Презентация на тему БІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ТРАВЛЕННЯ. ТРАВЛЕННЯ В РОТОВІЙ ПОРОЖНИНІ

в ротовій порожнині.
3. Регуляція слиновиділення.
4. Ковтання і просування їжі

стравоходом.

та значну кількість енергії. На покриття цих витрат із

довкілля винні надходити речовини, що відновлюють структурні та енергетичні потреби організму. Цими поживними речовинами є білки, вуглеводи, жири, мінеральні речовини, вітаміни.
Повноцінна їжа сучасної людини є джерелом відновлення необхідних елементів, що входять у склад її організму (див. табл. 11,12). Як свідчать дані таблиць, деякі елементи містяться в організмі людини тільки в незначній кількості, інші—у більшій кількості: м'язи, кістки, кров, лімфа та інші тканини містять багато оксигену, карбону, гідрогену й нітрогену.

біохімії” Морзе)

якому беруть І участь різноманітні травні ферменти, завдяки яким

гідролізуються полі-I мерій нерозчинні продукти на розчинні, що легко всмоктуються в кров і німфу та засвоюються організмом.
Основними поживними речовинами, які надходять з їжею, є білки, які виконують в організмі, головним чином, пластичну (будівельну) фун­кцію, вуглеводи і жири є переважно енергетичними речовинами. Вели-К у роль відіграють вітаміни, органічні кислоти, мінеральні речовини, без яких неможливе засвоєння речовин в організмі.
Харчові продукти раціону людини поділяються на тваринні і рослинні. Тваринні продукти є джерелом пластичних (за рахунок білків) і енергетичних (за рахунок жирів) речовин.

і рибні продукти, молоко і молочні продукти, яйця і

продукти із них. Жири тварин надходять в організм, головним чином, у Вигляді вершків, вершкового масла, свинячого сала, жирного м'яса шахів, риби. Рослинні продукти представлені зерновими, бобовими рослинами (крупа, борошно, хліб), а також овочами, фруктами, ягода­ми, які є джерелом біологічно активних речовин — вітамінів, ферментів, мікроелементів (заліза, міді, йоду, кобальту тощо). Крім того, ці продук­ти містять клітковину, пектинові речовини та інші вуглеводи, органічні кислоти.
В організмі людини під впливом травних соків у травному каналі білки розщеплюються на амінокислоти, жири — на гліцерин і жирні кис­лоти, вуглеводи — на моносахариди. Основна роль у розщепленні по­живних речовин належить ферментам, під впливом яких нерозчинні і не здатні всмоктуватись складні речовини перетворюються в розчинні і легкозасвоювані прості речовини.

реакції (біокаталізатори). Вони виробляють™ секреторними клітинами травних залоз, які

містяться в слизових оболонках рота, шлунка, кишечнику тощо, а також підшлунковою залозою. У травний тракт фермен-ти надходять у складі слини, шлункової» підшлункового та кишкового соків. Кількість і склад ферментів відпові- дає особливостям спожитої їжі. Наприклад, якщо в ній багато білків - зростає кількість ферментів, що розщеп-люють їх до амінокислот. Ферменти діють тільки на місці свого утворення: ферменти слини — у ротовій порожнині, ферменти залоз шлунка — в його порожни-ні, ферменти підшлункової залози — у порожнині тонкої (дванадцятипалої) кишки.

потрібної для життєдіяльності організму. В різні періоди життя людині

потрібна різна кількість енергії. Наприклад, організм дитини, який росте і розвивається, потребує її набагато більше, ніж організм дорослої людини.
Неперетравлені рештки харчових мас видаляються із травної о каналу у вигляді калу. З ним виводяться солі, пігменти, шкідливі для організму речовини.

над­ходження в організм і перетворення їжі та води у

ньому на прості хімічні сполуки, які здатні засвоюватись або виводитись.
Травний канал людини (8-10 м) складається з кількох відділів: ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка, тонкої і товстої кишок. До органів травлення належать слинні залози, печінка і підшлункова залоза.
Перетравлення їжі починається в ротовій порожнині, в якій розрізняють два відділи: переддвер'я рота, яке обмежоване спереду і боків губами і щоками, ззаду яснами і зубами і власне ротову порожнину, утворену твердим і м'яким піднебінням .Отвір, обмежований передніми піднебінними дугами називається зівом, який сполучає ротову порожнину з глоткою.

навколо Ніііі лімфоїдне кільце. У мигдаликах І ні (вішаються

лімфоцити.
У ротовій порожнині містяться ц пік і зуби.
Язик — рухомий м'язовий орган, іікритий слизовою оболонкою, є орга­ном смаку. Язик бере участь у пере­мішуванні їжі в порожнині рота, про­штовхуванні харчової кашки до глот­ки та стравоходу, акті ковтання та у формуванні мовлення.
Зуби — утворення, що склада­ються переважно з твердих тканин, розташовані у ротовій порожнині й при-шачені для відкушування, утримання та подрібнення їжі, а також беруть участь у формуванні звуків мови.
За формою і функціями розрізня­ють різці, ікла, малі і великі кутні зуби.
У дорослої людини 32 зуби (по 16 у кожній щелепі): 8 різців, 4 ікла, 8 ма­лих кутніх і 12 великих кутніх (рис. 58).

