Презентация на тему Антична філософія докласичної доби: свобода в контексті натурфілософських проблем

засвідчує процес становлення останньої. В античності він збігається з

періодом досократиків, школи Мілета, Ефеса, піфагорійців, частково атомістів.

їхнє вчення становлять різні варіанти філософії природи. Наскрізними були

пошуки першопочатку, єдиної основи, за допомогою якої намагалися пояснити весь багатоманітний світ.

чи напівміфологічний характер, згідно з яким доля, рок, необхідність

ототожнюються, але помітною є тенденція відокремлення раціональних конструкцій від інших образів. Проблема доді виникла ще в античній міфології і літературі.

з долею котра тотожна необхідності, бо все цілком наперед

визначено нею, а сутність долі вбачав у розумі (логосі), який пронизує субстанцію Всесвіту.

він згадує, коли йдеться про соціальні явища, які є

наслідком загального закону; такими явищами є війна, отець усього і всього цар; одним вона призначила бути богами, іншим - людьми; одних вона зробила рабами, інших - вільними. Ця свобода - від народження, згідно з природою. Як аристократ за соціальним походженням і поглядами, Геракліт називав законом підпорядкування волі одному (найкращому), а свавілля вимагав гасити швидше, ніж пожежу.

н.е.) з тією відмінністю, що цей філософ створив першу

у світі механістичну систему світогляду.

"Жодна річ не виникає безпричинно, бо все виникає з

якоїсь причини і внаслідок необхідності"

вигадали, щоб користуватися ним як приводом, що приховує їхню

власну нерозсудливість.

а свобода суто людське явище, її немає в самій

природі. Тому йому закидали те, що він не визнає наявності свободи у атомів, і протиставляли йому Епікура.

розробив Платон.

вічний рух неба, отримувати від нього силу й організацію.

з трьох компонентів: бог править всім, а разом з

ним доля і обставини часу - всіма людськими справами.

має місце і в управлінні державою, і в управлінні

кораблем, і в інших справах. З ним пов'язані діяльність, воля, свобода.

1) коли йдеться про вільно народжених і рабів, обидва

стани визначаються самою природою, тобто не залежать від самих індивідів та їхньої діяльності; 2) стосовно державного ладу свобода є завданням – побудувати такий лад якнайкраще.

крайнощі - найбільш деспотичний і найбільш вільний лад

єдиного божественного закону, і, отже, свобода через них співвідноситься

і з необхідністю, чи долею. Але не позитивно, а негативно.

Термін "свобода" він розглядає переважно у зв'язку з суспільними

явищами, а не з необхідністю, і в трьох аспектах.