК

ДЕСНА

МАКАРІВ

НОВООЗЕРНЕ

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ

ТРУСКАВЕЦЬ

ГОНЧАРІВСЬКЕ

СУДАК

Чисельність закладів охорони здоров’я Міністерства оборони України
та кількість особового складу станом на 01.10.07

ТрУ
“Північ”

67 CЕЗ

СУМИ

П-КА

1030 СЕЗ

СтП

ВППВЛ

ЛЛК

СтП

ВП

ВП

56 ВЛ

7 ВЛ

ЦВЛК

ЦСЕ

ЦПАЛ

108 СЕЗ

68 ВГ

МАНЬКІВКА

1314

ЛУГАНСЬК

КЕРЧ

ЧЕРКАСИ

УМОВНІ ПОЗНАЧКИ

військові госпіталі, лазарети, центри медичної реабілітації та санаторного лікування

поліклініки, лабораторії, комісії, науково-навчальні заклади

медичні склади, центри формування та зберігання медичної техніки і майна непорушних запасів

кадр управління госпітальної бази

ДОЗ МО

ЦМР
та СЛ

ЦМР
та СЛ

ЦМР
та СЛ

ЦМР
та СЛ

ЦМР
та СЛ

Пуща Водиця

ЦКр

ЦКр

25 ВГ

СтП

П-ка

М

632

ТЕРНОПІЛЬ

ДОНЕЦЬК

П І В Н І Ч Н И Й Р Е Г І О Н

П І В Д Е Н Н И Й Р Е Г І О Н

ЛЬВІВ

військово-медичні клінічні центри (регіонів)

95 ВМЛ

санітарно-епідеміологічні заклади

БЕРДИЧІВ

ТОКМАК

САКИ

ДП ЦВКС

Організація та проведення високоефективних заходів з надання медичної допомоги

пораненим і хворим, збереження їх життя та як найшвидшого відновлення боєздатності і працездатності.

служби ЗС України набуває ще більшого значення. Надання медичної

допомоги,
невідповідного обсягу
та несвоєчасно
приводить до
збільшення частки
безповоротних втрат
серед загальних втрат у військах.

факторів зброї
масового ураження серед особового складу
військ.
В сучасній

війні, за умов застосування зброї масового ураження, вирішення цього завдання стане ще більш проблематичним. Поява нових та підсилення впливу вже відомих факторів, що негативно впливають на здоров’я людини, призведе до зниження захисних властивостей організму. Тому попередження (максимальне послаблення) впливу ядерної, хімічної та бактеріологічної зброї противника на особовий склад військ досягається за допомогою спеціальних медичних заходів і засобів.

життя, побуту та бойової діяльності військ.

Розробка та забезпечення раціонального

режиму праці та умов життя, побуту й бойової діяльності для різних категорій і груп військовослужбовців здійснюється сумісно з командним складом всіх ступенів.

і захворювань, узагальнення досвіду медичного забезпечення військ за різних

умов бойової діяльності з метою розробки нових організаційних і лікувально-профілактичних заходів.
Відомо, що в мирний час медична служба всебічно готується до роботи в бойових умовах. Але без сумніву наші знання про медичні аспекти майбутньої війни, не можуть рахуватися вичерпними. Інтенсивна розробка проблем військової медицини та впровадження в практику сучасних досягнень не повинні зупинятися і під час війни.

часу.
медичні частини та заклади безпосе-реднього підпоряд-кування ДОЗ
МО України
медична

служба видів
ЗС України

військово-медичні клінічні центри (ВМКЦ) регіонів

медична служба об’єднань, з'єднань, частин, кораблів, військових навчаль-них закладів, підпри-ємств та органі-зацій

частини (установи),

з'єднання,

органи управління

часу.
Організаційна структура медичної служби і штати конкретних медичних формувань

воєнного часу безпосередньо залежать від організаційної структури, завдань і характеру бойових дій окремих видів ЗС і родів військ, особливостей їх медичного забезпечення, а також від завдань, які покладаються на відповідні формування медичної служби.

входять до складу військових частин. До них відносяться медичні

пункти батальйону і полку, медичні роти бригад.
Частини (заклади) медичної служби є самостійними (окремими) медичними формуваннями, які включаються до складу медичної служби з'єднань і оперативних (оперативно-стратегічних) об'єднань або знаходяться в безпосередньому підпорядкуванні медичної служби видів Збройних Сил та центру (Департаменту охорони здоров’я МО України).
Вони мають свій номер, своє військове господарство і печатку.
До таких формувань відносяться:
окремі медичні батальйони,
окремі медичні загони,
санітарно-транспортні частини,
військово-польові госпіталі,
протиепідемічні заклади,
санаторії,
заклади медичного постачання,
військово-медичні навчальні заклади.