яка переходить у шийку, і корінь, занурений у зубну

лунку ясен. Великі кутні зуби на нижній ще­лепі мають по 2, а на верхній — по 3 корені. Решта зубів — однокорінні.
Зовнішня поверхня зубів — коронка — вкрита емаллю . Емаль є найтвердішою речовиною організму людини.
Під емаллю міститься основна речо вина зуба — дентин (містить 72% мінеральних солей, 28% органіч-них речовин | води), яка заповнює також шийку та корпії, зуба і за міцністю подібна до кістковоїтки нини. У корені дентин вкритий цементом, який є видозміне-ною кістковою тканинок», яка містить багато кальцію фосфату. Усередині зуба є порожнина, заповнена ніж-ною сполучною тканиною — пульпою, в якім розміщені кровоносні судини і нерви. Тут відбувається інтенсивний обмін речовим зуба, і з пульпою пов'язані відновні про-цеси у разі якихось пошкоджень дентину. Зуби заклада-ються і розвиваються в товщі щелепи. Ще в утробному періоді розвитку закладаються початки постійних зубів, які потім змінюють молочні.

або молочні зуби. Протягом другого року життя, а інколи

і на початку третього року життя закінчується прорізування всіх 20 молочних зубів.
У 6-7 років у дітей почигнають аипадати молочні зуби і замість них поступово виростають постійні зуби. Прорізування постійних зубів закінчується до 14-15 років. Виняток становлять зуби мудрості, поява яких часом затримується до 25-30 років.
При хімічній дії на емаль відбувається дсм-інералізація, розчинення мінеральних солей емалі кислотами, які утворюються в основному в ре­зультаті розпаду залишків їжі. Дсмінсралізація відбувається також і в тканині зуба, розташова­ної під емаллю, — в дентині. Найбільш згубно діє на емаль молочна кислота — основний про­дукт бродіння вуглеводів.
Подрібнена механічно їжа в порожнині рота змішується із слиною.

що виділяють слину. В порожнину рота відкриваються три пари

великих слинних залоз (рис. 60):
привушна — найбільша слинна залоза, яка знаходиться трохи нижче від вушної залози. Вивідна протока її знахо-
Диться під шкірою щік і відкривається у передверя рота на внутрішній поверхні щік, проти доугого верхнього великого кутнього зуба.
щ кожний шматочок їжі добре пережовувати і змочува-ти слиною.
Кількість крові, яка протікає через слинні залози під час їх дії, збільшується в 3-4 разів. Тому в процесі простого жування можна "пережовувати" і очистити через ці залози до 6 літрів крові (практично всю).
Крім безумовно-рефлекторного виділення слини, може бути умовно-рефлекторне — на вигляд їжі, її запах, спогади або розмови про неї, що кілька разів поєднувалися в часі з їдою.
4. Ковтання і просування їжі стравоходом
Харчова грудка подразнює рецептори слизової оболонки зіва і глот-ки. Збудження передається в довгастий мозок, а звідти по відцентрових нервах — до м'язів, які беруть участь у ковтанні, і викликає їх скоро-чення. Ковтання — складний рефлекторний акт, у якому беруть участь м'язи язика, глотки та гортані, спрямовані на опускання надгортанни-Ка (рис. 61). Надгортанник закриває шлях харчовій грудці (кашці) у ди-ісальні шляхи. Водночас м'яке піднебіння підіймається і закриває їй шлях Ю носоглотки. Якщо людина під час їжі розмовляє, сміється, робить різні рухи, грудка їжі може потрапити в дихальні шляхи, що спричинить сильний кашель, який дасть змогу відхаркнути грудку.
їжа, подрібнена у ротовій порожнині і просочена слиною, сформо­вана у харчові грудки, через зів надходить у глотку, а з неї у стравохід. Стравохід — м'язова трубка довжиною у дорослої людини — 25 см, у новонародженої дитини — 10 см, у дворічної — до 20 см. Стінки стра­воходу складаються з трьох оболонок: слизової, м'язової і сполучнот­канинної. Епітелій захищає стравохід при рухові по ньому харчової груд­ки. У дітей слизова оболонка стравоходу багата на кровоносні судини, ніжна, легко може бути поранена грубою їжею.
Проковтнута харчова грудка рефлекторним скороченням кільце­вих м'язів стравоходу просувається в шлунок. Рідка їжа проходить по стравоходу за 2-3 сек., а густа — 6-8 сек.

залоз.
- привушна – найбільша слинна залоза, яка знаходиться трохи

нижче від вушної залози. Вивідна протока її знаходиться піл шкірою щік і відкривається у передвер’я рота на внутрішній поверхні щік, проти другого верхнього великого кутнього зуба;
О-підщелепна, розміщена у підщелепній ямці, вивідна протока її відкривається на дні рота під передньою частиною язика;
о -під'язикова — найменша за­ноза, лежить під язиком, має кілька вивідних проток, найбільша з них відкривається в ротову порожнину разом з протокою підщелепної залози.
Слина, що виділяється слинни­ми залозами, — прозора рідина, в ній
міститься 98-99% води, решта — неорганічні (солі калію, кальцію тощо) і органічні (ферменти — птіалін і мальтази, а також білкові речовини муцин і лізоцим) речовини.

