Презентация на тему Білково-енергетична недостатність у дітей

среднім рівнем економічного розвитку як і раніше страждають від

недостатності харчування

(UNICEF State of the World’s Children, 2001)

років в цих країнах – недостатність харчування
Понад 50% всих

смертей дітей в країнах з низьким і середнім рівнем доходів обумовлені тілько пятьма захворюваннями і вадами харчування

дітей
Покращення харчування
Забезпечення імунизації
Профілактика травматизму
Профілактика інших захворювань
Поліпшення психосоціального розвитку

і стимуляція

дитини, що викликає остановку або уповільнення збільшення маси тіла,

прогресуючим зменшенням підшкірної основи, порушеннями пропорцій тіла, функцій харчування, обміну речовин, ослабленням специфічних, неспецифічних захисних сил і астенізації організму, схильності до розвитку інших захворювань, затриманням фізичного і нервово-психічного розвитку.

підшкірного жирового шару, хороший тургор тканей и тонус м’язів;

Відповідний до віку розвиток скелета і відсутність ознак рахіту;
Відповідний до віку   психомоторний  
развиток, позитивний психоемоційний тонус;
хороший апетит і нормальна робота всих органів;
хороша опірність до інфекцій і рідкі, неважко протікаючі інфекційні захворювання і процеси;
Маса і довжина тіла, індекси фізичного развитку відріняються від норми не більш ніж на 5-10%.

Нормотрофія
(е й т р о ф і ї) характеризується

пренатальна, постнатальна)
Шифр Е 43 – Важка білково-енергетична недостатність

не уточненна
Шифр Е 44 – Білково-енергетична недостатність помірного і легкого ступеню
Шифр Е 45 - Затримка развитку, що зумовлено білково-енергетичною недостатністю - алиментарна - низькорослість (карликовість) - затримання росту · Затримка фізичесного розвитку в наслідок недостатності харчування
Шифр Е 46 – Білково-енергетична недостатність не уточнена

– 20 % Гіпотрофія II ступеню – дефіцит маси

21 – 30 % Гіпотрофія III ступеню – дефіцит маси понад 30 % II. Критерії діагностики
1. Основні клінічні критерії · Оцінка фізичного статусу (відповідність віковим стандартам вагиа, зросту тощо) · Оцінка соматичного і емоційного стану (жвавість, реакція на оточення, забхворюваність тощо) · Оцінка шкірних покривів (блідность, сухість, наявність сипу тощо) · Оцінка стану слизових оболонок (наявність афт, молочниці, і інше). · Оценка тургора тканин (знижений) · Оцінка підшкірного жирового шару (зменшений або відсутній): - при гіпотрофії I ступеню – зменшення на животі - при гіпотрофії II ступеню – зменшення на животі, тулубі і кінцівках - при гіпотрофії III степеню - зменшення на обличчі, животі, тулубі і кінцівках

еритроцитів, гемоглобіна, ШОЕ) - клиничний аналіз сечі (питома вага,

протеінурія, лейкоцитурія) - аналіз кала на копрограму (нейтральний жир, слиз, неперетравлені клітковина і інш.) - аналіз кала на дисбіоз (1 раз на 6 міс., за показаннями - зменшення
вмісту біфідо-, лактобактерій, поява умовно-патогенних бактерій в діагностичній кількості -> 104) б) за необхідності: - имунограма (у дітей, які часто хворіють) - біохимичні (рівень електролитів, загального білка, альбуміну, інше) - генетичні (відповідно до призначень генетика) - інші в) інструментальні дослідження - ультразвукове дослідження черевної порожнини – для скринінг-діагностики - фіброезофагогастродуоденоскопія проводиться з метою діагностики, особливо у дітей зі відрижкою або блювотою

(в ранніх термінах вагітності — гестоз;
в пізніх термінах

— патологія плаценти з порушенням матково-плацентарного кровообігу і внутрішньоутробною гіпоксією плода, професійні шкідливості, стреси, шкідливі звички,
Внутрішньоутробні інфекції.

Екзогенні чинники:
а)   аліментарні фактори:
кількісний недокорм:
при гіпогалактії; при ускладненях вигодовування грудьми матері — плоский, плоский, втягнутий сосок, «туга» молочна залоза;
при ускладненях вигодовування з боку дитини — відрижки, блювоти, маленька нижня щелепа, коротка вуздечка язика та ін.;
якісний    недокорм:  
Використання невідповідної віку дитини суміші; пізнє введення прикормів; бідність добового раціону тваринними білками, жирами, вітамінами, залізом, мікроелементами;

інтранатальні інфекції, токсико-септичні стани, пієлонефрит і інфекція сечових шляхів.

інфекційні ураження шлунково-кишкового тракту; в)   токсичні фактори — використання під час штучного вигодовування молочних сумішів з закінченим терміном зберігання, гіпервітаминози А і D, отруєння, в тому числі і ліками і др.; г)    вади догляду — дефіцит уваги до дитини, ласки, психогенної стимуляції, прогулянок, масажу і гімнастики.

вади развитку шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, синдром «короткої кишки»

після обширних резекцій кишечника; в)    спадкові (первинні) імунодефіцитні стани або вторинні імунодефіцити; г)    первинний і вторинний синдром мальабсорбції, спадкові аномалії обміну речовин (галактоземія, фруктоземія, лейциноз, ксантоматози, хвороби Німанна—Піка і Тея—Сакса і др.); д)   ендокринні  захворювання   (адреногенітальний  синдром,  гіпотиреоз, гіпофизарний нанізм і др.), діатези.

