Презентация на тему САДОВО-ПАРКОВЕМИСТЕЦТВО

сади і парки. Садово-паркове мистецтво - це створення садів, парків

та інших територій, що озеленюються.

архітектури. Величезне значення має розміщення зелені: кущів, груп дерев,

просторих галявин. Важливими компонентами є доріжки, майданчики, тераси, драбини, басейни, каскади, фонтани, декоративна скульптура, пов'язана з водоймищами або розставлена на алеях.

парки Єгипту. Висячі сади Семіраміди - ''сьоме чудо світу''-

були зведені у IX столітті до н.е. поблизу Вавилона. Згодом і в європейських країнах з'явилося чимало палацових і садибних парків. У них гармонійно об'єдналися смак власників і таланти архітекторів, і майже всі вони стали найцікавішими зразками садово-паркового мистецтва. Із французьких парків найбільш відомий Версальський парк. У Німеччині - це Потсдамські парки, в Іспанії - парк Гуеля.
Композиція парку може бути найрізноманітнішою. У багатьох парках планування підкаже рельєф місцевості. Існують три основні системи паркового планування, які склалися історично.

гори й чітко виражену вісь з організацією на ній

драбин, пандусів, гротів, терас, каскадів води. Прикладами можуть бути численні вілли 17-18 ст., розташовані поблизу Риму.

Вона характеризується строго симетричним плануванням, але будується не на

рельєфі, а на рівній місцевості. Для таких парків типовими є геометрична сітка алеї, широке застосування стриженої землі, фонтанів, водоймищ. Найбільшим парком регулярного типу є знаменитий Версальський парк поблизу Парижа.

Пейзажні парки асиметричні за композицією, вони наслідують природні форми.

Вигини доріжок, розташування груп дерев майстерно імітують звичайну природну обстановку. В Україні яскравими зразками «англійського» парку можна вважати паркові ансамблі «Олександрія», «Софіївка».

- ландшафтний (пейзажний).

– правильність ліній у плануванні, симетрія в розміщенні окремих

його елементів тощо. Головним тут майже завжди є та чи інша архітектурна споруда, а рослинності відведено другорядну роль. Дерева, чагарники та трави, водойми, басейни та фонтани є тут лише декоративними доповненнями, причому шляхом стрижки, деревам і чагарникам часто надаються різноманітні геометричні форми. Парк у цілому набирає, таким чином, виразного архітектурного вигляду.

бувша резиденція французьких королів в місті Версаль, що сьогодні

є вже передмістям Парижу; центр туризму світового значення. Багато палаців Європи побудовані під впливом Версалю. До них відносяться замки Сан-Сусі в Потсдамі, Шонбрунн у Вені, Великі палаци в Санк-Петербурзі і Гатчині, а також інші палаци на території Германії, Австрії та Італії. Проте, аналогів парку не існує.

творчої переробки мотивів природи – лісів, лук, гір, озер

тощо. Рослинність тут посідає провідну, а не підлеглу роль. Краса, якою захоплюється глядач у цьому випадку, полягає у природності довкілля (пейзажів). У ландшафтних парках владарює природа. Англія вважається батьківщиною європейського пейзажного стилю у парковій культурі, що підкреслює красу природи. Англійські парки характеризуються природністю у розташуванні елементів, плавністю ліній. Вони на відмінну від вишуканих французьких, імітують нерівності природного ландшафту. Елементами таких парків є невелике озеро, сходи, невисокі огорожі з рослин, газони, тераси, трояндові клумби, решітки для рослин і доріжки з червоної цегли. Стиль англійського парку походить з 18 ст. – часу Просвітництва, коли основною була ідея “природної людини у природному середовищі”.

Як правило, палацова територія формувалась у регулярному стилі, а

периферійна – ландшафтному.