Слайд 3
Андрій Малишко
(14 листопада 1912 — 17 лютого 1970)
Слайд 4
А я, мов хлопчик, сню і мрію.
Усе шукаю
день при дні
Ту пісню-матір, і надію,
І рідну посестру мені.
Слайд 6
Андрій Малишко — поет-лірик від Бога. Його голос,
то ніжний і схвильований, як перші слова кохання, то
гнівний, сповнений пристрасті вибухової сили, не можна сплутати з чиїмось іншим.
Слайд 7
Вже доля весни правнукам кує,
А хміль з калиною
на полотні не в’яне,
Як добре, що в мого народу
є:
Рушник весільний і рушник прощальний.
Благословенна будь на всі віки
Найперша жінка, що нашила квіти,
Душа мого народу — рушники,
Барвінками і мальвами зігріта.
Наталя Баклай
Слайд 10
Весільний рушник магічний. Вишиті на ньому візерунки та
орнаменти не лише тішать око, їх можна читати. Усі
слова зашифровані у символах узорів.
Слайд 11
Як ритуальну реліквію рушник використовували майже у всіх
традиційних обрядах.
- покутник (ним
обвішували стіни, образи),
- плечовий (пов’язували сватів),
- подарунковий,
- обрядовий (весільний)…
Слайд 17
Символи життя на рушниках України
Слайд 18
Музей українського рушника в козацькій церкві, м. Переяслав-Хмельницький.
Слайд 21
Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти
водила мене у поля край села,
І в дорогу
далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
Слайд 22
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська
ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші, блакитні твої.
Я візьму
той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.
Слайд 24
Вже доля весни правнукам кує,
А хміль з калиною
на полотні не в’яне,
Як добре, що в мого народу
є:
Рушник весільний і рушник прощальний.
Благословенна будь на всі віки
Найперша жінка, що нашила квіти,
Душа мого народу — рушники,
Барвінками і мальвами зігріта.
Наталя Баклай