Презентация на тему Шарль Пьер Бодлер

серпня 1867,  Париж) — французький поет, літературний критик та перекладач, один з найвпливовіших представників французької

літератури 19 століття.

Франсуа Бодлер, походив з селян, який в епоху Наполеона

став сенатором. В рік народження сина йому виповнилося 62 роки, а дружині було всього 27 років. Франсуа Бодлер був художником, і з раннього дитинства прививав сину любов до мистецтва, водив його по музеях і галереях, знайомив зі своїми друзями-художниками. 

рік матір Шарля вийшла заміж за генерала Опіка; стосунки

з вітчимом у хлопця не склалися. Заміжжя матері справило важкий вплив на характер Шарля, який в підлітковому віці в піку вітчиму і матері часто вчиняв поступки, які шокували суспільство. Його вітчим — офіцер французької армії Жак Опік (1789–1857), згодом зробив блискучу військову (генерал), дипломатичну (посол у Мадриді) і політичну (сенатор) кар'єри. В 1832 сім'я переїхала в Ліон. 1833 року Бодлер вступив до ліонського Королівського коледжу і мешкав у пансіоні.

продовжив освіту в Ліцеї Людовіка Великого; він знову жив

у пансіоні, суворий режим якого вітчим вважав необхідним для виховання непокірного пасинка. В 1837 Бодлер написав свій перший вірш  «Несумісність» (Incompatibilite). В 1839 його виключили з Ліцею, але вже в серпні він здав іспити на бакалавра.

паризькою богемою. В 1841 батьки відправили його в морську подорож до

Атланти, щоб врятувати його від цього середовища. Але у вересні Бодлер перериває плавання і кілька місяців живе на о. Маврикій. В 1842 — повертається в Париж. Після досягнення повноліття Бодлер успадковує батьківські 75 тис. франків.

передусім як автор оглядів і рецензій про культурне життя

Парижа. Знайомиться з головними письменниками і поетами Франції: Оноре де Бальзаком, Жераром де Нервалем, Теофілем Готьє, Сент-Бевом, Віктором Гюго і П'єром Дюпоном. Богемний спосіб життя і пристрасть до колекціонування живопису втягують його у величезні витрати. За два роки він розтратив третину успадкованих грошей. У 1844 за рішенням сімейної ради над Бодлером встановлюється опіка. Він гостро переживає приниження.

остаточно пориває з вітчимом. Того ж року відбувся його

літературний дебют: у журналі «Художник» (Artiste) публікується сонет «Дамі креолці» (A une dame creole), складений ще в період його перебування на Маврикії. Тоді ж він заявляє про себе як про тонкого цінителя живопису, написавши есе про художній салон 1845 року. («Салон 1845 року», Le salon de 1845); з цього часу Бодлер став одним з головних літературних і художніх критиків свого часу.

salon de 1846). Бодлер вступає в «Товариство літераторів». А

в 1847 — публікує в «Бюлетені», який видає «Товариство» свою першу поему в прозі «Фанфарло» (La Fanfarlo). Значно розширює коло своїх знайомств: крім поетів і письменників до нього входять художники (Делакруа, Курбе, Дом'є, Мане), відомий фотограф Надар і майбутній видавець його поетичних збірників Пуле-Малассі.

військ. В 1851 — в дні державного перевороту Наполеона ІІІ

(грудень 1851) бере участь у вуличних боях.
У 1850-их роках активно пропагує у Франції творчість Едгара По (переклади, дослідження).

Mal), яка викликала гучний скандал. За рішенням влади тираж

було арештовано.21 серпня 1857 — «за образу суспільної моралі» Бодлер засуджений трибуналом департаменту Сена до штрафу 300 франків і до заборони шести найбільш «аморальних» поезій.

(Paradis artificiels). У цій збірці Бодлер досліджує проблему впливу

на людину збуджуючих засобів: вина, гашишу й опіуму. Вихваляючи вино, він засуджує використання наркотичних речовин. На його думку, художник від природи обдарований поетичною уявою і не має потреби в штучному створенні образів.

житті поета, до складу якого включено тридцять п'ять нових

віршів. Спроба здійснити третє видання «Квітів зла» наштовхується на відмову головних видавничих будинків Леві, Гарн'є і Етцеля.
Незабаром Бодлер висуває свою кандидатуру у Французьку академію, але потім знімає її, вважаючи свій вчинок негідним поета.

потім знімає її, вважаючи свій вчинок негідним поета.
У 1864

журнал «Фігаро» (Figaro) опублікував шість поем у прозі під заголовком «Паризький сплін» (Spleen de Paris). У квітні 1864 Бодлер, рятуючись від кредиторів, поїхав до Брюсселю, де сподівався заробити на життя проводячи лекції на літературно-художні теми, однак його лекції не мали успіху у бельгійської аудиторії.

важкої стадії сифілісу. В 1866 після серцевого нападу мати

відвозить Бодлера в Париж в лікарню лікаря Дюваля. 31 серпня 1867 після довгої агонії Бодлер помер на руках матері. Похований 2 вересня на цвинтарі Монпарнасс у Парижі. В останню путь його проводжала лише невелика група друзів (П.Верлен, Т. де Банвіль і ін.).

у Пуле-Малассі права на публікацію творів Бодлера, випустило третє

видання «Квітів Зла», доповнене останніми віршами Бодлера та збірник статей про мистецтво «Естетичні рідкості» (Curioosite esthetiques).

(Art romantique) та «Маленькі поеми в прозі» (Petits poemes

en prose), — експериментальна книга, яка містила як переклади на прозаїчну мову віршованих текстів, так і оригінальні поеми в прозі. Пізніше було видано виконані Бодлером переклади творів Едгара По.

погляди Бодлера. Досліджуючи творчість близьких йому за духом художників

і письменників, у першу чергу Ежена Делакруа і Едгара По, він формулює своє розуміння романтизму як «мистецтва сучасності», тобто «найактуальнішого вираження прекрасного», що характеризується «глибиною, духовністю і прагненням до нескінченного» (intimite, spiritualite, aspiration vers infini); романтизм — не у виборі сюжетів, не в правдоподібності, а в особливій «манері відчувати» (maniere de sentir).

палата Касаційного суду скасовує вирок трибуналу департаменту Сена від

21 серпня 1857.

et du haschisch (1851)
Fusées (1851), щоденник («Щоденник-моє оголене серце» казав Шарль

Бодлер)

L'Art romantique (1852)
Morale du joujou (1853, перевидання в 1869)
Exposition universelle — 1855 — Beaux-arts (1855)
Les Fleurs du mal (1857)
Les Paradis artificiels — I: Le Poème du haschich (1858)
Salon de 1859. Lettres à M. le Directeur de la revue française (1859)
Les Paradis artificiels (1860)