Презентация на тему Теорія держави і права

життя суспільства;
відокремленням особи як учасника суспільних відносин із своїми

домаганнями на автономність існування (соціальну свободу);
формуванням держави, якій знадобився новий нормативний соціальний регулятор, в змозі виконати такі завдання: а) забезпечити функціонування суспільства як цілісного організму вищого порядку, ніж первісне суспільство, підтримувати в ньому порядок і стабільність; б) закріпити та забезпечити індивідуальну свободу автономної особи.

ст. до н. е. в законах царя Хаммурапі стверджувалося

про божественне походження Вавилонської держави та царів. Так само пояснювали походження своїх держав і своєї влади правителі Стародавнього Китаю та Стародавнього Єгипту. В епоху Середньовіччя ідею богоствореності держа¬ви й права проповідували та розвивали у своїх працях мислителі й учені — Августин Блаженний (354-430) та Фома Аквінський (1225-1274).
Ці ідеї отримали підтримку та розвиток у працях українських філософів, правників — Петра Могили (1597-1647), Феофана Прокоповича (1681-1736), Стефана Яворського (1658-1722). Вони вважали, що держава була створена за Божим велінням, від волі та розуму Божого залежить створення й зміст людських законів. Проголошення божественного походження держави визначає її вічність і непорушність, неможливість посягання на неї.

грец. батько та влада) пояснює державу як наслідок розвитку

перетворення сім'ї. Прибічники цієї теорії вважають, що сім'я, яка виникла ще в первісному суспільстві й була його первинною та основною одиницею, з часом розширювалася, розділялася. Сім'ї об'єднувалися, утворювали більш численні спільноти, у яких не вистачало традиційних для сім'ї важелів управління. Саме тому поступово сімейна влада батька-патріарха перетворювалася на державну владу, а сім'я — відповідно на державу.
Перетворення сімейної влади відбувалося поступово — від влади батька до влади старійшини роду, племені, а потім — і до влади глави держави — монарха. Ця теорія озброювала вагомими аргументами прибічників монархії, адже вона розглядала монарха як батька свого народу, своїх підданих, виводила владу монарха безпосередньо від Адама, проголошувала її непідвладною жодним людським законам.
Засновниками цієї теорії були давньогрецькі мислителі Арістотель та Платон. Цю теорію розвинули у своїх працях англійський учений Р. Флібер, російські мислителі й громадські діячі — М. Михайловський та М. Покровський.

договірної теорії держава виникла внаслідок досягнення певних домовленостей між

людьми. Основні положення цієї теорії першим виклав грецький філософ Епікур, пізніше серед її найактивніших прибічників і послідовників були Т. Гоббс, Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо, М. Радищев і чимало інших учених із різних держав. На думку прибічників цієї теорії, життя суспільства підштовхує людей до усвідомлення спільних інтересів, досягнення певних домовленостей, які забезпечують взаємну вигоду, безпеку та загальну користь. Однак причини появи суспільного договору прибічники теорії пояснюють по-різному. Одні вважали, що людина за своєю природою є хоча й розумною, але дуже егоїстичною, властолюбною істотою, якій притаманне бажання шкодити іншим. Це призводить до ворожнечі, ненависті між людьми, боротьби між ними. І лише досягнення певної угоди, домовленості про розподіл суспільних ролей (одні керують, інші виконують їхні управлінські рішення) дає можливість уникнути постійних конфліктів. Унаcлідок укладення суспільного договору люди визнають певну політичну владу та підкоряються їй. Інші бачать цю причину в ба-жанні людини захиститися від зовнішніх обставин. Кожний, хто дає згоду на суспільний договір, стає частиною цілого. При цьому, приймаючи над собою владу суспільства, особа в той же час не підкоряється нікому персонально, залишається вільною.

ст. Її заснов¬ник — Л. Гумплович — уважав, що

головними чинниками суспільного життя є постійна та жорстока боротьба між окремими особами, соціальними групами та прагнення людини до задоволення матеріальних потреб. На думку прихильників теорії, держави виникають унаслідок завоювань, коли з'являється потреба утримувати переможене плем'я, рід у покорі. Унаслідок завоювання племена перетворюються на класи — панівний (завойовників) і пригнічений (експлуатований). Для утримання пригніченого класу в покорі виникає необхідність у створенні апарату насильства, який і перероджується на державу. Отже, саме завоювання й необхідність утримувати в покорі завойований народ стає причиною появи держави. Активними прибічниками теорії були К. Каутський, Є. Дюрінг та інші вчені.