можна умовно розділити на 4 групи:

−  

недостатнє і незбалансоване харчування, порушення режиму вигодовування;
−   порушення харчування внаслідок утруднення прийому їжі: важка хвороба, дисфагія, блювання, дитячий церебральний параліч та інші;
−   півищенні потреби в харчувані: недоношені діти, врождені вади серця, хронична патологяя легень (бронхо-легенева дисплазія, муковісцидоз), період реабілитації після важкої інфекції, що супроводжується катаболічним стресом і другі.
−   порушння переварювання і засвоєня їжі: синдром мальабсорбції, всі види ураження шлунково-кишкового тракту (після хірургічної операції, при запальних захворюваннях кишечника, синдромі кишечної втрати протеїну і др.)

жиру,
розпад білка, переважно в м’язовій тканині,
знижується рівень короткоживучих

білков крові (транстиретина, трансферрина, церулоплазміна і др.),
знижується концентрація альбуміну загального білка, що призводить до зниження імунітета
знижується антиоксидантна активність і пошкоджуються клітинні мембрани,
настає внутрішньоклітинний дефіцит енергії
Знижується активність ферментів і секреція інсуліну, а також інсуліноподібного фактору росту, падає інсулінорезистентність,
порушується синтез фібриногену і факторів згортання крові.

Обмежене надходження білка при гіпотрофії I і ІІ ступеня призводить до посилення його розпаду і підвищення реутилізацію амінокислот.

уповільнення цього процесу, а також реутилізація амінокислот відбувається при

маразмі, який виникає при недостатності білка і енергії.
Розвиток квашиоркора, для якого притаманний виражений дефіцит білка при задовільному надходжені вуглеводів, що сприяє виникненню набряків, супроводжується практично повним припиненням розпаду білка, що в сукупності зі зниженням активності реутилізації амінокислот призводить до різкого падіння їх концентрації (в тому числі цистеїну - попередника глутатіону) і вираженого порушення синтезуючої функції печінки.
Окислювальний стрес , що виникає при цьому, призводить до руйнування цілісності клітин. Тому смертність при Квашиоркорі істотно вище, ніж при маразмі.

на ліпідний.
Підвищується розпад жиру (гіпотрофія I-II ступеня). Збільшується

біосинтез з холестерину жирних кислот, необхідних для підтримки функціонування травної системи, і кортикостероїдів, що регулюють процеси адаптації.
У випадку важких розладів у дітей з гіпотрофією III ступеня організм переходить на режим максимальної економії енергії.
В результаті процес розпаду жирів сповільнюється, погіршується засвоєння неестеріфіцірованних жирних кислот, знижується концентрація фосфоліпідів і неестеріфіцірованним холестерину в крові, що призводить до порушення будови і функціонування клітинних мембран, зменшення концентрації кортикостероїдів і жирних кислот.
Розвивається дефіцит есенціальних жирних кислот. Зміни, що відбуваються в мембранах клітин в сукупності з поступовим розвитком декомпенсації антиоксидантної системи і зниженням липопротеин-ліпазної активності, призводять до зниження асиміляції тригліцеридів в тканинах.
Виникає перевантаження печінки трігліцерідамі, порушується її функціонування. Тому при гіпотрофії III ступеня на першому етапі лікування вміст жиру в раціонах обмежується, також як і використання при парентеральному харчуванні жирових емульсій.

призводять до різкого підвищення вироблення кортизолу, і в умовах

зниженого синтезу інсуліну збільшує співвідношення кортизол / інсулін. Це підсилює процеси катаболізму.
В умовах катаболической спрямованості обмінних процесів енергія (глюкоза) спрямовується переважно до мозку, порушується інсулінозалежний ріст тканин, знижується маса тіла і сповільнюється лінійне зростання.
Зміни в травній системі: Виникає атрофія слизової оболонки кишечника, що супроводжується зниженням ферментативної активності і виробленням соляної кислоти, утрудняються процеси перетравлення і засвоєння їжі. Порушується моторика ШКТ, страждає місцевий імунітет.
Всі ці зміни призводять до дисбіозу кишечника, який додатково погіршує процес травлення.

наростання, зупинка надбавки або зниження маси тіла.

При гіпотрофії

I ступеня загальний стан дитини залишається задовільним, забарвлення шкірних покривів трохи бліде, зменшується підшкірний жировий шар, дещо знижується пружність шкіри.

в масі тіла відбувається відставання рості (від 2 до

3-4 см); підшкірний жировий шар зникає на тулубі та кінцівках; шкіра втрачає еластичність, стає сухою, легко збирається в складки, на окремих її ділянках може бути лущення, пігментація; волосся стає більш жорсткими і рідким; тургор тканин значно знижується; розвивається м'язова гіпотонія.

характерні порушення діяльності ряду органів і систем; очі западають,

обличчя набуває старечий вид, зморшкувате; шкіра суха, лущиться, з пігментацією, легко збирається в складку і довго не розправляється; слизові оболонки сухі, яскраві, легко ранимі, що часто призводить до розвитку молочниці, стоматиту.

