Презентация на тему Загальні засади Конституційного ладу України

характеристика української держави   
3. Політико-правові проблеми забезпечення стабільності конституційного ладу

України та його основ 
Висновки 

ще більше зростає в перехідні періоди, коли мова йде

про конкретні як у політичній, так і економічній системі суспільства.
З моменту проголошення незалежності в Україні відбувається:
процес розширення обсягу конституційно-правового регулювання,
змінюється зміст норм та інститутів конституційного права,
з’являються нові.


Утворюється більш складна система джерел цієї галузі права порівняно з тією, яка існувала в радянський період.
Найбільш істотні зміни в ній відбувалися з прийняттям Конституції України 1996 року.

Досліджували принципи права в Україні: В.Б. Авер'янов, В.Д.Бабкін, Н.П.Воронов, О.Ф.Гранін, В.М.Горшеньов, В.Н.Денисов, Є.В.Додін, А.Я.Дубінський, М.І.Козюбра, В.В.Копєйчиков, М.Й.Коржанський, С.Л.Лисенков, Л.П.Юзьков та інші.

– Основний Закон держави
Розділ І “Загальні засади” -

провідний у структурі Конституції, має особливе для всієї системи національного законодавства.
У цьому розділі закріплюються засади конституційного ладу України.

інститутів, які підпорядковані безумовним моральним і конституційним вимогам
ґрунтується на

сукупності регуляторів, які допомагають закріпленню в суспільній практиці і в правосвідомості фіз. і юр. осіб стабільних правових, гуманних, справедливих зв'язків між людиною, суспільством та державою

реалізує прагнення до соц-го порядку на базі співіснування індивідуального та групового інтересів із загальними, забезпечувати пріоритет права особи

гарантії з боку держави

засади конституційного ладу є найбільш важливим предметом регулювання Конституції

що регламентують сукупність соціальних відносин.
соціально-моральні установки
політико-правові правила розумної та

справедливої організації суспільства

Обов'язково мають перебувати під захистом держави

виступають як керівні для різноманітних сторін конституційного ладу;
2)

базові цінності, на які суспільство орієнтується в розвитку конституційного ладу;
3) конституційно-правові норми і інститути, через які ці принципи та цінності одержують своє безпосереднє обґрунтування, закріплення і які зумовлюють їх юридичне значення.

державної влади в конституційній державі, взаємовідносин конституційної держави з

людиною та інститутами громадянського суспільства.

Ці принципи, як зазначається в літерату­рі, визначають і закріплюють основи правового статусу суб'єктів конституційно-правових відносин[13].

(народний суверенітет);
державний суверенітет і незалежність України;
республіканська форма правління, яка

відповідає вимогам демократії та поділу влад;
унітарний устрій України;
визнання людини як найвищої соціальної цінності, утвердження і забезпечення її прав і свобод;
соціальний захист людини;

статус української мови як державної;

поділ влади;

гарантованість місцевого самоврядування;

політична, економічна та ідеологічна багатоманітність;

вища юридична сила Конституції України і пряма дія її норм;

рівність усіх суб'єктів права власності перед законом.

визначає Україну як суверенну і незалежну, демократичну, соціальну, правову

державу.

Ознаками суверенітету Української держави є:
Верховенство державної влади на всій території України;
Необмеженість влади нічим і ніким, окрім народного суверенітету (установчої влади народу України), Конституції України, громадянського суспільства, природного права і законів;
Відсутність на території України будь-якої іншої конкуруючої влади, яка могла б видавати легітимні закони;
Підпорядкованість державній владі всіх громадян, їхніх об'єднань, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб;
Єдність і неподільність державної влади;
Наявність єдиної системи органів державної влади (законодавчої, виконавчої та судової), які мають єдині цілі та завдання діяльності, що забезпечує певну ступінь керованості суспільством.
Незалежність і самостійність державної влади;
Державна влада правоспроможна приймати нормативні акти та забезпечувати їх виконання за допомогою засобів державного примусу;
Відсутність залежності (політичної, фінансової, організаційної тощо) органів державної влади від будь-кого всередині держави та за її межами.

