Презентация на тему Міжнародні фінанси

Європи вважається 9 травня 1950 р., коли міністр закордонних

справ Франції Р. Шуман запропонував створити спільний ринок вугільної і сталеливарної продукції Франції, ФРН та інших західноєвропейських країн.


Ця пропозиція була реалізована в результаті підписання у 1951 р. Паризького договору про створення Європейського співтовариства вугілля та сталі (ЄСВС), до якого увійшли шість країн: Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина і Франція ("європейська шістка").

економічної інтеграції :
Етап зони вільної торгівлі (1959—1968 рр.). поступово

скасовано митні збори і кількісні обмеження на внутрішню торгівлю, що стало передумовою встановлення єдиного митного тарифу. 3 1962 р. було введено в дію єдину сільськогосподарську політику
Етап митного союзу (1968—1976 рр.) Держави — члени такого утворення скасовують будь-які митні збори, а також погоджуються узгодити спільний зовнішній тариф стосовно третіх країн. Єдиний митний тариф передбачає спільну політику у сфері зовнішньої торгівлі. Скасовується митний контроль на внутрішніх кордонах. У результаті в державах — членах митного союзу обсяг торгівлі збільшився до безпрецедентно високого рівня.
Єдина сільськогосподарська політика доповнюється в цей період єдиною політикою у сфері охорони навколишнього середовища й у сфері досліджень та технічного розвитку. З цим етапом пов'язаний початок інтеграції у валютно-фінансовій сфері: у 1972 р. було введено спільне плавання валют окремих країн — членів ЄС у певних межах ("валютна змія").
Етап спільного ринку (1977—1984 рр.). забезпечення вільного руху робочої сили, послуг і капіталу в межах ЄС, разом з вільним рухом товарів, є чотирма основними свободами спільного ринку. Вільний рух капіталу та лібералізація платіжних операцій у рамках спільного ринку стали важливою передумовою запровадження у 1979 р. Європейської валютної системи. Стратегічними цілями були досягнення валютної стабільності та створення єдиної валюти, яка б оберталася в ЄС, вирівнювання основних економічних показників та уніфікація економічної політики, стабілізація економічного становища країн — членів Європейської валютної системи.

три основні групи бар'єрів, які необхідно було усунути на

шляху до єдиного ринку. Серед них — фізичні бар'єри (прикордонні митні пости і паспортний контроль), технічні бар'єри (відмінності у стандартах, невизнання освітніх сертифікатів, пріоритет національним виробникам при державних закупівлях) і фіскальні бар'єри (відмінності в оподаткуванні). У цей самий період країни ЄС перейшли до реалізації вже не просто узгодженої, а єдиної політики в окремих галузях — енергетиці, транспорті, питаннях соціального і регіонального розвитку.

Етап економічного і валютного союзу (з 1993 р.). передбачає запровадження спільної монетарної політики та тісну координацію економічної політики держав — членів Союзу. На першому етапі (1990—1993 рр.) в рамках Європейської валютної системи було запроваджено допустимі межі коливань валютних курсів, розпочато реалізацію узгоджувальної валютної політики. На другому етапі (1994—1998 рр.) створюється Європейський валютний інститут і посилюється координація макроекономічної політики. На третьому етапі (з 1999 р.) спочатку взаємно фіксуються курси валют, а згодом створюється єдиний Європейський центральний банк, що пов'язано, зокрема, із запровадженням у готівковий обіг спільної європейської валюти — євро.

виконання країнами-претендентами жорстких стабілізаційних вимог, які передбачають дотримання так

званих макроекономічних критеріїв валютно-фінансової конвергенції.


З економічного погляду, конвергенція —

яких дає країнам право вступу до економічного та валютного

союзу:

1) Рівень інфляції в країні —

;

2) Розмір дефіциту бюджету країни

3) Відношення державного боргу до ВВП

4) Довгострокова номінальна відсоткова ставка (наприклад, за довгостроковими державними облігаціями)

5) Відхилення величини обмінного курсу національної валюти

.

