Презентация на тему Методики оцінки конкурентоспроможності різних об’єктів

поточних рішень:
комплексного вивчення ринку і вибору напрямів діяльності

підприємства;
розробки заходів щодо підвищення конкурентоспроможності продукції;
оцінювання перспектив продажу конкретних виробів і формуванні структури продажів;
контролю якості продукції;
установлення цін на продукцію;
атестації продукції.

різні методи та підходи:

диференціальний метод;
комплексний метод;
змішаний

метод.

і-му параметру (і = 1,2,3, ...,N);
Pi – величина і-го

параметра для продукції, що аналізується;
Рi0 – величина і-го параметра, при якому потреба задовольняється повністю;
п – кількість параметрів.

Розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності ведеться за формулою:

і-му технічному параметру.
Розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності проводиться за формулами:

параметрами;
qні − одиничний показник конкурентоспроможності за і-м нормативним параметром

Розрахунок групового показника за нормативними показниками проводиться за формулою:

параметрами;
аі − вагомість і-го параметра в загальному наборі з

п технічних параметрів

Розрахунок групового показника за технічними параметрами (окрім нормативних) проводиться так:

та використання товару;
Зс − одноразові витрати на придбання продукції;
Сі

− середні сумарні витрати на експлуатацію продукції, що відносяться до і-го року її служби;
Т − строк служби;
і – рік.

Повні витрати споживача визначаються:

− кількість статей експлуатаційних витрат.

В0 – повні витрати споживача відповідно до продукції, що

оцінюється, та прикладу.

Розрахунок групового показника за економічними параметрами проводиться за формулою:

− інтегральний показник конкурентоспроможності продукції, яка вивчається по відношенню

до виробу-прикладу.

фактори, які розглядаються в розрізі суспільних норм.
Додаткові фактори, які

безпосередньо не відносяться до продукту.

формулою:
де І мн.п − інтегральний показник конкурентоспроможності аналізованої

продукції щодо виробу-зразка;
b − нормативно-кон’юнктурний коефіцієнт, що враховує відповідність нормативним параметрам, дотримання авторських прав і законодавчих рамок;
І т.п − груповий показник технічних параметрів продукції;
І е.п − груповий показник економічних параметрів продукції;
f(t)− часовий фактор;
f(s) − стимулюючий фактор.

де Qni − одиничний показник конкурентоспроможності за і−тим нормативним

параметром.
Часовий фактор f(t) відображає залежність рівня конкурентоспроможності від життєвого циклу товару, зміни переваг споживачів у випадку появи на ринку можливих нововведень.
Стимулюючий фактор f(s) − функція відносини обсягу продажів у грошовому вираженні до витрат на стимулювання збуту.

і розвиток ключових факторів успіху, відсутніх у конкурентів;
підприємство може

і повинне створювати та підтримувати попит на продукцію з унікальними властивостями, які можуть формуватися як на стадії виробництва, так і на стадії розподілу та обслуговування;
конкуренції щодо продуктів, які відзначаються використанням слабкості конкурентів та примхів споживачів, потрібно уникати через ненадійність та короткостроковість існування конкурентних переваг такого типу.

показник конкурентоспроможності товару;
Я − показник якості товару;
Ц − показник

ціни товару.

яких є:
метод, що заснований на теорії ефективної конкуренції;
підходи до

оцінки конкурентоспроможності підприємства, які пов’язують її рівень з показниками якості (конкурентоспроможності) продукції, що випускається;
методи, засновані на теорії конкурентної переваги;
метод бенчмаркінгу;
методи, що засновані на методиках комплексної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства та ін.

зовнішню і внутрішню.

де Чік (Чів) − частка ринку і-го підприємства, розрахована

за кількістю (загальною вартістю) реалізованої продукції;
Кі і Ді. − відповідно кількість і ціна продукції, реалізованої і-го підприємством;
Пі − обсяг продажу і-го підприємства;
п − кількість підприємств, які функціонують на цьому ринку.

за ринкові ніші використовують показник концентрації, який характеризує рівень

концентрації виробництва в галузі та визначається таким чином:

де П1 = max {Пі}, для всіх і = 1− п ;
П2= max Пі {Пі / П1}, для всіх і = 1 −(п−1);
П3 = {Пі / П1, П2}, для всіх і = 1− (п−2);
П4 = max {Пі / П1, П2, П4}, для всіх і = і − (п−3);
п − кількість організацій, які реалізують продукцію заданого асортименту.

Іх − індекс Херфіндала (0

підприємства в загальному обсязі продажу продукції заданого асортименту.

на основі ранжування часток від максимуму до мінімуму (і).