або апатія, млявість; сон неспокійний, апетит знижений.
Відстає розвиток моторних

функцій (діти пізніше починають сидіти, стояти, ходити) або вони їх зовсім втрачають. М'язи стають атрофічними. Відзначаються зміни з боку серцево-судинної системи: глухість тонів серця, уповільнений пульс, зниження артеріального тиску. Порушується терморегуляція, кінцівки постійно холодні. Живіт втягнутий або роздутий, атонія кишечника і метеоризм. Розвивається анемія.
У дітей з гіпотрофією знижена реактивність, вони частіше хворіють; захворювання у них нерідко приймають важкий характер, часто виникають ускладнення.

раннього віку в тропічних країнах, обумовлений харчуванням переважно рослинною

їжею (банани) при дефіциті тваринних білків

Однак вторинні форми подібної білкової недостатності зустрічаються і в нашій країні внаслідок наступних причин:
в результаті зменшення абсорбції білка при станах, що супроводжуються тривалою діареєю;
При знижені синтезу білка при хронічних захворюванях печінки;
внаслідок надмірних втрат білка при протеїнурії (нефротичний синдром), при інфекційних захворюваннях і гельминтозах, при опіках і масивних крововтратах.
Характерними симптомами квашиоркора є:
нервово-психічні порушення (апатія, сонливість, заторможеність, плаксивість, відсутність апетиту, відставання психомоторного розвитку);
набряки (зпочатку через гипопротеинемии розвивається гіпергідроз внутрішніх органів, потім набряки можуть з'явитися на кінцівках, обличчі, що створює помилкове враження гарній вгодованості дитини);
зменшення м'язової маси, аж до атрофії м'язів, зниження трофіки тканин;
відставання фізичного розвитку (в більшій мірі довжини, ніж маси тіла);
потемніння шкіри з десквамацією епітелію в зонах роздратування;
освітлення і випадання волосся, зміна нігтів;
анорексія, ознаки гіповітамінозу.

and
enlarged liver with swollen belly:

режим, ретельний догляд, виявлення і лікування осередків інфекцій, рахіта,

анемії і других супутних захворювань.
Особливе значенння має харчування:
ураховується вікова потреба дитини в основних харчових речовинах з його фізіологічними можливостями
правильне співвідношення основних харчових інгредиєнтів, що має позитивний вплив на нормалізацію порушених обмінних процесів, а також на физичений і нервово-психічений розвиток.

вияснення толерантності до їжі;
перехідний період;
Період посиленого (оптимального)

харчування.

При гіпотрофії I ступені розрахунки і корекція харчування проводиться на 1 кг, що має бути відповідною до маси тіла.
При гіпотрофії I ступені часто бува достатнім усунути дефект вигодовування дитини, налагодити режим і догляд, після чого дефіцит маси тіла буде швидко усуненим.

Дітям з гипотрофією II і, особливо III ступеню, які часто мають знижену толерантність до їжі, в перші дні лікування добовий об’єм харчування зменшують до 3/4, Vj, і навіть до ½ Vi від необхідної норми (в завлежності від стану хворого).
Недостатній об’єм харчування заповнюється рідиною (чай, настій шипшини, розчин глюкози, фруктові соки, овочеві і фруктові відвари). При поліпшенні стану дитини кількість їжі поступово доводять до фізіологічної норми.

Необхідні більш часті годування (7 - при гіпотрофії I ступеня, 8 - при гіпотрофії II ступеня, 10 годувань при гіпотрофії III ступеня);
систематичний контроль харчування (ведення щоденника з позначками кількості з'їденої протягом одного годування їжі), стулу, діурезу, кількості випитої і введеної парентерально рідини, солей і ін.; регулярний (1 разв на 7 днів) розрахунок харчового навантаження по білках, жирах, вуглеводах;
Двічі на тиждень - копрограма.

виражені порушення обмінних процесів, а отже, і засвоєння основних

харчових речовин, особливо жиру, потрібна чітка індивідуалізація дієтичних заходів.

При гіпотрофії II ступеня кількість білків і вуглеводів в добовому раціоні дитини розраховують на 1 кг маси тіла, що має бути , а кількість жирів - на 1 кг фактичної маси тіла або при відносно задовільному стані дитини - на масу тіла, що є середньою величиною між фактичною і тою, що має бути.

При гіпотрофії III ступеня необхідну кількість білків і вуглеводів розраховують на 1 кг приблизної маси, що повинна бути (фактична маса тіла + 20% від фактичної маси тіла).

Кількість жирів розраховується тільки за фактичною масою тіла, так як толерантність до жиру у цих дітей різко знижена.

рекомендації щодо ведення дітей з БЕН
Вони виділили 10

основних кроків:

попереджження/лікувння гіпоглікемії;
попередження/лікування гіпотермі;
попередження/лікування дегідратації;
корекція електролитного дисбалансу;
попередження/лікування інфекції;
корекція дефіциту мікронутрієнтів;
обережний початок годування;
забезпечення збільшення маси тіла і росту;
забезпечення сенсорної стимуляції та емоційної підтримки;
подальша реабілітація.

Заходи проводять поетапно з урахуванням тяжкості стану хворої дитини, починаючи з корекції і профілактики станів, що загрожують життю.