складу яких входять медичні частини (заклади), а також частини

матеріально-технічного забезпечення, які мають свій орган управління.
До них відносяться:
— медична бригада армійського корпусу,
— госпітальні бази – ПГБ та ТерГБ.
Органи управління медичною службою Загальне керівництво військово-медичною службою здійснює Департамент охорони здоров’я Міністерства оборони України. Його очолює начальник медичної служби Збройних Сил України – директор ДОЗ МО України. На воєнний час ДОЗ МО України є провідним органом управління системи медичного забезпечення ЗС України і поєднує планування і безпосередню ОМЗ стратегічних операцій.

величину і структуру санітарних втрат.
Умови діяльності медичної служби,

їх вплив на організацію медичного
забезпечення військ.

рана буде більш важкою, зростає питома вага множинних і

поєднаних поранень, збільшиться частота поранень судин життєво важливих органів, поранення частіше будуть супроводжуватись шоком і кровотечею.

— За рахунок збільшеної сили вибуху мін, бомб, снарядів та ракет з тротиловим зарядом зросте кількість контужених серед ураженого особового складу.

особливостями уражень новими видами вогнепальної зброї є:
наявність великої

зони зруйнування тканин за ходом раневого каналу,
велика частота множинних поранень і об’єднаних пошкоджень.
Ці особливості призведуть до складності діагностики, труднощам визначення сортувального призначення.

використовують
напалм,
терміти,
пірогелі,
білий фосфор та ін.
При дії

на особовий склад
запалювальні речовини
викликають термічні опіки.

опіку виникає важкий щільний струп,
оточений різким набряком тканин.

На повне заживлення навіть невеликої рани
потрібно 2 або 3 місяці.
По-друге, в результаті надзвичайно сильного больового подразнення часто вже у перші 30-60 сек. Розвивається еректильна фаза шоку, яка потім переходить у фазу важкого торпідного шоку.
По-третє одночасно виникають опіки дихальних шляхів, легень і загальне отруєння організму. Розпечене повітря небезпечно для людей на відстані 100 м з підвітряного боку від місця горіння напалму. t° повітря поблизу полум’я може досягати 500° С, а між вогнищами горіння – біля 100 °С. Небезпечність ураження тут зберігається протягом 10 хв.

2.2.1. Особливість використання напалму:

У деяких випадках
можливе

ураження людей
із-за різкого зниження кисню в
повітрі. На 1 кг напалму витрачається
3-5 кг кисню, тобто 11,7 куб. м повітря. Загибель людей може також відбуватися внаслідок утворення при горінні напалму
уражаючих концентрацій
окису вуглецю.

дія якої обумовлена внутрішньоядерною енергією, що вибухово звільняється внаслідок

ядерних реакцій розщеплення або синтезу ядер деяких елементів.

Ядерний боєприпас — бойові (головні) частини ракет, авіаційних бомб, мін, торпед, снарядів, споряджених ядерними зарядами

Ядерний заряд — пристрій, призначений для здійснення вибухових процесів звільнення внутрішньоядерної енергії

вибуху)

Ударна хвиля
( 50% енергії вибуху)

Радіоактивне заражен-ня місцево-сті
( 5%

енергії вибуху)

Електромагніт-
ний імпульс

Психо-тична дія

Світло-ве ви-промінювання
( 35% енергії вибуху)

бойового застосування, уражуючi якостi яких заснованi на токсичній дiї

отруйних речовин на органiзм людини. Хiмiчна зброя включає високотоксичнi ОР та засоби їх доставки і застосування i призначається для ураження живої сили противника і з метою ускладнення (дезорганізації) дiяльностi вiйськ та об'єктiв тилу.
.

Засоби доставки та застосування:
— авіаційні бомби
— керовані та некеровані ракети,
— міни, торпеди, фугаси,
— артилерійскі снаряди, споряджені БОР.

