Презентация на тему Фредерік Стендаль. Життєвий та творчий шлях відомого французького письменника

у родині багатого адвоката. Мати хлопчика рано померла, і

сім'я надовго вбралася у траур.

його католицькому абатові Ральяну. Це призвело до того, що

Стендаль зненавидів і церкву, і релігію.

з працями філософів-просвітників (Кабаніса, Дідро, Гольбаха). Це стало визначальними

моментом у формуванні світогляду майбутнього письменника. Прихильність до революційних ідеалів він зберіг на все життя.

Центральної школи, метою якої було введення в республіці державного

і світського навчання замість релігійного, і озброєння молодого покоління знаннями й ідеологією новоствореної буржуазної держави. Тут хлопець захоплювався математикою.
Після закінчення курсу його відправили до Парижа для вступу в Політехнічну школу, куди він так і не вступив.

після перевороту 18 брюмера, коли молодий генерал Бонапарт захопив

владу і оголосив себе першим консулом.

в армію Наполеона. Він прослужив у ній понад два

роки, а потім подав у відставку й 1802 року повернувся до Парижа з прихованим наміром стати письменником.

що відбилося і в його творчості. Але його ставлення

до Наполеона, особливо після захоплення останнім престолу Франції і перетворення на імператора, було, проте, досить критичним.

Наполеона в Росію в 1812 році, був у Москві,

Смоленську, Могильові, зазнав жахи зимового відступу французької армії з Росії.

Францію Стендаль їде до Італії, лише наїздами буваючи на

батьківщині.

відіграла чималу роль у формуванні поглядів письменника. Його приваблювало

інтенсивне громадське життя Італії.

у ряді міст (Неаполь, Турін). Співчуття Стендаля цьому рухові

дало підставу урядові звинуватити його в приналежності до повсталих і запропонувати терміново залишити австрійські володіння північної Італії.

глибокий слід у творчості Стендаля. Він із захопленням вивчав

італійське мистецтво, живопис, музику. Ця країна надихнула його на цілу низку творів. Італія дала йому сюжет одного з найбільших його романів «Пармський монастир».

Стендалю Бурбони, стає для нього нестерпним. Це ставлення письменника

до реакції і режиму Реставрації знайшло своє вираження в його кращих романах.

часто їздив з Чівітавеккії до Рима. У 1841 році

з ним стався перший апоплексичний удар. Йому дали відпустку, і восени він знову приїхав до Парижа, маючи намір пробути там усього кілька днів. І несподівано його звалив другий удар.

критики створили «змову мовчання». Першим, хто заговорив про нього

і змусив звернути увагу на Стендаля, був Бальзак.

в розвитку французького критичного реалізму. Стендаль вносить у літературу

бойовий дух і героїчні традиції нещодавньої революції. Зв'язок його з просвітителями можна спостерігати як у творчості, так і в його філософії й естетиці.

йде далі від просвітителів і стверджує, що мистецтво за

своєю природою соціальне, воно служить суспільним цілям.
Стендаль підкреслює, що художник тільки тоді виконує своє призначення, коли він веде за собою суспільство. Якщо художники діють поодинці, не пов'язані з масою, вони тоді — ніщо.
Головне, за думкою письменника, є те, що мистецтво повинне бути правдивим

Noir, 1830)
Пармська обитель (фр. La Chartreuse de Parme, 1839)
Люсьєн Левен (фр. Lucien Leuwen 1835,

незакінчений, виданий 1894)
Ламіель (фр. Lamiel, писаний протягом 1839-42, незакінчений, виданий 1889)
Життя Наполеона (фр. Vie de Napoléon, 1817-1818, виданий у 1929)