свідомість не порушено, але рівень глюкози сироватки крові нижче

3 ммоль/л, то дитині показано болюсне введення 50 мл 10% розчину глюкози або сахарози (1 ч.л. цукру на 3,5 ст.л. води) через рот або назогастральний зонд.
Потім таких дітей годують кожні 30 хв протягом 2 год в обсязі 25% обсягу звичайного разового годування з подальшим переведенням на годування кожні 2 год без нічної перерви.
Якщо дитина знаходиться без свідомості, в летаргії, або у неї гіпоглікемічні судоми, вводять внутрішньовенно 10% розчин глюкози з розрахунку 5 мл/кг. Потім проводять корекцію глікемії введенням розчинів глюкози (50 мл 10% розчину) або сахарози через назогастральний зонд і переводом на часті годування кожні 30 хв протягом 2 год, а далі кожні 2 год без нічної перерви.
Всім дітям з порушеннями сироваткового рівня глюкози показано проведення антибактеріальної терапії препаратами широкого спектру дії.

ректальна температура дитини нижче 35,5°С, то його необхідно терміново

зігріти, терміново нагодувати, призначити антибіотик широкого спектру дії і проводити регулярний моніторинг рівня сироваткової глікемії.
Третій крок - лікування і профілактика дегідратації - виражених порушень водно-електролітного обміну, ОЦК у них може бути низьким навіть на тлі набряків. Не слід використовувати внутрішньовенний шлях, за винятком випадків гіповолемічного шоку і станів, що вимагають інтенсивної терапії.
При недостатності харчування слід використовувати спеціальний розчин для регідратації дітей з БЕН - ReSoMal (Rekydratation Solution for Malnutrition), 1 літр якого містить 45 ммоль іонів натрію, 40 ммоль іонів калію і 3 ммоль іонів магнію.
Якщо у дитини з БЕН клінічно виражені ознаки дегідратації, то їй показано проведення регідратаційної терапії через рот або назогастральний зонд розчином ReSoMal з розрахунку 5 мл/кг кожні 30 хв протягом 2 год. У наступні 4-10 год розчин вводять по 5-10 мл/кг в год, замінюючи введення регідратаціоіного розчину на годування сумішшю або материнським молоком в 4, 6, 8 і 10 год. Таких дітей також необхідно годувати кожні 2 год без нічної перерви.
Їм слід проводити постійний моніторинг стану. Кожні 30 хв протягом 2 год, а далі щогодини протягом 12 год слід оцінювати частоту пульсу і дихання, частоту і обсяг сечовипускань, стулу і блювоти.

з важкою БЕН характерний надлишок натрію в організмі, навіть

якщо сироватковий рівень натрію знижений.
Дефіцит іонів калію і магнію вимагає корекції протягом перших 2 тижнів. Набряки при БЕН також пов'язані з електролітним дисбалансом. Для їх корекції не слід використовувати діуретики, так як це може тільки погіршити наявні порушення і викликати гіповолемічний шок.
Необхідно забезпечити регулярне надходження в організм дитини основних мінералів в достатній кількості. Рекомендують використовувати калій в дозі 3-4 ммоль/кг на добу, магній - по 0,4-0,6 ммоль/кг на добу.
Їжу для дітей з БЕН слід готувати без солі, для регідратації застосовують тільки розчин ReSoMal.
Для корекції електролітних порушень використовують спеціальний електролітно-мінеральний розчин, що містить (в 2,5 л) 224 г калію хлориду, 81 г калію цитрату, 76 г магнію хлориду, 8,2 г цинку ацетату, 1,4 г міді сульфата, 0,028 г натрію селената, 0,012 г калію йодиду, з розрахунку 20 мл цього розчину на 1 л харчування.
П'ятий крок полягає в своєчасному лікуванні та попередженні інфекційних ускладнень у дітей з БЕН і вторинним комбінованим імунодефіцитом.

будь-якої форми БЕН
Препарати заліза в ранні терміни виходжування не

застосовують. Корекцію сидеропенії проводять тільки після стабілізації стану, при відсутності ознак інфекційного процесу, після відновлення основних функцій шлунково-кишкового тракту, апетиту і стійкого збільшення маси тіла, тобто не раніше ніж через 2 тижні від початку терапії.
Для корекції дефіциту мікронутрієнтів необхідно забезпечити надходження заліза в дозі 3 мг/кг на добу, цинку - 2 мг/кг на добу, міді - 0,3 мг/кг на добу, фолієвої кислоти (в перший день - 5 мг, а потім - 1 мг/добу) з подальшим призначенням полівітамінних препаратів з урахуванням індивідуальної переносимості. Можливе призначення окремих вітамінних препаратів:

з урахуванням тяжкості стану, порушеної функції шлунково-кишкового тракту і

харчової толерантності.
Діти з важкою БЕН часто потребують інтенсивної терапії, при важких формах БЕН показано проведення комплексної нутритивної підтримки із застосуванням як ентерального, так і парентерального харчування.
Парентеральне харчування початкового періоду слід проводити поступово із застосуванням виключно амінокислотних препаратів і концентрованих розчинів глюкози.
Жирові емульсії при БЕН додають в програми парентерального харчування тільки через 5-7 днів від початку терапії.
Щоб уникнути небезпеки розвитку важких метаболічних ускладнень, таких як синдром гіпераліментації і синдром «відновленого харчування» («refeeding syndrome *), при БЕН необхідно збалансоване і мінімальне парентеральне харчування.
Синдром «відновленого харчування» - комплекс патофізіологічних і метаболічних порушень, викликаних послідовним виснаженням, перенасиченням, зрушенням і порушеним взаємодією фосфорного, калійного, магнієвого, водно-натрієвого і вуглеводного обміну, а також полігіповітамінозу.