особливостi ХЗ:
— бiохiмiчний характер уражаючої дiї на живий

органiзм;
— здатнiсть вибiрково уражати живу силу;
— об'ємнiсть уражаючої дiї;
— проникаюча дiя - здатнiсть ОР проникати з потоком повiтря в негерметизованi споруди;
— тривалiсть уражаючої дiї;
— рiзноманiтнiсть клiніки та динаміки розвитку отруєння, що ускладнює дiагностику;
— здатнiсть проникати в орг-зм рiзн.шляхами;
— труднощi своєчасного виявлення факту застосування ОР;
— необхiднiсть застосування спецiальних засобiв захисту;
— сильна морально-психологiчна дiя.

класифiкацiя :
а) ОР нервово-паралiтичної дiї: зарин, зоман, V-гази

б) ОР шкiрно-наривної дiї: iприт, азотистий iприт, люїзит.
в) ОР загальноотруйної дiї: синільна кислота та її солі, чадний газ.
г) ОР задушливої дiї: фосгени, хлор, хлорпікрин.
д) ОР подразнюючої дiї: хлорацетофенон, Cі-Ес (CS), Сі-Аp (СR), адамсит.
е) Психотоміметичнi (психохiмiчнi) ОР: BZ, ДЛК та iн.

1.3.3. Тактична класифiкацiя розподiляє ОР за їх бойовим призначенням

Смертельнодіючі ОР — призначенi для знищення живої сили:

Несмертельнодіючі ОР призна-ченi для ослаб-лення боєздатності

Подразливі ОР —стерніти, лакріматори

Психотоміметичні ОР —BZ, ДЛК

та прилади, споряджені бактерійними середниками, призначені для масового ураження

людей, тварин та сільськогосподарських культур.

.

Для неї характерні:
— дешевизна,
— виключна ефективність,
— тривалість дії,
— здатність з часом збільшувати площу ураження,
—властивість уражати виключ-но живу силу противника

бактерії, віруси, рикетсії, гриби і токсини, які виробляються бактеріями.

З воєнною метою можуть бути використані збудники таких захворювань, як:
— чума, сибірська виразка, туляремія, сап, меліоїдоз, холери (бактерії);
— натуральної віспи, жовтої лихоманки, венесуельського та американського енцефало-мієлітів коней (віруси);
— висипного тифу, Ку-лихоманки, цуцугамуші (рикетсії);
— кокцидіоідомікозу, гістоплазмозу, нокардіозу (гриби);
— токсин ботулізму.
Крім того не можна не враховувати досягнень в галузі молекулярної біології та генної інженерії, які дозволяють створити різні генетичні рекомбінації штамів збудників хвороб, які не піддаються індикації, мають стійкість до ліків, підвищену токсикогенність.

втрати особового складу військ під час війни чи у

період бойових дій мають назву загальних втрат

незворотні (І група) втрати відносять убитих і тих, що пропали без вісті, або потрапили у полон.

Санітарні втрати (ІІ група) відносяться ті, які постраждали від дії усіх видів зброї і супутніх уражаючих факторів.

санітарними втратами військ прийнято вважати осіб, які отримали поранення,

ураження чи захворювання, за станом здоров’я втратили боєздатність чи працездатність не менше ніж на одну добу і потрапили в медичні пункти або лікувальні заклади.

бойові втрати — втрати особового складу від дії усіх видів зброї і супутніх уражаючих факторів а також від впливу інших несприятливих факторів бойової обстановки

Не бойові втрати — втрати особового складу від впливу несприятливих факторів бойової обстановки, які не пов’язані з виконанням бойових завдань.

санітарні втрати

Групи:
- комбіновані або

змішані ураження, викликаються різними видами зброї, або різними факторами одного виду зброї ;
поєднані ураження – ураження кількох органів тіла одним ураж.фактором;
множинні поранення – викликаються ураженням кількома снарядами одного виду зброї кількох ділянок однієї або різних анатомічних частин тіла.

класи:
– механічні ушкодження (кульові, осколочні поранен-ня, закриті травми і ін.);
– термічні ураження (опіки і відмороження);
– радіаційні ураження (гострі, хронічні, комбіновані);
– ураження ОР;
– ураження біологічною зброєю;
– реактивні стани (особливо при застосуванні ЗМУ).

