Презентация на тему Актуальність лейшманіозу

(1745). Клінічна картина хвороби висвітлювалася в працях братів Russel

(1756), російських військових лікарів - Н.А. Арендт (1862) і Л.Л. Гейденрейха (1888). Збудник шкірного лейшманіозу відкритий російським військовим лікарем П.Ф. Боровським (1898).

в селезінці хворих індійським лейшманиозом виявили збудника вісцерального лейшманіозу,

який A. Laveran і F. Mesnil (1903) описали під назвою L.donovani, а збудник шкірного лейшманіозу отримав назву L.tropica.

зоонозну природу однією з форм шкірного лейшманіозу встановив Н.І.

Латишев з співавторами (1941).

зоонозів, поширених у тропічних і субтропічних країнах; спричиняються найпростішими

роду Leishmania, які передаються людини через укуси москітів.

Шкірний – L. tropica major (сільський),
L. tropica minor (міський)
Вісцеральний – L. donovani, L. infantum
Дифузний – L. aethiopia (нечутливий до лікування, смертельний)

в 88 країнах Старого і Нового Світу. З них

72 відносяться до країнам, що розвиваються країн, а серед цих тринадцять є найбіднішими країнами світу. Вісцеральний лейшманіоз зустрічається в 65 країнах.

СТАТИСТИКА ЗАХВОРЮВАННЯ

Східній Африці. За оцінками, в світі щорічно відбувається від

200 000 до 400 000 нових випадків захворювання ВЛ. Більше 90% нових випадків захворювання відбувається в шести країнах: Бангладеш, Бразилії, Індії, Судані, Ефіопії і Південному Судані.

відбувається в Америці, в Середземноморському басейні, на Близькому Сході

і в Середній Азії. За оцінками, в світі щорічно відбувається від 700 000 до 1 300 000 нових випадків захворювання

слизових оболонок носа, рота і горла. Близько 90% випадків

захворювання слизисто-шкіряним лейшманіоз відбувається в Багатонаціональній Державі Болівія, Бразилії і Перу.
За даними ВООЗ

організмі
Промастиготи
Видовжене тіло 10-15 мкм
Джутик
В організмі безхребетних
Інвазійна форма

місці укусу, ураження клітин печінки, селезінки, головного мозку.
Клініка:
Інкубаційний період

10 т. – 5 міс.
Блідо-рожева папула в місці укусу
Період розпалу – лихоманка, ураження наднирників, потемніння шкіри, лімфаденіт
Кахексія
Наслідок без лікування: летальний

Меглумін-антимоніат
Ломідин (5в.-сурма)
мономіцин
Профілактика:
Захист від москітів
Виявлення і лікування хворих

L. tropica minor (міський) - антропоноз
Патогонез:
Міський тип: ІП

– 3 м.-5 р..
Первинна лейшманома - стадія горбка - стадія виразки (через 6 міс) –стадія рубця (через 2р.)
Сільський тип: ІП – 3д. - 3т.
Активний перебіг (2-6 міс.), некротична виразка з серозно-гнійним вмістом

NNN-агарі
Шкірно-алергічна реакція Монтенегро
Лікування:
Меглумін-антимоніат
Ломідин (5в.-сурма)
мономіцин

імунітет до шкірного лейшманіозу
Ендемічне захворювання Середньої Азії, Південної Африки,

Південної Америки

укусів москітів, регулярної дезінсекції, боротьбі з пустельними гризунами.
Специфічна профілактика

поки розроблена лише стосовно шкірного лейшманіозу, викликаної L. major і полягає у введенні живої вакцини, особам, що прямують в ендемічний район.

від якого в світі щорічно помирає близько півмільйона людей.

Однак він відноситься до, так званих, «забутим хвороб», тобто хвороб, фінансування яких практично не ведеться. Пов'язано це з тим, що основним ендемічними районами є країни бідних і відсталих регіонів, до яких зараз не прикута основна увага світової громадськості. Таким чином, виходить ситуація, коли про саму хворобу відомо все, але на її лікування просто не вистачає фінансів. Це і робить проблему лейшманіозу актуальною і в наш час.

вогнища лейшманіозу в АР Крим - температурний режим, резервуар

збудника і переносник. Вісцеральний лейшманіоз став важливою опортуністичною інфекцією при ВІЛ-інфекції/СНІДу. Не вирішеним в Україні залишається питання забезпечення сучасними препаратами для лікування тропічних паразитозів, в тому числі вісцерального лешманіоза.