харчування: безперервне повільне надходження поживних речовин до шлунково-кишкового тракту.
Швидкість

надходження живильної суміші в ШКТ не повинна перевищувати 3 мл/хв, калорійне навантаження - не більше 1 ккал/мл, а осмолярність - не більше 350 мосмоль/л. Необхідно використовувати спеціалізовані продукти - суміші на основі глибокого гідролізату молочного білка, що забезпечують максимальне засвоєння поживних речовин в умовах значного пригнічення перетравлюючої і усмоктувальної здатності травного каналу, з низьким вмістом лактози.
При проведенні постійного ентерального зондового харчування слід дотримуватися всіх правил асептики
Тривалість періоду постійного ентерального зондового харчування варіює від декількох днів до декількох тижнів в залежності від вираженості порушеної харчової толерантності (анорексії і блювоти).
Поступово підвищуючи калорійність їжі і змінюючи її склад, здійснюють перехід на болюсне введення поживної суміші при 5-7-разовому денному годуванні з постійним зондовим годуванням в нічний час. При досягненні обсягу денних годувань 50-70% постійне зондовое годування повністю скасовують.

підтримку.
Дітки з БЕН потребують лагідного, люблячого догляду, ласкавого спілкування

батьків з дитиною, проведення масажу, лікувальної гімнастики, регулярних водних процедур і прогулянок на свіжому повітрі.
З дітьми необхідно грати протягом не менше 15-30 хв на добу. Найбільш оптимальна температура повітря для дітей з БЕН - 24-26°С при відносній вологості 60-70%.

Десятий крок передбачає тривалу реабілітацію, що включає:
харчування, достатнє за частотою і обсягом, адекватне по калорійності і змісту основних нутрієнтів;
хороший догляд, сенсорну і емоційну підтримку;
регулярні медичні огляди;
адекватну імунопрофілактику;
вітамінну і мінеральну корекцію.

перших місяців життя бажано забезпечити грудним молоком (при відсутності

молока у матері - перевага надається високоадаптованими молочним і кисломолочним сумішам, лікувальним сумішам);
для ентерального харчування у дітей раннього віку повинні використовуватися спеціалізовані продукти. Найбільш виправданим є застосування сумішей на основі високо гидролизованного молочного білка, що не містять лактозу, збагачених середньоланцюговими трігліцерідамі ( «Алфаре», «Нутрилон Пепти ТСЦ», «Нутрилак пептидів СЦТ», «Прегестіміл»). Вони забезпечують максимальне засвоєння поживних речовин в умовах значного пригнічення перетравлюючої і усмоктувальної здатності травного каналу. Енергетична цінність зазначених продуктів коливається в межах 0,65-0,72 ккал/мл, що при введенні 1 літра забезпечить дитині 650-720 ккал/добу.
Корекцію білкового компонента проводять за рахунок натуральних продуктів (сир, жовток, м'ясне пюре), а також спеціалізованих м'ясних консервів («М'ясне пюре дитяче», «Пюре з свинини» та ін.) І нових сухих дієтичних продуктів - енпітив (енпіт білковий, енпіт знежирений).
Корекцію вуглеводного компонента здійснюють за допомогою цукрового сиропу, фруктових соків і пюре.
Жировий склад раціону розширюють при повній адаптації дитини до білка, що надходить з їжею, шляхом включення в харчування вершкового і рослинного масла, а також дієтичної сухої суміші енпіт жировий.
Прикорм дітям з гіпотрофією призначають на фоні позитивної динаміки маси тіла, при відсутності гострих захворювань.
Першим прикормом, як правило, вводиться молочна каша з різних круп, потім через 1-1,5 тижнів призначають другий прикорм - овочеве пюре.
Всі види прикорму вводять поступово, починаючи з малих доз, і протягом 7-10 днів доводять до необхідного об’єму.

вважають прибавку, що перевищує 10 г/кг на добу, середньої

- 5-10 г/кг на добу і низькою - менш 5 г / кг на добу.

емоційного тонусу,
нормалізація апетиту,
поліпшення стану шкірних покривів і тургору тканин,
щоденні

збільшення маси на 25-30 г,
нормалізація індексу Л. І. Чулицкой (вгодованості),
відновлення втрачених і придбання нових навичок психомоторного розвитку,
поліпшення переварювання їжі (за даними копрограми).

Диспансерне спостереження

Виведення дитини з гіпотрофії легкого ступеня займає до 1 місяця, середнього - 2-3 місяці, важкої - до 4-5 місяців.
Лікар повинен оглядати дитину з гіпотрофією і проводити антропометрію не рідше 1 разу на 2 тижні, за показаннями залучати фахівців, робити аналізи крові, копрограму.
З обліку знімають через 6-8 тижнів після досягнення фізичного і нервово-психічного розвитку відповідно до віку дитини
Огляд фахівців:
Педіатр - 1-й міс. - 5 раз (обов'язковий контроль ваги та інших антропометричних показників), далі 1 раз на місяць. Огляд фахівців (невролог, хірург, ортопед) 1 раз на рік, далі за показаннями

причини, що призвела до гіпотрофії, від наявності супутніх і

ускладнюючих захворювань, віку хворого, характеру вигодовування, догляду та умов середовища, ступеня гіпотрофії.
При аліментарних і аліментарно-інфекційних гіпотрофія прогноз, як правило, сприятливий. Перенесена гіпотрофія I ступеня суттєво не відбивається на подальшому розвитку дитини.

Профілактика має включати раціональне вигодовування, організацію правильного режиму, достатні прогулянки на свіжому повітрі, ретельний догляд, фізичне виховання і загартовування.