та середньовіччя відноситься ще одна теорія походження держави —

патримоніальна. Вона пов'язує появу держави з відносинами власності, передусім поземельної. На думку прибічників цієї теорії, створенню держави передувало утвердження приватної власності на землю, зосередження землі в руках окремих осіб — здебільшого знаті первісного періоду: вождів, старійшин тощо. На завершальному етапі первісної історії земля із загальної власності переходить до приватної, зосереджується в руках саме цих керівників первісних людських колективів. Маючи земельну власність, вони набувають владу, створюють апарат її підтримання. Саме це приводить до формування державного апарату.

ст. виникла органічна теорія походження держави. Її представники —

Й. Блюнчлі, Г. Спенсер, Р. Вормс — уважали, що виникнення та розвиток держави подібні до народження та розвитку біологічних істот. Держава, на їхню думку, також обов'язково проходить етапи народження, становлення, ускладнення будови, розмноження, старіння й смерті. Розвиток відбувається за законами еволюції, переходу від нижчих до вищих форм у процесі боротьби, яка набуває форми постійної війни. Прибічники теорії намагалися знайти в елементах державного механізму аналогію з частинами організму живих істот. Так уряд вони порівнювали з нервовою системою організму, еліта виконує функції мозку, а населення має забезпечувати державу-організм їжею.

на відміну від попередніх, виникла лише у ХХ ст.

Люди не раз попадали в обставини, які наводять на думку про можливі відвідини нашої планети в минулому представниками інших цивілізацій, які прибували з космічного простору. Свідченнями цього дехто вважає загадкові пам'ятки тихоокеанського острова Пасхи та загадкові зображення в єгипетських пірамідах, не до кінця зрозумілі тексти стародавніх міфів і появу невідомих літаючих об'єктів - «літаючих тарілок». Тому й виникла теорія, яка пояснює появу на Землі людської цивілізації саме втручанням прибульців-інопланетян. Ними, як уважають прихильники цієї теорії, було привнесено на нашу планету й державу.

форма організації суспільства. Держава - основний інститут політичної системи,

що здійснює управління суспільством, охорону його економічної та соціальної сфери, культури. Державу відрізняє, по-перше, наявність органів, що здійснюють верховну владу, яка поширюється на все населення; по-друге, наявність права - сукупності загальнообов'язкових правил поведінки, встановлених або санкціонованих державою; по-третє, наявність певної території, на яку розповсюджується влада, юрисдикції держави.

головні напрямки і види діяльності держави, обумовлені її завданнями

і цілями і такі, що характеризують її сутність і соціальне призначення у суспільстві.

таке право? Це слово має два значення. З одного

боку, право розуміють як можливість для людини щось робити: кожен із вас має право безоплатно навчатися в школі, лікуватися в закладах охорони здоров'я, звертатися до державних органів для захисту своїх інтересів. Ваші батьки мають право на власність, зокрема житло, право на своєчасне отримання заробітної плати, ваші дідусь і бабуся мають право отримувати пенсію.
Можливість особи задовольняти свої потреби законним шляхом називають суб'єктивним правом.
З іншого боку, термін право має ще одне, ширше значення. Об'єктивним правом називають систему загальнообов'язкових, формально визначених норм, правил поведінки, що встановлю.ться й підтримуються державою та регулюють важливі суспільні відносини. Саме це право вивчає правознавство

бездіяльність) деліктоздатної особи, за вчинення якого особа може бути

притягнута до юридичної відповідальності.

суспільно небезпечна (зазіхання на життя людини) поведінка;
протиправна, неправомірна поведінка;

свідомо вольова поведінка ;
дія (крадіжка, розбій, наклеп, образа) або бездіяльність (недбалість, прогул, залишення особи в безпомічному стані).;
винне діяння.

об'єктивних і суб'єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за

вчинення якого винна особа несе юридичну відповідальність.
Склад правопорушення містить чотири необхідні елементи:
об'єкт,
об'єктивну сторону,
суб'єкт,
суб'єктивна сторона правопорушення.

закріплений у законодавстві і забезпечуваний державою юридичний обов'язок правопорушника

пізнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належать. Іншими словами, це застосування до винної особи примусових заходів за вчинене правопорушення.

юридична відповідальність, вирізнять наступні її види:
Кримінальна відповідальність. Застосовується за

вчинення злочину.
Адміністративна відповідальність. Настає за вчинення адміністративного проступку і тягне за собою накладення адміністративного стягнення.
Цивільна відповідальність. Настає за порушення договірних зобов'язань або заподіяння позадоговірної шкоди. Тягне повне відшкодування завданої шкоди, як майнової, так і немайнової, а також сплату неустойки.
Дисциплінарна відповідальність. Застосовується за порушення трудової, навчальної, службової, військової дисципліни. Основні заходи цього виду відповідальності — догана і звільнення.
Матеріальна відповідальність. Настає за шкоду, заподіяну роботодавцю працівником.