Презентация на тему Походження назви

обсерваторії Лоуелла. Варіанти назви почали надходити з усього світу.

Ім'я «Плутон» першою запропонувала Венеція Берні, одинадцятирічна школярка з Оксфорду. Венеція цікавилася не тільки астрономією, але і класичною міфологією, і вирішила, що це ім'я — давньоримський варіант імені грецького бога підземного царства — підходить для такого, ймовірно, темного і холодного світу. Офіційно об'єкт отримав ім'я 24 березня 1930 року. Кожен член обсерваторії Лоуелла міг проголосувати за коротким списком з трьох варіантів: «Мінерва» (хоча так вже був названий один з астероїдів), «Кронос» (це ім'я виявилося непопулярним, будучи запропонованим Томасом Джефферсоном Джексоном Сі— астрономом з поганою репутацією) і «Плутон». Останній із запропонованих отримав всі голоси .Ім'я було опубліковано 1 травня 1930року. Після цього Фолконер Мейдан вручив Венеції 5 фунтів стерлінгів як нагороду.

Температура: -230oC  
Тривалість доби: 6,4 земних діб
Швидкість обертання

по орбіті:  4,7 км/c

якої сильно варіюється залежно від відстані до Сонця. Швидше

за все, атмосфера існує тільки коли Плутон перебуває у найближчій точці до Сонця, далі атмосферні гази вимерзають.. Її альбедо (відбивна спроможність) змінюється від 0,3 до 0,5.. Ядро планети складається, імовірно, із силікатів, може бути досить великим — з радіусом до 885 км. Це пояснило б досить високу щільність планети — 2,1 г/см3.

Ймовірна структура Плутона. 1. Замерзлий азот 2. Водний лід 3. Силікати і водний лід

червонуватою, можливо, у результаті присутності органічних сполук, що утворилися

з азоту, метану й оксиду вуглецю. На знімках телескопа ім. Хаббла видні полярні шапки, імовірно, із замерзлого азоту. Більш темні ділянки, швидше за все, покриті метановим інієм, потемнілі під впливом сонячного випромінювання. На планеті також виявлений етан.

- Харон, що перебуває від планети на відстані 19640

км. Харон обертається навколо Плутона за кожні 6,4 доби (період обертання Плутона), що несхоже ні на який інший супутник. Діаметр Харона становить 1205 км, що становить половину діаметра Плутона. Вважається що Харон, на відміну від Плутона, покритий товстим шаром води, яка заледеніла.
Інші супутники Плутона, Гідра (S/2005 P1) та Нікс (S/2005 P2), були відкриті в травні 2005 року за допомогою космічного телескопа Хаббл. Вони набагато менші Харона за розмірами, близько 100—150 км. Маса кожного із супутників приблизно в 300 разів менше маси Харона. Гідра розташована на відстані 65 000 км від Плутона, Нікс — приблизно 50 000 км.

ще один супутник Плутона. Йому було присвоєно тимчасове позначення

Р4. За попередніми оцінками, його діаметр становить від 13 до 34 км. В липні 2013 року йому дали ім'я Кербер.
У липні 2012 року відкрито п'ятий супутник Плутона. Йому присвоїли тимчасове позначення Р5 . За попередніми оцінками, його діаметр становить від 15 до 24 км. P5 звертається навколо Плутона на середній відстані приблизно в 47 000 кілометрів, перебуваючи на орбіті, компланарній орбітам інших супутників карликової планети. В липні 2013 року супутник отримав ім'я Стікс.

Поверхня Гідри в уявленні художника. Плутон з Хароном(справа) і Нікта (яскрава точка зліва)

буде вважатися в штаті планетою, а день 13 березня буде в

штаті днем Плутона
Плутон, незважаючи на свої малі розміри та умови, малопридатні для колонізації, не уникнув уваги письменників фантастів. В 30-х роках XX століття фантастів привертав його статус знову відкритої планети, в більш пізніх творах він час від часу фігурує в якості окраїни Сонячної системи.