Слайд 2
Олександр Сизоненко, 89 років, письменник. Закінчив школу в
червні 1941 року. Пішов на фронт. Був командиром мінометної
обслуги 101-го гвардійського полку. Брав участь у боях за Ковель, польські міста Люблін, Лодзь, Познань, форсував Віслу та Одер. 28 квітня 1945 року сержанта Сизоненка було тяжко поранено в ногу. Працював на Миколаївському суднобудівному заводі, потім – у відділі пропаганди тамтешнього обкому компартії. Заочно закінчив літературний факультет Миколаївського педінституту.
Слайд 3
Дитинство
Олександр Олександрович Сизоненко народився 20 вересня 1923 року
в селі Новоолександрівці на Миколаївщині, в трудовій хліборобській родині.
Згодом те рідне село його, прибравши літературну назву Баштанка, не просто пройде через багато оповідань, повістей, романів, а й виступатиме в них як своєрідний герой.
Пристрасть до читання розвивається в Сизоненка вже в шкільні роки і відтоді стане для нього постійною. Але найперший і найголовніший вчитель його – саме життя. В цьому одна з характерних особливостей Сизоненка як людської особистості взагалі, як письменника зокрема.
Слайд 4
1949 року він публікує на сторінках журналу "Вітчизна"
перше оповідання "Весна". 1951 року виходить перша збірочка оповідань
"Рідні вогні". З серидини 50-х років Сизоненко значно активізується в творчому відношенні. Одна за одною виходять збірки оповідань та нарисів: "Рідні краї" (1955), "Далекі гудки" (1957), "В батьківському краю" (1959), з'являються повісті "На Веселому Роздоллі" (1956), "Зорі падають у серпні" (1957), "Для чого живеш на світі" (1961). А в 1960 році публікується його перший роман "Корабели". Автор книг: "Жду тебе на островах" (1963), "Білі хмари", "Степ" (1965) і ін.
У 1962 р. переїджає до Києва, працює на кіностудії ім.Довженко.
Слайд 5
Юність Сизоненка та його ровесників була жорстоко обірвана
війною. Війна постійно "вриватимется" і в його твори про
нашу сучасність, бо набуті в ній "уроки" як морально-духовного, так й історико-ідеологічного плану активно продовжують своєрідно діяти й понині, немало чого визначають у долі героїв
Слайд 6
Трилогія “Степ”
У 1984 р. Олександр Сизоненко за трилогію
«Степ», удостоєний найвищої літературно-мистецької нагороди – Шевченківської премії. Високохудожня,
яскрава, прониклива розповідь про перші місяці великої страшної війни – літо-осінь 1941-го. Це не лише гімн солдатам, які полягли у ті перші дні вітчизняної, а й пісня, ода південному українському степові, що не так давно був Диким полем.
Слайд 7
Роман Берлінської хроніки
Найновіший твір – роман «Валькірії не
прилетять (Берлінські хроніки)» (2011) – утверджує ідеали гуманізму та
прощення колишніх ворогів із відстані історичної перспективи.
Слайд 8
Олександр Олександрович
Нагороджений орденами та медалями СРСР, України, Російської
Федерації, лауреат літературних премій. Шевченківська премія (1984) за роман-трилогію
«Степ», «Була осінь», «Мета»; премія імені І. С. Нечуя-Левицького; Літературна премія імені Юрія Яновського; премії «Золотий колос».
Слайд 9
КИЇВ, 28 квітня 2005 року. Трилогію відомого українського
прозаїка Олександра Сизоненка "Советский солдат" презентував Фонд Леоніда Кучми
"Україна", який профінансував роман. Крім нього, у виданні книг взяв участь Фонд Віктора Черномирдіна "Народная книга", українське та російське видавництва "Бібліотека журналу "Дніпро" та "Московский писатель". Трилогія вийшла у світ накладом 10 тисяч екземплярів. На фото: Олександр Сизоненко під час презентації його трилогії "Советский солдат" у Фонді Леоніда Кучми.
Слайд 10
Життя письменника у фотографіях
Посол Россії в
Українї
Віктор Черномирдін и
ПрезидентУкраїни
(1994-2005 гг.)
Леонид Кучма в гостях у Александра Сизоненко 12 апреля 2005 года
Слайд 11
Статуетку сови Олександрові Сизоненку подарував Леонід Кучма. Письменник
тримає її на підвіконні у вітальні, на ніжку птаха
сперта візитівка експрезидента
Слайд 12
Сизоненко Олександр Олександрович з Кінахом Анатолієм Кириловичем
Слайд 14
Виступ письменника на Раді Земляцтва