Презентация на тему Леонардо Да Вінчі та його філософія

прос­тої селянки в містечку Вінчі поблизу Флоренції. Помітивши неабиякі

здібності сина, батько — П'єро да Вінчі — віддав його на навчання в майстерню знаменитого скульптора і художника А. Верроккіо. Тут господарював дух пошуку і творчості, сміли­вого художнього експерименту, заснованого на глибоких знан­нях у галузі математики, перспективи, анатомії. Тут навчалась найбільш обдарована молодь. Тут зрощувалась любов до людини і природи, точного відтворення дійсності, до праці і культури, через освоєння якої формувався характер майбутнього генія.
З часом 28-літній юнак мав свою власну майстерню. Він тон­ко відчував кольори, мріяв про майбутнє, намагався проникну­ти у вічне і відобразити його пензлем. Більшість своїх творів художник присвятив відтворенню релігійних сюжетів.

своєрідним продовженням вільнолюбних та людинолюбних художньо-філософських пошуків Данте Аліг'єрі,

Марсілія з Падуї, Франческо Петрарки, Джованні Бокаччо та Лоренцо Балла. Знаменитий портрет «Джоконда» відтворює небачену доти життєвість і глибину людяності.

Грандіозна фреска «Таємна вечеря», створена художником для монастиря Санта-Марія делла Граціє, зображує правдиві життєві поривання людей, що стоять на порозі осягнення лінії між «добром» та «злом» .

А також полотно «Мадон на Літта» чарує глибиною життєлюбства, невичерпністю людських сил і прагнень до утвердження себе в цьому реальному світі .
Ці твори принесли Леонардо да Вінчі світову славу.

хаотично, маючи на меті згодом привести їх в належну

систему. Писав він лівою рукою, причому, від правої до ліво сторони аркушу. Читати ці «ліворукі» записи, до того ж, пересипані різноманітними математичними фор­мулами, кресленнями технічних систем і приладів, архітектур­них проектів та геометричних фігур, художніх малюнків, чис­ленних зображень машин та інструментів, можна лише за допо­могою дзеркала.

Зрозуміти їх ще важче. Цілі сторінки вправ з латини чергуються з геніальними науковими передбаченнями, вільні анекдоти — з глибокими роздумами з філософії, калігра­фія — з витіюватими математичними викладками. І все ж, за хаотичним розсипом слів чітко проглядається глибока філософ­ська мудрість генія про експериментальне пізнання природи і її глибинну таємницю, закриту для проникливого погляду дослід­ника; про Людину і Космос, світло і тінь, добро і зло, справедли­вість і ненависть.

ратував за наукове пізнан­ня природи, рішуче боровся проти теології

і схоластики, астро­логії і алхімії, називав міркування схоластів софістикою. “Огонь истребляет ложь, то есть софиста, и являет истину, разгоняя тьму” - писав Леонардо да Вінчі.
“Огонь предназначен истреб­лять всякого софиста и есть изъяснитель и истолкователь исти­ны, ибо он — свет, который рассеивает тьму, скрывающую сущ­ность вещей. Огонь разрушает всякого софиста, то есть обман, и один являет истину, то есть золото” - Леонардо да Винчи.. Вчений і філософ виступав проти духовної диктатури като­лицької церкви, саркастично відгукувався стосовно «теоретич­них» праць церковників, розвінчував монахів, підкреслюючи, Що вони торгують раєм, оббирають довірливих людей. Цікави­ми є погляди Леонардо да Вінчі щодо проблем природи Землі та загальної світобудови. Він відкидав середньовічні уявлення про Землю як центр Космосу, наголошував, що вона знаходиться “в центре стихий своих, ей близких и с ней соединенных”. Земля, за його розумінням, — це зірка, майже подібна Місяцю.

людини, навколишнього сві­ту. За допомогою одних лише «книжкових знань»,

зазначав мислитель, до істини добратись неможливо, необхідно спира­тись на досвід, який є дійсною основою науки.
Завдання остан­ньої - через опертя на досвід відшукати дійсні причини загаль­ного зв'язку природних явищ.
“Мне кажется, что те науки пусты и полны ошибок, которые не порождены опы­том, отцом всякой достоверности, и которые не кончаются в оче­видном опыте, т.е. если их начало, или середина, или конец не проходят ни через одно из пяти чувств” – писав Леонардо. Людину Леонардо да Вінчі розглядав як мікрокосмос, що кон­центрує в собі цілий світ. Пізнаючи людину - будову та про­порції тіла, красу м'язів, індивідуальність фізіології, а голов­не - глибину й неповторність душі, підкреслював мислитель, мистецтво проникає в таємницю природи та суспільного буття людей, відтворює красу життя й тим самим підносить їхні жит­тєві сили, активність, оптимізм. Цей висновок не тільки запе­речував середньовічну орієнтацію на поміркованість та аскезу, а й започаткував новий тип світогляду, філософії та культури, сутність яких охоплювалась одним словом - людинолюбство, тобто гуманізм.