Презентация на тему Українська народна казка Коза-Дереза

ярмарок та й купив собі козу. Привіз її додому,

а рано на другий день посилає дід старшого сина ту козу пасти. Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому.

на воротях у червоних чоботях та й питається:
- Кізонько

моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?

й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила

кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку,- тільки пила, тільки й їла. От дід розсердився на сина, що він погано худоби доглядає, та й прогнав його.

хлопець козу аж до вечора та й став гонити

додому. Тільки став до воріт доганяти, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається:
- Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?

не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий

листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку,- тільки пила, тільки й їла!
От дід і того сина прогнав.

погнала козу, пасла весь день; ввечері стала доганяти до

двору, а дід уже стоїть на воротах у червоних чоботях та й питається:
- Кізонько моя мила, кізонько моя люба. Чи ти пила, чи ти їла?

й не їла: бігла через місточок, ухопила кленовий листочок,

бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку,- тільки пила, тільки й їла!
От дід прогнав і бабу.

пас увесь день, а ввечері погнав додому і тільки

надігнав на дорогу, а сам навпростець пішов; став на воротах у червоних чоботях та й питається:
- Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?

не їла: бігла через місточок та вхопила кленовий листочок,

бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку,- тільки пила, тільки й їла!
От тоді дід розсердився, пішов до коваля, висталив ніж, став козу різати, а вона вирвалась та й утекла в ліс.

- Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку,- тільки пила, тільки й їла!
От тоді дід розсердився, пішов до коваля, висталив ніж, став козу різати, а вона вирвалась та й утекла в ліс.

вбігла та й заховалась на печі. От прибігає зайчик,

коли чує - хтось є в хатці.
Зайчик і питається:
- А хто, хто в моїй хатці?

коза-дереза, За три копи куплена, Півбока луплена! Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами, Ніжками затопчу, Хвостиком замету,- Тут тобі й смерть.

дубком. Сидить та й плаче. Коли йде ведмідь та

й питається:
- Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
- Як же мені, ведмедику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить! А ведмідь:
- От я його вижену!

хатці? А коза з печі:
- Я, коза-дереза, За три

копи куплена, Півбока луплена! Тупу-тупу ногами, Сколю тебе рогами, Ніжками затопчу, Хвостиком замету,- Тут тобі й смерть!
Ведмідь і злякався.
- Ні,- каже,- зайчику-побігайчику, не вижену - боюсь.

й плаче. Коли йде вовк і питається:
- А чого

це ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
- Як же мені, вовчику-братику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить! А вовк:
- От я його вижену!
- Де тобі його вигнати! Тут і ведмідь гнав, та не вигнав.
- Отже, вижену.

хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі:
-Я,

коза-дереза, За три копи куплена, Півбока луплена! Тупу-тупу ногами, Сколю тебе рогами, Ніжками затопчу, Хвостиком замету,- Тут тобі й смерть!

боюсь.

плаче. Коли біжить лисичка, побачила зайчика та й питається:
-

А чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
- Як же мені, лисичко-сестричко, не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить!

лисичко, його вигнати! Тут і ведмідь гнав - не

вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, а то ти!
- Отже, вижену.

в зайчиковій хатці? А коза з печі:
- Я, коза-дереза,

За три копи куплена, Півбока луплена! Тупу-тупу ногами, Сколю тебе рогами, Ніжками затопчу, Хвостиком замету,- Тут тобі й смерть!
От лисичка теж злякалась.
- Ні,- каже,- зайчику-побігайчику, не вижену - боюсь.

плаче. Коли це лізе рак-неборак та й питається:
- Чого

ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
- Як же мені не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить!
- От я його вижену! - каже рак.
- Де тобі його вигнати! Тут ведмідь гнав, та не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, і лисиця гнала, та не вигнала, а то ти!
- Отже, вижену!
От поліз рак у хатку та й питається:
- А хто, хто в зайчиковій хатці? .

Пішов зайчик, сів під дубком та й знову плаче. Коли це лізе рак-неборак та й питається:
- Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
- Як же мені не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить!
- От я його вижену! - каже рак.
- Де тобі його вигнати! Тут ведмідь гнав, та не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, і лисиця гнала, та не вигнала, а то ти!
- Отже, вижену!
От поліз рак у хатку та й питається:
- А хто, хто в зайчиковій хатці? .

копи куплена, Півбока луплена! Тупу-тупу ногами, Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу, Хвостиком замету, - Тут тобі й смерть!
А рак усе лізе та лізе, виліз на піч та:
-А я, рак-неборак, Як ущипну,- буде знак!