Презентация на тему Теорії криміналістичної ідентифікації і криміналістичної діагностики

- роблю) –
означає ототожнення,
тобто встановлення об'єкта за

якимись його властивостями чи ознаками.

із подією, що розслідується, для вирішення питання щодо їхньої

тотожності.

необхідних для встановлення її чи відсутності.
Наукову основу становлять

положення щодо:
індивідуальності об'єктів матеріального світу;
загального зв'язку об'єктів матеріального світу;
відносної незмінності об'єктів матеріального світу;
можливості вирізненння загальних та окремих ознак, що характеризують об'єкти матеріального світу, сукупність яких і дає змогу проводити ідентифікацію (ототожнення) цих об'єктів

мету (завдання) та результат дослідження;
ним характеризують процес ідентифікації, тобто

систему дій, що викопуються у відповідній послідовності;
ним позначають або називають також окремий метод пізнання.

об'єктів із метою встановлення їх спільного чи відмінного.

штучний характер.

Значення для ідентифікації має градація змін на:
суттєві;
несуттєві.

незбіжні ознаки.

Результат ідентифікації:
наявність тотожності;
відсутність тотожності;
неможливість вирішення завдань ідентифікації, коли

природа виявлених відмінностей, змін залишається нез'ясована.

об'єктів:
ті, що підлягають ідентифікації.
ті, за допомогою яких проводиться

ідентифікація.

Серед ідентифікованих можуть бути:
люди;
тварини;
предмети, речі;
населені пункти;
ділянки місцевості, шляхів, доріг тощо;
витвори мистецтва;
соціальні та природні об'єкти;
інші дискретні об'єкти.

зубів та інших частин тіла людини, предметів, її одягу,

взуття; знаряддя злочину;
копії цих слідів у вигляді зліпків, відтисків, фотознімків;
картотеки відбитків пальців, колекції куль та гільз, вилучених із місця події тощо;
документи, в яких у письмовій формі зафіксовано результати проведеного ототожнення;
документи, що містять інформацію криміналістичних обліків;
ідеальні відображення;
описи.

достовірними;
зразки повинні повно відображати властивості досліджуваного об'єкта;
бути придатними для

зіставлення з ідентифікованими об'єктами.

Порівняльні зразки поділяються на три групи:
вільні;
умовно-вільні (або відносно-експериментальні);
експериментальні.

процесом.
Умовно-вільні зразки - такі об'єкти, що виникли не з

розслідуваною подією, а вже під час розслідування кримінального провадження;
Експериментальні порівняльні зразки становлять собою об'єкти, походження яких пов'язане з виконанням ідентифікаційного дослідження. їх спеціально отримують для порівняльного дослідження.

уяви про ідентифікований та ідентифікувальний об'єкт, називають ідентифікаційними ознаками.

вимогам або властивостям:

бути оригінальними, специфічними або дискретними;
бути здатною до

відтворення, тобто до багаторазового відображення;
наявність чіткої вираженості ознаки, її яскравість, очевидна примітність;
простота виявлення ознаки;
відносна стійкість.

використовуваних під час конкретного ототожнення.

в цілому:
загальні (групові) ознаки;
окремі.
2. За структурною природою: внутрішні ознаки;

зовнішні ознаки.
3. За характером установлення ознак:
якісні (атрибутивні);
кількісні ознаки.
4. За причинами виникнення: закономірні; випадкові.
5. За походженням: власні; набуті.
6. За зв'язком з іншими ознаками: залежні; незалежні.
7. За тривалістю періоду, протягом якого ознака є характерною для об'єкта: стійкі; відносно стійкі.
8. За кількістю об'єктів, яким притаманні однакові ознаки: родові ознаки; індивідуальні ознаки.
9. За значенням в ідентифікаційному процесі: ті, які потрібно ідентифікувати; ті, яким ідентифікують.

спеціаліст; будь-який інший учасник кримінального процесу (свідок, потерпілий, підозрюваний,

обвинувачений та ін.)

рівнем досягнутої індивідуальності на: родову; видову; групову; індивідуальну (або

власне криміналістичну).
За природою ідентифікувальних об'єктів на: загальну; знакову.
За способом відображення ідентифікаційної інформації на: ідентифікацію цілісних структур; ідентифікацію розділеного цілого; ідентифікацію джерела пошкодження.
Залежно від форм відображення матеріальних об'єктів під час їхньої взаємодії на: матеріально фіксовану; психофізіологічну.

відображенням;
ідентифікація за ідеальними.

Розрізняють такі сфери застосування криміналістичної ідентифікації:
Сфера процесуальної

діяльності.
Сфера непроцесуальної діяльності.

Для кожної сфери застосування ідентифікації є характерними відповідні її форми:
формами ідентифікації під час процесуальної діяльності можуть бути:
пред'явлення для впізнання;
ідентифікаційні експертизи;
слідчі та судові огляди, освідування;
обшуки; допити.

дослідження за оперативними матеріалами;
перевірка (встановлення) особи за документами;
різноманітні оперативно-розшукові

заходи.
Людину можна ідентифікувати за:
слідами рук, ніг, зубів та іншими частинами тіла;
фото-, відео- і рентгенівськими зображеннями;
уявним образом; описом ознак;
рукописними текстами і підписами;
текстами, що виготовлені розмножувальною технікою;
за фонограмами;
за кістковими залишками;
за біологічними виділеннями.