держави на її території, що виключає
наявність будь-якої конкуруючої влади,

а також
непідпорядкованість держави владі іншої
держави у сфері міжнародного спілкування.

державною територією є частина земної кулі, яка належить певній

державі та в межах якої вона здійснює своє територіальне верховенство.
ч. 1 ст. 2 КУ: суверенітет України поширюється на всю її територію

Складниками державної території України є її суша, води, надра під ними та відповідний повітряний простір.
Державна територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною зазначено в ч. З ст. 2 Конституції України.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України є однією з найважливіших функцій держави, справою всього Українського народу.

формотворчої діяльності всіх органів державної влади та органів місцевого

самоврядування, вона визначає зміст і напрямки розвитку галузевого законодавства.
До складу України входить автономне утворення - Автономна республіка Крим (АРК), яка має Конституцію Автономної Республіки Крим (ч. 1 ст. 135 Конституції України).
Право приймати Конституцію АРК належить Верховній Раді АРК, але вона набуває чинності лише після затвердження Верховною Радою України не менш як половиною від її конституційного складу.

єдиного громадянства має на меті:
недопущення існування громадянства окремих адміністративно-територіальних

одиниць України
уникнення випадків кумуляції громадянства окремих осіб (подвійного громадянства, або біпатризму)

Цим забезпечується єдиний правовий статус для всіх громадян України.

що грошовою одиницею України є гривня.
Національні Збройні Сили.
Оборону України,

захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності Конституція України (ч. 2 ст. 17) покладає на Збройні Сили України.

Міжнародна правосуб'єктність.

Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами між­народного права (ст. 18 Конституції України).

або чинним законодавством основна мова держави.
Згідно з ч.

1 ст. 10 Конституції України держав­ною мовою в Україні є українська мова.
Держава гарантує вільний розвиток інших мов національних меншин України.

до ч. 7 ст. 20 Конституції України столицею України

є місто Київ. Під столицею розуміють головне місто та адміністративно-політичний центр держави. Зазвичай в столиці розташовані вищі та центральні органи державної влади. [5]

символ її суверенітету
Згідно з Конституцією України (ч. 2 ст.

20) Державний Прапор України являє собою


стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг
синього і жовтого кольорів.

емблемою держави, яка зображується на прапорах, грошових знаках, печатках

і деяких офіційних документах.

КУ (ч. З ст. 20)
Великий Державний Герб України встановлюється
з урахуванням малого Державного Герба України(Знак Княжої Держави Володимира Великого)
герба Війська Запорозького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України - ч. 4 ст. 20 Конституції України.

України» було прийнято 6 березня 2003 р.
згідно зі ст.

1 цього Закону Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського в такій редакції:

та його основ
Для правового забезпечення суверенітету і незалежності України

було зроблено чимало, але найважливішим кроком було прийняття нової конституції України - Основного закону України[2]
Прийнята 16 липня 1990 року Декларація про державний суверенітет, відіграла важливу роль у становленні в Україні конституційного ладу на демократичних засадах, заклала цінності, які стали підґрунтям для Конституції України 1996 року, визначила напрямок державно-правових процесів.
Принцип верховенства права визначає умови життєдіяльності усього соціального організму, тобто створення функціонування державних органів та громадських організацій, ставлення до них, а також стосунки між окремими громадянами. [3]

поділена між законодавчими, виконавчими та судовими органами. При цьому

кожна з гілок влади повинна бути незалежною, що має виключати можливість узурпації влади якоюсь особою чи окремим органом. Проте, нині в Україні спостерігається протистояння між законодавчою та виконавчою гілками влади.
Принцип реальності прав свобод людини та громадянина передбачає, що вони мають бути не тільки продекларовані у законодавчих актах, а й забезпечені та гарантовані усіма соціальними суб’єктами, насамперед державою. [4]
Важливим принцип законності, який означає, що державою керує закон, усе здійснюється згідно з законом, ніхто не підноситься над ним. Закон сам панує, виражаючи загальну волю.