проводиться в умовах стаціонару: - парентеральне харчування (за показаннями

- розчини амінокислот, жирові емульсії)
Для стимуляції трофічних функцій застосовується, ТРІМЕТАБОЛОМ, карнітин, апілак
При всіх формах гіпотрофії дітям призначають комплекс вітамінів в лікувальній віковому дозуванні.
У стадії метаболічної адаптації показані ферментні препарати
При важкій гіпотрофії, що погано піддається лікуванню, показана гормональна терапія.

тіла для її закріплення і деякої стимуляції, показано призначення

інших лікарських засобів з анаболічним ефектом:
інозину - внутрішньо перед їдою по 10 мг/кг на добу в 2 прийоми в другій половині дня протягом 3-5 тижнів;
оротової кислоти, калієвої солі - внутрішньо перед їдою по 10 мг/кг на добу в 2 прийоми в другій половині дня протягом 3-5 тижнів в фазу посиленого харчування при задовільній толерантності до їжі (або на тлі прийому ферментних препаратів), при поганій прибавці маси тіла;
левокарнітіна - 20% розчин всередину за 30 хв до їди по 5 крапель (недоношеним дітям), по 10 крапель (дітям до року), по 14 крапель (дітям від 1 року до 6 років) 3 рази в день протягом 4 тижнів;

приводу зниженя апетиту, відсутності прибавки в масі, покашлювання.
Дитина народилася

від другої доношеної вагітності з масою 3800 і довжиною тіла 52 см., до грудей була прикладена на другу добу.
З одного місяця – на змішаному вигодовуванні (докорм-коровячим молоком). На вулицю мати дитину не виносила, купала нерегулярно. В 1,5 міс переніс гостру пневмонію.
Об’єктивно: Маса 3400, кволий, активних рухів мало, голову не тримає. Шкіра бліда, суха. Підшкірна основа незначно збережена на обличчі. Еластичність шкіри, тургор тканин знижені. Шкірна складка на рівнв пупка 3 мм. ЧДР – 48 в/хв. Печінка +2см. Стул 2 р. на добу, рідкий.

було попередити розвиток гіпотрофії у даної дитини?

бути – 3800+600+800=5200
Маса дійсна (фактична) – 3400; дефицит –

2800 – 35%
Ступінь важкості - 3 ст

захворювання

проби, електроліти, глюкоза крові, копрограма
Посів калу на дисбіоз
УЗД

внутрішніх органів

Годувати 10 разів в день по 50 мл
в/в вводимо

глюкозу 10% з інсуліном і калієм, інфезол (амінокислоти), фіз. розчин натрію хлориду, розчин Рінгера з метою заповнити дефіцит елементів, білка і глюкози.
Прибавка маси 30-50 гр на добу і немає блювоти - Додаємо харчування, зменшуємо в/в введення, поїмо: спеціальний розчин або регідрон, БіоГая орс
Еубіотики, віт Д лікувальна доза
Лікування інфекцій (якщо є)

дитини
Прикорм – ще немає
Прогноз приятливийй
Профілактика – правильне вигодовування

слабкість, стомлюваність, поганий апетит. Потім з'являється кровоточивість ясен, виникають

дрібні крововиливи на шкірі та слизових оболонках. При важких ураженнях судинної стінки відбуваються більш великі крововиливи в м'язи, суглоби, сухожилля, м'язова слабкість, болі в суглобах. Рухи в кінцівках стають обмеженими і болючими. Можуть приєднатися явища гінгівіту, ясна опухають, розхитуються і випадають зуби.

Діагноз. Ставиться на підставі типових клінічних симптомів, а також зниження вмісту вітаміну С в сечі і плазмі крові.

Лікування. Використовується аскорбінова кислота в дозі від 100 до 300 мг на добу всередину або парентерально 1-2 мл 5% розчину.

З метою профілактики в харчовий раціон слід включати достатню кількість овочів, так як основним джерелом вітаміну С є картопля, капуста, а також фрукти, ягоди, зелень, лимони, апельсини, мандарини, шипшина. Досить добре зберігається вітамін С в овочах, ягодах і фруктах при швидкому їх заморожуванні. Вітамін С дуже нестійкий і при нагріванні, на повітрі легко окислюється і руйнується. Тому дуже важливо правильно проводити обробку продуктів, що містять цей вітамін.
Добова потреба у вітаміні С залежить від віку і становить 20 мг для дітей першого року життя, 40-50 мг - для дітей у віці від 1 року до 6 років, 60-80 мг - для дітей шкільного віку.

в м'язовій і нервовій системах. З'являються стомлюваність, млявість, м'язова

слабкість, нудота, запори; знижується апетит, наростають симптоми ураження нервової системи: судоми в кінцівках, паралічі.
Діагноз. На підставі клінічних проявів і специфічних біохімічних реакцій: виділення з сечею тіаміну, визначення в плазмі крові вільного тіаміну і піровиноградної кислоти.
Лікування. Використовують препарати вітаміну В1 в дозі 0,005-0,015 г на добу всередину або внутрішньом'язово; 0,5 мл 2,5% розчину тіаміну хлориду або 0,5 мл 3% розчину тіаміну броміду 1 раз в день. На курс лікування зазвичай призначають 10-30 ін'єкцій.
Основними джерелами вітаміну B1 є злакові культури, житній та пшеничний хліб, дріжджі, боби, печінка, нирки, яєчний жовток.
Добова потреба у вітаміні B1 становить для дітей першого року життя 0,5 мг, від 1 року до 6 років - 0,8-1,2 мг, для дітей шкільного віку - 1,7- 1,9 мг.