методу лежить оцінка 4-х групових показників або критеріїв конкурентоспроможності.

характеризують ефективність управління виробничим процесом, економічність виробничих затрат, раціональність

експлуатації основних фондів, досконалість технології виготовлення товару, організацію праці на підприємстві.
Друга група − ефективність управління оборотними коштами, незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, здатність підприємства розплачуватися за свої борги і можливість стабільного розвитку підприємства в майбутньому.

ефективність управління збутом і просуванням товару на ринку засобами

реклами і стимулювання.
Четверта група − показники конкурентоспроможності товару.

арифметичної:

Кп/п = 0,15Еп + 0,29Фп + 0,23Ес +

0,33Кт ,

де Еп − значення критерію ефективності виробничої діяльності підприємства;
Фп − значення критерію фінансового стану підприємства;
Ес − значення критерію ефективності організації, збуту і просування товару на ринку;
Кт − значення критерію конкурентоспроможності товару.

0,10П ,

де В − відносний показник витрат виробництва на

одиницю продукції;
Ф − відносний показник фондовіддачі;
Рт − відносний показник рентабельності товару;
П − відносний показник продуктивності праці.
 
Фп = 0,29Ка + 0,20Кп + 0,36Кл + О,15Ко,
 
де Ка − відносний показник автономії підприємства;
Кп − відносний показник платоспроможності підприємства;
Кл − відносний показник ліквідності;
Ко − відносний показник оборотності оборотних коштів.
 
Ес = 0,37Рп + 0,29Кз + 0,21Км + 0,13Кр,

де Рп − рентабельність продажів;_
Кз − затовареність готовою продукцією;
Км − завантаження виробничих потужностей;
Кр − ефективності реклами і засобів стимулювання збуту.

етапи
Етап 1. Розрахунок одиничних показників конкурентоспроможності організації та переведення

показників у відносні величини (бали).
Етап 2. Розрахунок критеріїв конкуренто-спроможності підприємства за формулами, наведеними вище.
Етап 3. Розрахунок коефіцієнта конкуренто-спроможності підприємства.

– кількість підприємств;
m – кількість показників;
аij – показник j,

що характеризує підприємство i.

рентабельність інвестицій;
рентабельність основних виробничих фондів;
рентабельність продукції (робіт,

послуг);
фондовіддача;
коефіцієнт оборотності оборотних засобів;
коефіцієнт концентрації власного капіталу;
коефіцієнт маневреності;
коефіцієнт абсолютній ліквідності як найбільш твердий критерій платоспроможності.

знаходиться з формули:
 




де `Ao. `Ai − скалярний добуток

векторів.
Що менше a, то ближче значення функції cos a до 1. Таким чином, якщо вектори спрямовані однаково, то cos a дорівнює 1.

в більший бік і розглядаються як позитивне явище, тоді:

rij

= pj - kij (2.25),
 
якщо зміни Aij відбуваються в менший бік і розглядаються як негативне явище, тоді:
 
rij = kij - pj (2.26),

Що менше значення показника rij, то краще характеризує підприємство і показник j.

формулою:  

 



де Lij – оптимальний показник j по підприємству-лідеру.

Величина Σ(bi) по підприємству і дасть показник конкурентоспроможності цього підприємства (Si).
Що він менший за своїм значенням, то рівень конкурентоспроможності вищий.

якої підприємство вивчає «кращу» продукцію та маркетинговий процес, що

використовується прямими конкурентами, які працюють на ринку, для виявлення можливих способів вдосконалення їх власних методів.

слабких сторін;
усвідомлення необхідності змін;
добір ідей щодо кардинального

поліпшення бізнес-процесів;
виявлення найкращих прийомів роботи для підприємства;
розробка інноваційних підходів до вдосконалення бізнес-процесів;
сприяння постановці «довгострокових» цілей за показниками якості роботи, котрі значно перевершують поточні;
переорієнтування корпоративної культури і ментальності.

і визначення областей для удосконалення.
2. Визначення предмета еталонного

зіставлення
3. Пошук еталонної компанії і вибір форми еталонного зіставлення
4. Збір інформації
5. Аналіз інформації, визначення обмежень по реалізації проекту і розробка плану впровадження
6. Впровадження отриманого досвіду в діяльність підприємства
7. Повторна самооцінка й аналіз поліпшень

ціна продукції;
· технологія виробництва;
· собівартість продукції, що випускається;
· рентабельність

продукції, що випускається;
· рівень продуктивності праці;
· обсяг продажів;
· канали збуту продукції;
· близькість до джерел сировини;
· якість менеджерської команди;
· нові продукти;
· співвідношення світових та внутрішніх цін;
· репутація фірми.