установлення групової належності, окремою криміналістичною теорією, практична реалізація якої

в судово-слідчій практиці дає змогу встановлювати не тотожність, а схожість однорідних об'єктів і на цій підставі відносити їх до класу, виду, роду, групи.
Клас - це сукупність предметів, явищ, що мають спільні ознаки, однакові якості.
Тип - це зразок, модель, форма, яким відповідає певна група предметів, понять, явищ.
Група - це сукупність предметів, явищ, речовин і т. ін., внутрішньо об'єднаних на основі спільності, подібності властивостей, ознак.
Однорідні об'єкти - такі, що попри певні відмінності, наділені сукупністю певних збіжних групових ознак.
Проф. М.В. Терзієвим 1948 р. у праці «Физические исследования в криминалистике».

індивідуально-визначеними; предмети-речовини, наділені лише властивостями - внутрішніми якостями, достатніми

для віднесення речовин до певної однієї групи, роду, виду, класу.

зовнішньою формою є ідентифікацією, а відносно сипких, рідких і

газоподібних речовин - групофікацією.

стадії:
I стадія - попереднє дослідження, утворене етапами: ознайомлення з матеріалами;

з'ясування завдань; загальний огляд об'єктів, що підлягають ідентифікації, і тих, якими буде проводитись ототожнення; роздільне дослідження.
II стадія - детальне дослідження, утворене етапами: виявлення, аналіз і дослідження ознак; експертний експеримент; порівняльне дослідження, яке може здійснюватись такими способами: зіставленням, суміщенням, накладенням.
Зіставлення - коли порівнювані об'єкти розташовуються по­ряд так, щоб можна було одночасно спостерігати їхні ознаки.
Суміщення - коли порівнювані об'єкти розміщуються в одному полі так, щоб ознаки одного об'єкта становили продовження ознак іншого.

що їх можна класифікувати на види.
Асерторичний висновок констатує

факт, що мав місце в дійсності.
Проблематичні висновки містять припущення можливості існування певного факту в минулому.
Розмежувальні - допускають рівну можливість залишення відображення одним із двох об'єктів, заперечуючи всі інші об'єкти, однорідні з ними.
Умовно визначені висновки формулюються тоді, коли судження експерта будується за відсутності у нього інформації про фактори, що можуть впливати на кінцевий результат (досліджуваний факт).
IV стадія (характерна для експертної ідентифікації) - оформлення матеріалів дослідження - утворюється етапами: упорядкування висновків, оформлення додатків.

означає здатність до «розпізнавання», «розмежування», «визначення», «встановлення».

понять, необхідних для здійснення процесу діагностичного пізнання у рамках

провадження.

Криміналістична діагностика - процес дослідження властивостей і стану об'єкта (ситуації) з метою установлення змін, які відбулися в ньому, причини цих змін та їх зв'язок із учиненим злочином.

виникнення криміналістично-значущої інформації;
положення науки криміналістики про типові моделі відображення

механізму злочину;
методи і методики криміналістичного діагностування питань, що розкривають зміст мети.

відповідності заданим характеристикам;
встановлення факту і причин початкового стану об'єкта

або його невідповідності заданим характеристикам;
аналіз кримінальної ситуації: обставин місця, часу, механізму взаємодії суб'єктів, предметів, причинно-наслідкових зв'язків, механізму злочинної події.

та умов обстановки об'єкта;
властивостей і умов механізму та розвитку

процесів взаємодії об'єктів між собою.

(вивченні) окремо взятого об'єкта.
Прямі діагностичні завдання - рух від

причини до наслідку (результату).

Складні - утворені множиною діагностованих об'єктів і процесів у їх взаємодії.

Зворотні діагностичні завдання - рух дослідження від наслідку (результату) до причин.

- стан, властивість об'єкта, механізм події, ситуація.
Діагностуючі (ті, за

допомоги яких відбувається діагностика) - ознаки, що відображають у матеріальному вигляді та характеризують стан, властивості об'єкта, механізм події.
Суб'єкти діагностики - це особи, які вирішують діагностичні завдання під час розкриття й розслідування злочину, вирішення провадження у суді, а також у ході проведення профілактичних заходів: експерт, слідчий, суддя, спеціаліст, подеколи інші учасники процесу.

і складна;
пряма і зворотна.
змішана.
За формою здійснення:
процесуальна;
Непроцесуальна.

факту і причин динаміки змін об'єкта;

діагностування кримінальної ситуації.

За змістом

і характером експертного дослідження:
діагностичне дослідження властивостей і стану об'єкта під час його безпосереднього вивчення;
діагностичне дослідження властивостей і стану об'єкта за його відображеннями;
діагностичне дослідження механізмів, процесів і дій за безпосередніми результатами (наслідками), конкретними об'єктами, відображеннями.

завдання.
Побудова типової моделі.
Встановлення наслідків із побудованої моделі

та порівняння цих установлених (гіпотетичних) наслідків із відображеннями па елементах уречевленої обстановки, виявлення специфічних особливостей.
Формулювання або побудова висновку. За позитивного результату порівняння встановлюється механізм події, процесу, дії, а за негативного результату - повернення до першого або другого етапу.