Презентация на тему Підготувала учениця 8 класуМихнівськоїзші-іііст.Марченко лідія

Леся Українка-українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Писала у

жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. Народилася Лариса Петрівна Косач 25 лютого 1871року в місті Звягелі. Освіту здобувала в дома за програмою яку написала її мати Олена Пчілка. А поему «Давня казка» вона написала у 1893 році.

написала в 1893 році. На ту пору вона вже

була зрілим поетом. Своє місце як митець письменниця бачила лише серед найпередовіших, революційних представників суспільства — серед робітників. У творі йдеться і про роль поета і його творів у суспільному житті. Тому головний герой цієї поеми — поет. Твір «Давня казка» вперше був опублікований у львівському журналі «Життє і слово» за 1896 рік, а пізніше — в другій збірці віршів Лесі Українки «Думи і мрії». У час творення цієї поеми одні письменники реакційного напряму заявляли, що мистецтво потрібно лише для розваги, інші — що історію вершать царі, королі, володарі трудящих, що гнобительський лад — непорушний, вічний. Поемою «Давня казка» Леся Українка давала гостру відсіч носіям цих теорій.

поневолювачів та ролі і місця поета у визволенні народу

від гніту.
Ідея: уславлення мужності, цілеспрямованості, віри у щасливе життя (поет); засудження жорстокості, жаги до збагачення, прагнення поневолити народ (Бертольдо).
Основна думка: у пошані народній завжди залишаються ті, хто захищав, відстоював інтереси простого люду, жертвуючи своїм життям.

люди добрі, поет нещасний, сумна діброва, рими-соколята, думи-чарівниці,прудкії коні,вільні руки.
метафори: не

цвіла урода гожа, сонечко червоне заховалось за діброву, час леті, пісні ідуть по людях.
порівняння: розливався людський стогін всюди хвилею сумною, краще смерть, ніж вічний сором, і мов сон, життя минало.
гіпербола: розходилась по світу стоголосою луною антитеза: у мужички руки чорні, в пані рученька тендітна.
інверсія: раз у раз ходила молодь пісні – слова вислухати.
фразеологізм: спіймати вітра в полі
архаїзми: граф, графство, герольди.

Експозиція: знайомство з поетом.
Зав’язка: зустріч поета з Бертольдом.
Кульмінація: конфлікт між

Бертольдом і поетом.
Розв’язка: довічне ув’язнення поета, його смерть.

музі й народові;
 суть людського щастя, вдячності;  
воїни заради

збагачення.

лише половина рядків.
Золотих не хочу лаврів,
З ними щастя не

здобуду,
Як я ними увінчаюсь
То поетом вже не буду.
Такі вірші називаються напівбілими, або римованими.

Українка показує поета у тісному зв’язку з життям і

боротьбою свого народу. У своїх піснях поет відображує думки і погляди трудящих мас, і тому його пісні «розходяться по світу стоголосою луною».
Леся Українка показує поета як людину волелюбну і сміливу. Він гордо і незалежно поводить себе з паном, не схиляється перед його владою і силою, відмовляється від багатства і слави, які пропонує йому Бертольдо

своїх діях і вчинках
— стійкий, сміливий, мужній, відданий

народові
— нещасний, але талановитий
— «…божа людина»
— не вмів співати
—«лиха не боюся»
— «завжди вільний»
— поважне ставлення до простого люду
— на жорстокість відповідає добром
— не приваблює золото, лаври.

мав талант до віршів -не позичений, а власний.
—

Хоч не був він теж поганий,
— От собі — людина божа!
— Що не був співцем поет наш, Бо зовсім не вмів співати.
— І не був поет самотнім,
— До його малої хати Раз у раз ходила молодь
---Пісні слова вислухати.
— Теє слово всім давало То розвагу, то пораду.
— Він зо всього був догодний Ні голодний, ні холодний
— Ей, я лиха не боюся З ним ночую, з ним і днюю.

ті ворожі народові сили, проти яких борються трудящі.
Граф Бертольдо

зображений жорстоким експлуататором, пихатим і гоноровитим паном, вірним слугою короля і ворогом трудящих. Нікчемний граф все своє життя проводить в бенкетах та розвагах. Він має величезні багатства, придбані тяжкою працею селян, награбовані на війні, але його це не задовольняє. Бертольдо встановлює нові податки, мита на панщину. Жорстокість, бундючність і грубість пана виявляється у його вчинках і словах.

гордий, завзятий, упертий
— прагнення до збагачення
— улесливий

і підступний
— корисливий — зневажливе ставлення до простого люду
— «сліпа» любов до Ізідори
— бездушний
— лякливий, не сприймає революційних пісень.

такий, крий боже! Був він гордий та завзятий, Але

ж тільки на упертість Та на гордощі багатий.
— Я б віддав твоє багатство У непевнії країни За єдиний поцілунок Від коханої дівчини… — Прощавай, дружино люба, Всі розкоші, всі вигоди! Все те треба проміняти На далекії походи.
— О, тепер було у нього Срібла, золота багато! — Окрім того, що набрав він На війні всього без ліку. — Сила статків та маєтків! Вже Бертольдо граф залежний! Він живе в своєму графстві, Наче сам король вельможний.
. — Та й по всіх далеких війнах Граф привчився до грабанку, А тепер в своїй країні Він шукав у тім рятунку.. — Люди мучились як в пеклі, Пан втішався як у раю. — Пан гуляв у себе в замку, У ярмі стогнали люди.