санітарних втрат за важкістю стану

Легкопоранені (легкохворі) – відсутні загроза

для життя і втрати боєздатності, вони спроможні самос-тійно пересуватися термін лікування – до 2-х  міс

Поранені і хворі середньої тяжкості — проміжне місце, вони здатні самостійно пересувати-ся на невеликі відстані

Тяжкопоранені (тяжкохворі) – коли є загроза для життя, або втрати боєздатності;

санітарних втрат за профілем допомоги

Хірургічного профілю

Терапевтичного профілю

Специфічні особливості “бойової терапевтичної патології”:
— можливість одномоментного виникнення багатьох вогнищ масових СВ;
— складність і різноманітність структури уражень і їх перебігу;
— висока питома вага важких захворювань і отруєнь, які потребують проведення термінових заходів;
— висока летальність, тривалість і важкість клін. перебігу ускладнень;
— відносна новизна і недостат-ня вивченість патогенезу,клініки терапії бойової терапевтичної травми.

втрат впливають чисельні елементи обстановки, найважливішим з яких є:

— завдання військ і характер бойових дій.
— співвідношення сил і засобів сторін,
— властивості застосованих видів зброї,
— масштаби її застосування,
— ефективність і своєчасність використання засобів і способів захисту особового складу від уражаючої дії зброї,
— моральний стан військ,
— характер місцевості, ступінь її інженерного обладнання та ін.

на організацію медичного забезпечення, є їх величина та структура.

Під величиною розуміють розміри санітарних втрат в абсолютних числах (кількість поранених і хворих) або у відсотках від чисельності особового складу військ (сил).
Структура санітарних втрат - це відсоткове співвідношення різних категорій поранених і хворих серед загальної кількості санітарних втрат від усіх або окремих видів зброї.

вибухової дії, об'ємного вибуху, касетних боєприпасів), безперервне удосконалення авіаційної,

артилерійської, мінної та стрілецької зброї і здатність гарантовано уражати цією зброєю цілі на всю глибину оперативної побудови військ противника обумовлюють значне зростання втрат від звичайної зброї.

У сучасних умовах при веденні перших військових операцій розмір і структура можливих санітарних втрат буде залежати від:
видів зброї, що використовує противник,
складу угруповань військ (сил), їх ешелонування,
ступеня захищеності своїх військ,
виду бойових дій (оборона, наступ).

дій без використання ядерної зброї середньодобові санітарні втрати в

бригадах (дивізіях) - 3,2% - 4,8% (2,1 - 3,2%). На їх думку, за перші 7 діб бойових дій санітарні втрати додатково зростуть на 50,0%, що пояснюється високою інтенсивністю бойових дій у цей період, а також відсутністю досвіду збройної боротьби у особового складу.

Для проведення оперативних розрахунків санітарна служба бундесверу признала за доцільне рахувати 1% поранених від числа осіб, що беруть участь в бойових діях за один день бойових дій. Це означає, що при участі в бойових діях 100 тис. особового складу медична допомога буде потрібна 1 тис. осіб (пораненим і хворим) за добу.

організацію медичного забезпечення військ.

Основними умовами діяльності медичної служби

у воєнний час є:

по-перше, несподіваність нападу, тобто спосіб розв'язання війни, під час чого медична служба перебуває в найбільш несприятливих умовах, оскільки вона повинна відновити свою боєздатність (втрати), прийняти участь в ліквідації наслідків нападу, організувати медичне забезпечення бойових дій;


по-друге, виникнення втрат на суші, в морі, в глибокому тилу вимагає від медичної служби високої бойової готовності, маневреності і взаємозамінності її формувань, а також чіткої взаємодії;

збільшить їх невідповідність, особливо на початку війни, з наявними

силами та засобами медичної служби, тобто, як правило, потреб буде багато, а сил мало;

навіть без застосування ядерної та хімічної зброї. Сучасні засоби

ураження (високоточна зброї, боєприпаси вибухової дії, об'ємного вибуху, касетні боєприпаси), удосконалення авіаційної, артилерійської, мінної та стрілецької зброї і здатність гарантовано уражати цією зброєю цілі на всю глибину оперативної побудови військ обумовлюють значне зростання втрат від звичайної зброї.
Без використання зброї масового ураження середньодобові санітарні втрати військ оперативного об'єднання під час сучасної оборонної операції можуть скласти від 0,8% до 3,4% чисельності особового складу. При цьому санітарні втрати військ будуть характеризуватися нерівномірністю виникнення в оперативних об'єднаннях, на операційних напрямках, та часом їх виникнення.
У сучасній оборонній операції у зв'язку з проведенням противником повітряно-наземної операції значні санітарні втрати будуть нести й війська другого ешелону оперативної побудови військ об'єднання, їх частка може складати від 35 до 40% загальних санітарних втрат об'єднання;