та водночас фінансовим планом формування та використання фінансових ресурсів

Європейського Союзу.
Специфікою бюджету ЄС є те, що він не може виконувати роль інструменту економічної політики, тобто впливати на стабілізацію економіки держав-членів.
В основу бюджету ЄС покладено кілька принципів:
-
-
-
-
-
-

Бюджетний дефіцит не можна використовувати як інструмент пожвавлення сукупного попиту й інвестицій або зменшення безробіття.

є:
принцип спільної фінансової відповідальності –

принцип фінансової солідарності держав —


Власні

ресурси бюджету ЄС об'єднуються у три основні групи:



країни-члени відраховують до бюджету ЄС певний відсоток від бази оподаткування податком на додану вартість.



найважливішу роль серед власних ресурсів бюджету ЄС відіграють відрахування певної частки валового національного доходу країн-учасниць.


Крім власних ресурсів, до бюджету зараховують й інші доходи, роль яких є незначною (приблизно 1 % від загальних обсягів бюджету): відсотки за наданими кредитами; внески країн, які не є членами ЄС, до певних програм Союзу (наприклад, науково-дослідних); невикористані суми за результатами виконання бюджету в минулому році тощо.

конкурентоспроможності та зайнятості.

2. Програми, спрямовані на охорону та управління

природними ресурсами, покликані забезпечити чистоту навколишнього природного середовища, якісну та екологічно чисту їжу для населення Європи. У цій групі видатків найбільш значними є традиційне для ЄС спрямування коштів на пряму допомогу фермерам та програми розвитку сільської місцевості.

3. Видатки за розділом "Громадянство, свобода, безпека та правосуддя". Ці видатки пов'язані з фінансуванням програм гарантування громадянських свобод, захисту прав споживачів, підтримки демократії та свободи слова, контролю за кордонами ЄС і міграційними процесами загалом.

зовнішніх програм і, зокрема, щодо кооперації з іншими державами,

у тому числі країнами, що розвиваються (Азія, Південна Африка, Центральна й Східна Європа).

5. Адміністративні витрати становлять у бюджеті близько 5 - 6 %. Видатки на утримання адміністративного апарату ЄС є порівняно високими. Крім основних видатків, вони містять витрати на виплату пенсій.

6. Останнім розділом бюджету Євросоюзу є зрівняльні платежі, які спрямовуються новим країнам — членам ЄС у вигляді допомоги .

євро.

Бюджет ЄС на 2016 рік складає 155 млрд. євро.

Видатки бюджету - 144 млрд. євро, найбільші з яких:
- програма ЄС «Горизонт – 2020» - 184,5 млн. євро.
- подолання проблем мігрантів, малий та середній бізнес – 14,3 млн. євро.

Бюджет ЄС на 2017 рік складатиме 157, 86 млрд. євро. Видатки бюджету - 134,49 млрд. євро, що на 1,6% менше, ніж у бюджеті 2016 року. Найбільшими видатками будуть:
- подолання міграційної кризи – 6 млрд. євро.
- програми стимулювання економічного зростання та інвестицій – 21,3 млрд. євро.
- стратегічні інвестиції – 2,7 млрд. євро.
- програми підтримки занятості молоді - 500 млн. євро.
- програми допомоги аграріям - 500 млн. євро

гармонізації й уніфікації національних бюджетів:
.
.
.
.

Гармонізація бюджетної політики - досить

складний процес із певними внутрішніми суперечностями:
.



.

країн-учасниць.
 
У цілому синхронізація податкових систем країн ЄС передбачає



.

Гармонізована податкова політика означає, що




ЄС відмовився від створення єдиної податкової системи, натомість було вирішено привести законодавства країн — членів співтовариства у відповідність, а також підпорядкувати національні податкові системи спільним завданням європейської інтеграції.

приведення у відповідність структури податкових систем, порядку стягнення основних

видів податків у всіх країнах співтовариства, а не повну їх уніфікацію.