Презентация на тему Тетяна Яковенко

в с. Соболівці Теплицького району Вінницької області. Саме в цьому

мальовничому селі в робітничій родині народилася відома поетеса, науковець і громадська діячка. Як згадує сама Тетяна Василівна, в їхній родині панував культ книги і для неї найпершими найдорожчими подарунками були дитячі книжечки, гарно ілюстровані і жалісливо-повчальні.

Соболівського цукрового заводу. Згодом – вчителювала. Педагогічну діяльність Тетяна

Яковенко розпочала вчителькою російської та української мови й літератури в школах Тепличчини. Водночас навчалася на заочному відділенні філологічного факультету Вінницького державного педагогічного інституту (нині університет ім. Михайла Коцюбинського), який закінчила в 1977 році, здобувши фах учителя російської мови та літератури. В 1995 року тут же отримала диплом учителя української мови та літератури.

Гнатюк і Михайло Каменюк, Анатолій Бортняк та Михайло Стрельбицький.

Саме до їхніх порад дослухалася на творчих нарадах, їм довіряла перші добірки.

цей чиновницько-казенний хліб виявився глевким для її поетичної натури.

Тому з вересня 1983 року обійняла посаду асистента кафедри російської та зарубіжної літератури Вінницького педінституту, який з того часу став її другою домівкою.

доцент кафедри української літератури Вінницького державного педагогічного університету, член

спілки письменників України.

обласна молодіжна літературно-мистецька ім.М.Трублаїні (1978), всеукраїнські літературні ім.Михайла Коцюбинського

(2002), “Благовіст” (2003), літературно-мистецька ім. Є. Гуцала (2004), ім. Івана Огієнка (2008), ім. Михайла Стельмаха (2008),  обласна літературно-мистецька ім. Марка Вовчка (2008), міжнародна ім. Івана Кошелівця (журнал “Соборність”, Ізраїль) (2008).

славних п’ятірки, Тетяна Яковенко схожа на рясну яблуню, яка

цвіте на увесь літературний сад і дарує своїм шанувальникам п’янкі блідо-рожеві суцвіття

статей з питань перекладу та сучасного літературознавства.

музичність, що бринить на струнах її серця та душі.

І хто чує чарівну музику слів, той не залишається байдужим до її віршів.

і слові.                                   Хай вона в душі моїй щемить                                   Золотою мукою

любові.                                   Тільки крок. Один-єдиний крок.                                   Чом же так нелегко і непросто?                                   Відпливає білий катерок.                                   Відплива. Ховається за острів.                                   Чорна хвиля літо воскреша.                                   Клекотить молитву чи закляття.                                   Чом же закривається душа                                   Круглими долонями латаття?                                   Господи! Помилуй і прости                                   Нам оцю дорослу обережність.                                   Вечоріє. Золоті хрести                                   Догоряють на правобережжі.