Презентация на тему Безпечна для довкілля хімія green chemistry. Основні напрямки та перспективи розвитку

- науковий напрям у хімії, до якого можна віднести будь-яке вдосконалення хімічних процесів, що позитивно впливає на довкілля.
Як науковий напрям виникла в 90-ті роки XX століття.
Прикладом зеленої хімії можна назвати водневу енергетику, коли відновлювана енергія запасається у вигляді водню, отриманого із води, який при використанні дає енергію і знову воду.

Зелена хімія (Green chemistry)

- пошук безпечних щодо хімії й еко­логії способів діяльності суспільства у всіх аспектах — починаючи від процесів виробництва і способів використання енергоресурсів до способів виконання нашої щоденної домашньої роботи.

Наприклад, це процеси окислення, в яких окислювачем служить кисень повітря; процеси, де в якості розчинника використовується вода; або замість органічних і мінеральних кислот (H2SO4, HCl і т.п.) застосовується двоокис вуглецю.

Основна мета зеленої хімії

дослідникам, котрі працюють у цій галузі, вперше розробили фахівці

промисловості Пол Анастас і Джон В. Ворнер у 1998 році у своїй книзі «Зелена хімія: теорія і практика».

Пол Анастас

Джон В. Ворнер

залишки.
Економія атомів. Методи синтезу треба вибирати таким чином, щоб

усі матеріали, використані в процесі, були максимально переведені в кінцевий продукт.
Зниження небезпеки процесів і продуктів синтезу. Методи синтезу по можливості слід вибирати так, щоб викори­стовувані і синтезовані речовини були якомога менш шкідливими для людини і довкілля.
Конструювання «зелених» матеріалів. Створюючи нові хімічні продукти, варто намагатися зберегти ефективність роботи, якої досягли раніше, зменшуючи при цьому токсичність.
Використання менш небезпечних допоміжних реагентів. Допоміжні у виробництві речовини, такі як розчинники або розділяючі агенти, краще не використовувати зовсім, а якщо це немож­ливо, їх використання має бути нешкідливим.
Енергозбереження. Обов'язково слід враховувати енергетичні витрати та їхній вплив на навколишнє середовище і вартість продукту. Синтез по можливості треба проводити за температури, близької до температури навколиш­нього середовища, і відповідного атмосферного тиску.

Принципи

бути відновлюваними у всіх випадках, коли це технічно й

економічно вигідно.
Зменшення числа проміжних стадій. За можливості треба уникати отримання проміжних продуктів (блокувальних груп, приєднання і зняття захисту тощо).
Використання каталітичних процесів. Завжди слід надавати перевагу каталітичним процесам (за мож­ливості найбільш селективним).
Біорозкладність. Хімічний продукт повинен бути таким, щоб після його викори­стання він не залишався в навколишньому середовищі, а розкладався на безпечні продукти.
Забезпечення аналітичного контролю в реальному масштабі часу. Потрібно розвивати аналітичні методики, щоб можна було стежити в реальному часі за утворенням небезпечних продуктів.
Запобігання можливості аварій. Речовини і їхні
форми, що використовуються в хімічних проце­сах,
потрібно вибирати таким чином, щоб ризики хімічної
небезпеки, включаючи витоки, вибух і пожежу, були
мінімальними.

Лунін додали до цього списку додатковий,
13-й принцип: Якщо

ви робите все так, як звикли, то й отримаєте те, що зазви­чай отримуєте.

знижує енергетичний бар'єр реакції. Деякі з новіт­ніх каталітичних процесів

мають дуже високу атомну ефективність. Так, наприклад, процес синтезу оцтової кислоти з метанолу та СО на родієвому каталізаторі, розроблений фірмою Монсанто, відбувається зі 100-відсотковим виходом: СН3ОН + СО —» СН3СООН
Інший напрям — використання локальних джерел енергії для акти­вації молекул (фотохімія, мікрохвильове випромінювання), що дають змогу знизити витрати енергії.

до цілей зеленої хімії - широке викори­стання біомаси замість

нафти, з якої хімічні підприємства створюють нині все різноманіття речовин — конструкційні матеріали, хімікати, ліки, парфумерію і багато іншого.
Також швидко зростає виробництво ефірів жирних кислот (біодизель) і, останнім часом, целюлозного етанолу (біопаливо).

.

надкритичних речовин (переважно вуглекислий газ і вода, меншою мірою

— амоніак, етан, пропан тощо)
Надкритичний СО2 вже широко застосовується як нешкідливий, еко­логічно чистий розчинник — наприклад, для екстракції кофеїну з кавових зерен, ефірних олій із рослин і як розчинник для певних хімічних реакцій.

.

собою рідкі солі при низьких температурах. Це новий клас

розчинників, які не мають тиску насиченої пари і тому не випаровуються й не є горючими. Мають дуже хорошу здатність розчиняти широкі гами речовин, у тому числі і біополімери. Їх можлива кількість віртуально не обмежена, і вони можуть бути отримані з будь-якими заданими наперед властивостями. Крім того, вони можуть бути отримані з поновлюваних джерел, бути не токсичними і не небезпечними для навколишнього середовища і людини.