для порівняння підприємства з його конкурентами.
2. Виділення найкращого значення

окремого оціночного показника з даної сукупності підприємств та присвоєння йому визначеного бального значення.
3. Розрахунок балів, отриманих іншими підприємствами за даними оціночним показником шляхом порівняння їх фактичних значень з найкращими в даній сукупності.
4. Встановлення значущості (вкладу) конкретного показника оцінки в загальну оцінку конкурентоспроможності підприємства.
5. Отримання узагальненої бальної оцінки конкурентоспроможності.

За допомогою SWOT-аналізу вивчаються конкурентні переваги підприємства

Другий етап. За допомогою SWOT-аналізу вивчаються слабкості підприємства.
Третій етап. За допомогою SWOT-аналізу вивчаються фактори зовнішнього середовища підприємства.
Четвертий етап. За допомогою SWOT-аналізу вивчаються стратегічні й тактичні можливості підприємства (капітал, активи тощо), необхідні для запобігання загроз, зменшення слабкостей і росту сили.
П’ятий етап. За допомогою SWOT-аналізу узгоджуються сила з можливостями для формування проекту розділів конкурентної стратегії підприємства.

на один рік, 3 роки, 5 років;
2) прогноз динаміки

норми прибутку в узгодженні із установленими цілями для існуючих підприємств;
3) установлення розриву між цілями й прогнозами;
4) визначення альтернатив здійснення інвестицій для кожного підприємства й прогноз результатів;
5) визначення загальних альтернативних конкурентних позицій для кожного підприємства й проноз результатів;
6) розгляд інвестицій та альтернатив цінової стратегії для кожного підприємства;
7) узгодження цілей стратегії кожного підприємства з перспективами портфеля в цілому;
8) установлення розриву між попередніми цілями діяльності й прогнозом для кожного підприємства;
9) уточнення профілю можливих придбань нових підприємств;
10) визначення ресурсів, необхідних для таких придбань, і характеру їхнього можливого впливу на наявні портфелі підприємства;
11) перегляд цілей і стратегії існуючих підприємств із метою створення цих ресурсів.

бізнесу на різних рівнях і різній мірі складності: від

корпоративної місії підприємства в цілому до індивідуального проекту усередині підприємства, який включає 9 етапів:
існуючого положення;
стратегії;
довгострокових цілей;
короткострокових цілей;
методів і об’єктів аналізу;
кадрового потенціалу;
планів розвитку;
організації менеджменту;
звітності.

ринку − низька конкурентоспроможність) − це найневигідніша зона. Стратегічна

орієнтація − продовження діяльності без інвестицій.
Зона В (висока привабливість ринку − низька конкурентоспроможність) за основними ознаками відповідає стратегії – інвестування або виходу з ринку.
Зона С (висока привабливість ринку − висока конкурентоспроможність) найвигідніше положення.
Зона D (низька привабливість − висока конкурентоспроможність) відповідає пріоритетній стратегії − низька активність, захист своєї позиції без додаткових витрат

відносний розмір;

· зростання;
· частка ринку; · позиція;
· порівняльна рентабельність; · чистий доход;
· технологічний стан; · імідж (образ);
· керівництво і персонал.

Привабливість ринку рекомендується оцінювати за такими показниками:

· абсолютний розмір; · зростання ринку;
· широта ринку; · ціноутворення;
· структура конкуренції; · галузева норма прибутку;
· соціальна роль; · вплив на навколишнє середовище;
· юридичні обмеження.

«карт стратегічних груп галузі» у такій послідовності:
1. Обирають

найсуттєвіші характеристики продуктів чи підприємств галузі (згідно з метою аналізу).
2. Складають матрицю-карту з цими двома характеристиками.
3. Розраховують обрані характеристики за продуктом чи підприємством, після чого продукти чи підприємства розміщують на «карті»
4. Об’єкти, що опинилися близько один до одного, об’єднують в одну стратегічну групу.
5. Навколо кожної стратегічної групи малюють коло. Доцільно, щоб загальний обсяг продажу підприємств стратегічної групи в галузі було пропорційно радіусу кола.

задоволення всього комплексу потреб і вимог споживача до товару

(послуги);
· спеціалізовані на задоволення специфічних потреб окремого сегмента («нішева спрямованість»);
· нових конкурентів, що запланували вихід на ринок зі своєю аналогічною продукцією;
· можливих конкурентів, що нині обслуговують інші ринки аналогічною продукцією, але поки що не планують освоювати досліджуваний ринок;
· виробники товарів-замінників, що мають змогу витіснити основні продукти з ринку.