непередбаченими ситуаціями (загроза полону, знищення підрозділу, частини або закладу,

радіоактивне або хімічне забруднення території тощо), а також різноманітністю умов місцевості (ліс, гори, бездоріжжя тощо), порою року, метеорологічними факторами (спека, холод, дощ, сніг тощо).
Похідно-бойові обставини значно ускладнюють не тільки роботу підрозділів, а й умови розміщення особового складу медичної служби, поранених і хворих на етапах медичної евакуації. Військово-польова медицина має ще й таке визначення - "гарна медицина в поганих умовах". Мається на увазі важлива вимога до медичної допомоги пораненим на війні: повноцінне використання в бойовій обстановці досягнень клінічної медицини мирного часу;

шоста умова, яка впливає на організацію медичного забезпечення військ, - це загроза виникнення і розповсюдження інфекційних захворювань в діючій армії, чому сприяє зосередження значної кількості військ на обмеженій території і її забруднення, міграція цивільного населення, погіршення його матеріально-побутових умов, а також можливість використання противником біологічної (бактеріологічної) зброї;

на війні, є особливість структури уражень та пошкоджень, перебігу

бойової патології, патогенезу і клініки бойових уражень та захворювань.
Це влучно підмітив свого часу М.І. Пирогов: "Травма вражає цілий організм значно глибше і більше, ніж про це мають уяву. І тіло, і душа пораненого набагато сприйнятливіші до страждань різного роду".
Серед санітарних втрат очікується різке зростання питомої ваги тяжких і дуже тяжких уражень механо-термічного та контузійного характеру, включаючи ураження паренхіматозних та інших внутрішніх органів, особливо від боєприпасів об'ємного вибуху.

служби США вважають, що в сучасних воєнних конфліктах тяжкопоранені

складатимуть 15,0-25,0% від загальної кількості поранених. Досвід локальної війни в Афганістані (1979-1989 рр.) показує велику різницю в перебігу поранень і захворювань мирного та воєнного часу (ускладнення анаеробною та гнійною інфекціями, масивні пошкодження тіла — відриви, розриви, роздавлювання тощо), більша частота шокових станів, виникнення специфічних "воєнних" хвороб ("траншейна ступня" тощо), що приводить до збільшення терміну лікування, підвищення рівня летальності, смертності та інвалідизації військовослужбовців;

є:
небезпека ураження підрозділів і частин медичної служби бойовими

засобами противника. В період Другої світової війни особливо значними були загальні втрати серед середнього та молодшого медичного персоналу (фельдшери, санінструктори, санітари підрозділів тощо).

медичний персонал
Молодший медичний персонал

запасу, які призиваються до складу Збройних Сил під час

війни. В складі медичної служби є лікарі всіх основних медичних спеціальностей

Лікарський склад

комплектування штатних посад фельдшерів і медичних сестер, анестезистів, лаборантів,

операційних сестер, тощо

Середній медичний персонал

отримали підготовку в спеціальних підрозділах (санітарні інструктори, дезінфектори) або

не мають спеціальної медичної підготовки (санітари)

Молодший медичний персонал

та прапорщиками (мічманами) кожному медичному працівнику, що перебуває на

службі у лавах Збройних Сил присвоюється персональне військове звання

сержант,
старший сержант,
старшина;
Сержантський склад
Прапорщики (мічмани)
Молодший

офіцерський склад

Старший офіцерський склад

Вищий офіцерський склад

прапорщик (мічман),
старший прапорщик (старший мічман);

молодший лейтенант,
лейтенант,
старший лейтенант,
капітан (медичної служби);

майор,
підполковник,
полковник (медичної служби);

генерал-майор,
генерал-лейтенант (медичної служби).

заходів з навчання і виховання особового складу медичної служби,

спрямована на забезпечення високої бойової готовності особового складу, підрозділів, частин та закладів медичної служби, успішного вирішення завдань з медичного забезпечення військ у мирний та воєнний часи, підвищення якості надання медичної допомоги у військово-медичних підрозділах, частинах та закладах відповідно до законодавства України.

начальника ГВМУ МО України від 09.12.2002р. №6 “Про введення

в дію Положення про післядипломну освіту медичного складу ЗС України”. Відповідно до неї, в системі військово-медичної освіти МО України існують такі види післядипломної професійної підготовки лікарів (провізорів):
інтернатура (спеціалізація первинна) за формою магістратури;
ад'юнктура;
докторантура.