розщеплює дисахариди до глюкози. Повного ферментативного розщеплення складних вуглево-дів

у ротовій пожнині не відбувається через короткий час перебування в ній харчової грудки. Білок слини муцин робить слину клейкою, завдяки чому їжі легше проковтується. Білкова речовина — лізоцим має бактерицидів дію (знезаражує мікроорганізми і швидко загоює пошкоджену слизот оболонку). Слина має лужну реакцію (рН = 7,4-8,0). Висока лужність слини сприяє нейтралізації кислот, що утворюються в процесі бродінні вуглеводів. У дітей слинні залози сформовані вже в день народження, але виділення слини у перші місяці життя незначне, вже з 4-6-місячного віку слиновиділення у дітей значно посилюється.
У дітей 11-12 років виділяється підчас їжі за добу 200 мл слини. У проміжки між прийманням їжі — 400 - 600 мл, ця величина відносно стала в однієї й тієї самої дитини і неоднакова у різних дітей.

кожної слинної залози підходять волокна нервів симпатич­ного і парасимпатичного

відділів вегетативної нервової системи.
їжа, що надійшла в порожнину рота, подразнює закінчення смако­вих нервів; у них виникає збудження, яке по доцент-рових нервах передається в центр слиновиділення — довгастий мозок. Тут відбувається передача збудження із доцентрових нервів на відцентрові (симпа­тичні і парасим-патичні), які йдуть до слинних залоз. Збудження охоплює секреторні клітини слинних залоз і відбувається виділення слини певної якості і кількості. Так здійснюється безумов-ний слиновидільний рефлекс.
Жування посилює слиновиділення. Причому, чим більше подрібнюється їжа, тим більше виділяється слини. Деякі люди за звичкоюс їдять дуже швидко. У результаті слина не надає хімічного впливу на таку їжу, якк свіжий хліб, тістечка, картопляне пюре. Тому потрібно завжди кожний шматочок їжі добре пережовувати і змочувати слиною.

час їх дії, збільшується в 3-4 разів. Тому в

процесі простого жування можна “перегнати” і очистити через ці залози до 6 літрів крові (практичновсю).
Крім безумовно-рефлекторного виділення слини, може бути і умовно-рефлекторне – на вигляд їжі, її запах, спогади або розмови про неї, що кілька разів поєднувалися в часі з їдою.

глотці. Збудження передається в довгас-тий мозок, а звідти по

відцентрових нервах до м'язів, які беруть участь у ковтанні, і викликає їх скорочення. Ков-тання — складний рефлекторний акт, у якому беруть участь м'язи язика, глотки та гортані, спрямовані на опускання надгортанника. Надгортанник закриває шлях харчовій грудці (кашці) у дихальні шляхи. Водночас м'яке піднебіння підіймається і закриває їй шлях
до носоглотки. Якщо людина під час їжі розмовляє, сміється, робить різні рухи, грудка їжі може потрапити в дихальні шляхи, що спричинить сильний кашель, який дасть змогу відхаркнути грудку.
Їжа, і подрібнена у ротовій порожнині і просочена сли-ною, сформована у харчові грудки, через зів надходить у глотку, а з неї у стравохід. Стравоохід — м'язова труб-ка довжиною у дорослої людини — 25 см, у
N .іродженої дитини — 10 см, у дворічної — до 20 см. Стінки стра-
* \ складаються з трьох оболонок: слизової, м'язової і сполучнот-
н її. Кпітелій захищає стравохід при рухові по ньому харчової груд- ні '• и ісіі слизова оболонка стравоходу багата на кровоносні судини, сі ко може бути поранена грубою їжею.
Проковтнута харчова грудка рефлекторним скороченням кільце-ин і і ни стравоходу просувається в шлунок. Рідка їжа проходить по .оду за 2-3 сек., а густа — 6-8 сек.

физиология.— Ростов-на-Дону: "Ворошиловградская правда", 1975.—С. 131-133.
2. Ермолаев Ю.А. Возрастная

физиология: Учеб. пособ. для студ. ... і кузов.—М.: Вьісш.шк., 1985.—С. 329-332.
3. Кисельов Ф.С. Анатомія і фізіологія дитини з основами шкільної гігієни.— К.: Радянська школа, 1967.— С. 181-188.
4. Маруненко І.М., Неведомська Є.О., Бобрицька В.І. Анатомія і вікова фізіологія з основами гігієи. –К.: Курс лекцій, 2004. – С.188-201.
5.Старушенко Л.І. Клінічна анатомія і фізіологія людини: Навч. „мийник.— К.:УСМП, 2001.— С. 115-123.
6. Хрипкова А.Г. Возрастная физиология. —М.: Просвещение, 1978.—С. 236 244.