відставання в рості, слабкість, швидка стомлюваність, зниження імунологічних показників,

зміни слизової оболонки очей - блефарит, кон'юнктивіт, слизової оболонки в кутах рота, губ - «заїди», тріщини, зміни мови, шкірні захворювання типу себорейного дерматиту, порушуються процеси регенерації, можуть виникнути зміни з боку нервової системи.
Діагноз. Зниження виділення рибофлавіну з сечею, зменшення його вмісту в крові.
Лікування. Призначають рибофлавін всередину в дозі 0,002-0,01 г в залежності від віку або внутрішньом'язово рибофлавін-мононуклеотид у вигляді 1% розчину по 1 мл 1 раз на день протягом 3-5 днів поспіль, а потім 2-3 рази в тиждень. Всього на курс 15-20 ін'єкцій.
Вітамін В2 в значних кількостях міститься в продуктах тваринного походження: м'ясі, печінці, яйцях. Особливо багаті ним дріжджі пивні і пекарські, молоко і молочні продукти, сир, сир. Міститься також в стручках бобових рослин.

Добова потреба у вітаміні В2 залежить від віку і становить 0,6 мг для дітей першого року життя, від 1,1 до 1,6 мг для дітей віком від 1 року до 6 років, 2,3-2,5 мг для дітей шкільного віку.

картина. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту, запальні зміни слизової

оболонки рота, язика, який набуває яскраво-червоне забарвлення, стає блискучим («лакований язик»). З'являється пронос, який може буди докучливим. Розвиваються типові зміни на шкірі: еритема, лущення, пігментація (пелагра).
Діагноз. Ставиться на підставі клінічних симптомів і зниження виділення з сечею Ni-метил-нікотинаміду.
Лікування. Нікотинову кислоту призначають у дозі від 0,005 до 0,05 г 2-3 рази на день протягом; 10-15 днів, нікотинамід - по 0,01-0,05 г 2-3 рази (в день протягом 15-20 днів.
Нікотинова кислота в основному міститься в м'ясі, молоці, нирках, печінці, дріжджах, хлібі, картоплі, гречаній крупі.
Добова потреба залежить від віку і становить 6 мг для дітей першого року життя, 9-13 мг для дітей 1 року - 6 років, 18-20 мг для дітей шкільного віку.
При підвищенні фізичного і нервово-психічної навантаження потреба в вітаміні зростає.

може розвинутися судомний синдром. У частини дітей - у

вигляді млявості, апатії, зниження апетиту, зміни на шкірі у вигляді сухої себорейной екземи. Страждає і функція кровотворення, нерідко знижується кількість лейкоцитів в крові, розвивається гіпохромна мікроцітарная анемія.
Діагноз. Враховують дані клінічної картини, знижений виділення з сечею 4-пірідоксінової кислоти, підвищене виділення ксантуренової кислоти після навантаження триптофаном.
Лікування. Піридоксин всередину в дозах від 0,01 до 0,1 г на добу.

Вітамін B6 міститься в м'ясі, печінці, рибі, яєчному жовтку, овочах, фруктах, дріжджах.
Добова потреба залежить від віку і становить 0,5 мг для дітей раннього віку, 1,0-1,4 мг для дітей 3-6 років, 1,9-2,2 мг для дітей шкільного віку. Потреба у вітаміні B6 підвищується при захворюваннях, стресових ситуаціях та ін.
У дітей описаний синдром недостатності вітаміну B6 спадкового генезу. У лікуванні цих захворювань основне значення має призначення великих доз вітаміну В6.

недостатньому надходженні або недостатнім утворенням його в кишечнику виникають

зміни шкіри у вигляді важких дерматитів, випадає волосся, уражаються нігті. Дуже часто знижується апетит, розвивається швидка стомлюваність, слабкість, спостерігаються м'язові болі, гіпер- і парестезії.
Лікування. Лікувальна доза біотину залежить від віку; для дітей раннього віку рекомендується 5 -10 мкг в день.
Біотин міститься в печінці, молоці, яєчному жовтку, сої, горосі, цвітній капусті, грибах.
Добова потреба становить приблизно 2 3 мкг / кг.

Недостатність ціанокобаламіну (вітаміну В12).
Клінічна картина. Порушення функції кровотворення, розвиток гіперхромної, макроцитарної, мегалобластичної анемії, лейкопенії. розлади функції шлунка, виникають симптоми ураження нервової системи.
Недостатність вітаміну В12 у людини настає внаслідок або недостатнього надходження його з їжею (екзогенна недостатність), або порушенням його синтезу і всмоктування в травному тракті (ендогенна недостатність).
Діагноз. Раннє розпізнавання недостатності вітаміну В12 визначається зниженням його вмісту в крові і підвищеним виділенням метилмалонової кислоти з сечею.
Лікування. Призначають вітамін В12 в дозах від 30 до 100 мкг на добу в залежності від віку внутрішньом'язово через день; курс лікування 30-40 днів.
Вітамін BI2 міститься в молоці, сирі, м'ясі, печінці, яєчному жовтку.
Добова потреба у вітаміні В12 для дітей раннього віку становить 0,3 мкг, для дітей 2-3 років - 0,9 мкг.

