Презентация на тему по украинскому языку на тему Образи й картини рідної природи донецької землі у творчості М.Чернявського, М. Хапланова

моя історія жива»

ж оновлена моя
І плаче і сміється.
Знайомі все краї
І рідні

все картини.
За вас, степи-поля мої,
Рідніш нема країни!

22 грудня (за новим стилем 3 січня 1868 р.),

під солом'яною стріхою, в селі Торській Олексіївці (або Шаховій) Бахмутського повіту, побачив світ Божий. У сім'ї молодого диякона, четвертою дитиною було вписане моє ім'я в книгу буття... Охрестили, дали ім'я Микола й 24 грудня, на Святвечір, коли по селу лунали співи колядників, святкували мої перші іменини... Водою з річки Торця (колишній Тор) була наповнена купіль моя...".

пізніше у творчості нашого земляка донецький степ та Торець

стали ототожнюватись із символами рідного краю, символами батьківщини: "По степу тече річка. Вона то ледве точить по кам'яних перекатах свої тихі води, то розливається по долинах у широкі, задумані плеса, немов замислюючись над тим, чи йти далі, чи залишитись тут».

продовжив освіту у Катеринославській семінарії і одержав призначення в

бахмутську школу, в якій нещодавно навчався сам. Тут він викладав співи і музику, пробував себе в літературній справі.
Своїм вихованцям М. Чернявський прищеплював потяг до прекрасного, шанобливе ставлення до набутків світової культури і насамперед письменства, історичних пам'яток. Поет часто звертався до образів і картин природи рідної Донеччини.

Робота з текстом

Мовознавці. Виписати з тексту однорідні члени речення, вказати поширені й непоширені. Теоретики. Виконати тестові завдання (теоретичні відомості про однорідні члени речення). Літератори (творці). Створити два речення про М. Чернявського з однорідними членами речення.

краю» реалістично зображує спалений літнім сонцем степ. Степ оновлюється

і прокидається від блискавки і грому. Автор вірить у відродження безмежних донецьких степів, які є його батьківщиною. Ліричний герой прагне служити на користь рідному народові. 
 

СКАЗАТЬ ТЕБЕ Я НЕЖНЫЕ, САМЫЕ КРАСИВЫЕ СЛОВА!»







Н.В. Хапланов

автора к родному Старобешево, к родному Приазовью, родной реке

Кальмиусу среди бескрайних пшеничных и ковыльных полей родного края…

единое целое. Нельзя жить на земле и быть непричастным

к ее истории.

В «Балладе о степи» мы видим былинную, никем не обжитую степь с ковылями в человеческий рост.

О как в тебя я,
Степь моя, влюблен,
Как понимаю я твою усталость.
Ладонью глажу красоту
Твоих кудрей полынно-чабрецовых.

ВОРОНКИ. И СТОГА НА СКОШЕННОМ ВЧЕРА ПШЕНИЧНОМ ПОЛЕ. УПАЛ

НА ТРАВЫ, ЖАВОРОНКА ЗВОН… НАД СУХОСТОЕМ СОЛНЦЕ РАЗМЕТАЛОСЬ… О, КАК В ТЕБЯ Я, СТЕПЬ МОЯ ВЛЮБЛЁН, КАК ПОНИМАЮ Я ТВОЮ УСТАЛОСТЬ.» Н. ХАПЛАНОВ «БАЛЛАДА О СТЕПИ»

«…ЗНАКОМЫЕ ДАЛИ, СТАРЫЙ МОСТ, У ВОДЫ ТОПОЛЯ. - ТОЛЬКО ЗДЕСЬ – БЕРЕГА МНЕ ШЕПТАЛИ – НАЧИНАЕТСЯ НАША ЗЕМЛЯ!»

описаний степ.

назвами.

Хапланова?
Яке місце займає поезія в вашому житті?
Як ви вважаєте,

що спільного між музикою й поезією?
Якими якостями повинен бути наділений поет?
Якщо всі вірші, що звучали сьогодні на уроці, об´єднати в одну збірку, яку назву ви дали б цій збірці?

Інтерв'ю журналістки:

опорні слова: п´янкий аромат, ніжно-білі квіти, поле різнобарвних трав,

зелене буйство, зворушливий, ніжний, неможливо відірвати погляд.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