Слайд 2
Григорій Сковорода
(1722 — 1794)
видатний український просвітитель-гуманіст, філософ, поет
і педагог.
Слайд 3
«Вхідні двері до християнської доброти»
Написана у 1766 році
для молодого шляхетства Харківської губернії, а оновлена в 1780
році
Складається із Переддвер’я та десяти глав.
Слайд 4
Переддвер’я
«Подяка блаженному Богові за те, що потрібне зробив
нетрудним, а трудне — непотрібним»
«Не шукай щастя за морем,
не проси його в людини, не мандруй по планетах, не волочися по палацах, не плазуй по земній кулі, не вештайся по Єрусалимах... Золотом можеш купити село, річ трудну, як і потрібну, а щастя як необхідна необхідність задарма всюди й завжди дарується».
«Ніколи б не розлучилося з тобою те , що б було необхідне».
«Численні тілесні потреби очікують тебе, та не в них щастя, бо серцю твоєму потрібне лиш одне, і там Бог і щастя, воно недалеко. Близько. У серці і в душі твоїй».
Автор глибоко осмислює сутність людського буття, дає пояснення терміну «Щастя». Закликає нас задуматися – що ж є справжнім людським щастям.
Слайд 5
Глава 1-ша: ПРО БОГА
Весь світ складається з двох
натур: одна — видима, інша — невидима.
Ця невидима натура,
або Бог, усі створіння пронизує й утримує; всюди завжди був, є і буде. Наприклад, тіло людське видиме, але розум, що пронизує й утримує його, невидимий
Розповідь про фактичний поділ світу на видиму і невидиму натуру. Бог пронизує кожну живу, матеріальні річ. Автор пояснює сутність функціонування всього світу, хоче донести до нас просту річ – усім керує Бог.
Слайд 6
Глава 2-га: ПРО ВСЕЛЕНСЬКУ ВІРУ
Проте всі віки й
народи завжди однаково вірили в те, шо є якась
таємнича сила, яка по всьому розлита й усім володіє.
Автор ще раз згадує людям про те, що ними керує якась загадкова сила, що у своєму існуванні ми повинні завжди пам’ятати про це.
Слайд 7
Глава 3-тя: ПРО ВСЕЗАГАЛЬНЕ ПІКЛУВАННЯ
Оця-то найблаженніша натура, або
дух, підтримує в русі весь світ, наче механікова хитрість
механізм годинника на вежі, і, за прикладом отця-опікуна, сама є буттям будь-якого творіння.
Автор описує те, що над всім нашим існуванням стоїть Бог, він піклується про нас, тримаючи нас за руку від народження до останнього подиху.
Слайд 8
Глава 4-та: ПРО ПІКЛУВАННЯ, ОСОБЛИВЕ ДЛЯ ЛЮДИНИ
Автор розповідає
про піклування Боже, про те, що Він слідкує за
кожним нашим кроком, за кожним нашим відчуття і думкою. Господь говорить до нас через
Слайд 9
Глава 5-та: ПРО ДЕСЯТИСЛЇВ'Я
Глава 6-та: ПРО ІСТИННУ ВІРУ
У
главі «Про десятислов’я» автор розтлумачує кожну Заповідь Божу для
того, щоби краще її осмислити та зрозуміти.
У главі «Про істинну віру» мислитель розповідає про три стежки, якими потрібно пройти щоби отримати ласку і милосердя Боже.
«Якщо б людина могла швидко зрозуміти безцінну вартість цієї великої Божої ради, то могла б її враз прийняти й любити».
«Та оскільки цьому заважає тілесне, грубе міркування, то для цього їй потрібна віра».
Слайд 10
Глава 7-ма: БЛАГОЧЕСТЯ Й ЦЕРЕМОНІЯ
Вся любов людини
до Бога, все виконання законів Десятислов’я є божественною церемонією
Глава
8-ма: ЗАКОН БОЖИЙ І ПЕРЕКАЗ — РІЗНЕ
Закон Божий існує вічно, а людські перекази не скрізь і не завжди.
Закон Божий є райське дерево, а переказ — тінь. Закон Божий є плід життя, а переказ — листя. Закон Божий є боже серце в людині, а переказ є листок смокви, що часто прикриває єхидну. Двері храму божого є Закон Божий, а переказ є прибудований до храму притвор.
Глава 9-та: ПРО ПРИСТРАСТІ, АБО ГРІХИ
У людини є сім’я таких небезпечних гріхів: ненависть, злопам'ятність, гордість, лестощі, ненаситність, нудьга, туга, сум та інший невсипущий у душі черв'як.
Слайд 11
Глава 10-та: ПРО ЛЮБОВ, АБО ЧИСТОСЕРДЯ
Плоди чистосердя: доброзичливість,
незлобивість, прихильність, покірливість, благонадійність, безтурботність, насолода.
Хто має таку душу,
на ньому мир, і милість, і вічна веселість над головою цього істинного християнина!
Слайд 12
«Дружня розмова про душевний світ»
Автор доходить висновку, що
щастя людини—в ній самій, у тому, щоб упізнати свій
власний внутрішній світ, здружитися з собою, бути добрим до всіх, любити людей.
Примусьте людину робити те, до чого несхильна її природа, — і ця людина буде нещаслива. Багато хто з людей, потоптавши природу, вибирає для себе ремесло або модне, або прибуткове, але цим вони тільки ошукують себе. Бо душу звеселяє лише споріднена праця. Коли від людини відібрати її — тоді їй смертельна мука. Ця мука позбавляє людину здоров'я, забирає бадьорість. Людина не знаходить собі місця, втрачає спокій. Для неї там лише добро, де її нема і коли її нема. Така людина жити не може і вмерти не хоче.