супроводжується підвищенням проникності капілярів - появою геморагічного висипу на

слизових оболонках і шкірі.
Лікування. Призначають препарати вітаміну Р в дозах в залежності від віку.
Вітамін Р міститься в основному в тих же продуктах, що і вітамін С. Особливо багато вітаміну Р в чорній смородині, лимоні, шипшині, салаті, петрушці.
Добова потреба у вітаміні Р становить для дітей до 1 року - 15 мг, до 10 років - 25-30 мг.

Недостатність пантотенової кислоти (вітамін B5).
Клінічна картина. Відмічається слабкість, стомлюваність, нервово-психічні порушення, різні дерматози, шлунково-кишкові розлади.
Лікування. Використовується пантотенат кальцію в дозі 0,2-0,4 г на добу.
Пантотенова кислота міститься в багатьох рослинних продуктах: зернових, бобових, грибах, картоплі, а також в сухих дріжджах, м'ясі, яйцях, рибі. Біотрансформація пантотенової кислоти в організмі можлива лише за умови достатнього змісту фолієвої кислоти і біотину.
Добова потреба в пантотеновій кислоті задовольняється при звичайному збалансованому харчуванні, так як вона знаходиться в більшості продуктів. Орієнтовна добова потреба в пантотенової кислоті дорослої людини складає близько 10 мг.

Виникає в основному при лікуванні антибіотиками і сульфаніламідними препаратами,

а також при порушенні всмоктування в тонкій кишці і деяких захворюваннях печінки. Основні симптоми свідчать про порушення процесів кровотворення (макроцітарна гіперхромн анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія). Можуть виникнути симптоми з боку шлунково-кишкового тракту, шкіри, слизових оболонок.
Лікування. Лікувальна доза фолієвої кислоти для дорослих становить 0,005 мг 1-2 рази на день, дітям призначають в менших дозах в залежності від віку; курс лікування 20-30 днів.
Фолієва кислота міститься в печінці, нирках, яєчному жовтку, сирі, цвітній капусті, картоплі, помідорах, моркві, бобах, пшениці, грибах, шпинаті, петрушці, кропі, а також в пекарських і пивних дріжджах. Добова потреба в фолієвій кислоті для дітей раннього віку становить 40 мкг, для дітей 2-3 років - 100 мкг.
Недостатність ретинолу (вітаміну А).
Клінічна картина. проявляється зниженням опірності організму, уповільненням росту, сухістю шкіри і слизових оболонок, зниженням зору, розвитком «курячої сліпоти», ксерофтальмії, помутнінням рогівки. При А-вітамінній недостатності на шкірі часто розвиваються ураження у вигляді фолікулярного гіперкератозу. Часто виникають захворювання шлунково-кишкового тракту і дихальних шляхів.
Діагноз. Раннє розпізнавання недостатності вітаміну А визначається характерними клінічними симптомами і зниженим вмістом вітаміну А і каротину в крові, порушенням сутінкової адаптації. Лікування. Призначають вітамін А по 5000- 20 000 ME на добу.
Вітамін А міститься в багатьох продуктах тваринного походження: печінці, особливо тріскової, нирках, жовтку курячого яйця, вершковому маслі, сирі, рибі. У рослинних продуктах вітамін А міститься у вигляді рослинного пігменту каротину, який в організмі перетворюється на вітамін А. Каротином багаті червона морква, червоний перецьзелена цибуля, салат, щавель, помідори, абрикоси, горобина, обліпиха.
Дитина потребує певну кількість вітаміну А. Як недолік, так і надлишок вітаміну А може шкідливо відбитися на здоров'ї дитини. Потреба у вітаміні А, за даними ФАО-ВОЗ, в перші 6 міс життя становить 425-500 мкг на добу, у другому півріччі - 300 мкг, для дітей 2-3 років - 250 мкг на добу.

капілярів, м'язова дистрофія, ураження печінки. Порушується вироблення статевих гормонів.
Лікування.

Лікувальна доза токоферолу ацетату (вітаміну Е ацетату) становить від 10 до 100 мг на добу і залежить від віку.
Вітамін Е міститься в салаті, шпинаті, капусті, пшениці, кукурудзі, вівсі, м'ясі, печінці, яйцях, молоці, рослинних маслах.
Добова потреба у вітаміні Е точно не встановлена. Приблизно вона становить для дорослого 10-30 мг.
Недостатність філохінону (вітамін К).
Клінічна картина. Проявляється зниженням в крові рівня протромбіну і проконвертина, схильністю до кровотеч. Недостатність вітаміну К може розвинутися при застосуванні великих доз антибіотиків і сульфаніламідних препаратів, особливо у дітей перших трьох років життя, а також при захворюваннях шлунково-кишкового тракту і печінки.
Лікування. Для лікування недостатності вітаміну К використовують викасол. Лікувальна доза всередину становить для дітей до 1 року 0,002-0,005 г, до 2 років - 0,006 г, 3-4 років - 0,008 г, 5-9 років - 0,01 г, 10 14 років - 0,015 г. Препарат призначають поспіль 3-4 днів, потім роблять перерву на 4 дні і курс повторюють знову.
Вітамін К в основному міститься в рослинних продуктах: шпинаті, капусті, гарбузі. З тваринних продуктів на вітамін К багата печінка.
Добова потреба у вітаміні К покривається за рахунок надходження його з їжею при дотриманні принципу збалансованості харчування, а також за рахунок його синтезу в кишечнику.