Слайд 2
ГАСТРИТИ
Гастрит – це запалення слизової оболонки
шлунка.
Розрізняють гострі і хронічні гастрити.
Гострий
гастрит. За ступенем і характером ураження шлунка гострий гастрит поділяють на 3 форми:
простий (катаральний, іритативний) – уражається лише слизова оболонка шлунка;
корозивний – патологічний процес поширюється на підслизовий шар із розвитком ерозій, геморагій та некрозу;
флегмонозний – гнійне запалення усіх шарів стінки шлунка.
Слайд 3
СКАРГИ: больовий і диспепсичний синдром (1)
Біль в
епігастрії – важкість, розпирання.
Диспепсія – нудота, слинотеча, неприємний присмак
в роті, відсутність апетиту.
На висоті болю – блювання їжею, а потім жовчю, слизом, можуть бути домішки крові.
Часто підвищується температура.
Огляд: блідість шкіри, язик обкладений, з рота неприємний запах.
Слайд 4
ХРОНІЧНИЙ ГАСТРИТ
Хронічне запалення слизової оболонки шлунка із
порушенням фізіологічної регенерації і послідуючою атрофією залозистого епітелію, що
супроводжується порушенням секреторної, моторної, а іноді й інкреторної функцій шлунка.
Слайд 5
За етіологією:
- Аутоімунні (тип А);
- Асоційовані із Helicobacter
pylori (тип В);
- Хіміко - токсичний (тип С);
- Алкогольний;
-
Змішаний (багатофакторний).
КЛАСИФІКАЦІЯ ХРОНІЧНОГО ГАСТРИТУ
(МКХ-10)
Слайд 6
КЛІНІКА ХГ
У фазі загострення клінічна картина хронічного
гастриту характеризується симптомами місцевого і загального характеру.
Серед місцевих
проявів провідне місце займає
Біль – важкість і стиснення в епігастрії,
виникає відразу ж після вживання їжі, рідше відзначається “голодний” або пізній біль,
тупий характер,
без іррадіації,
посилюється при ходьбі й у вертикальному
положенні.
Слайд 7
КЛІНІКА ХГ (2)
Диспептичний синдром:
відрижка повітрям, нудота, печія, неприємний
присмак в роті, особливо вранці.
Кишкова диспепсія при ХГ:
бурчання, переливання в животі, метеоризм, флатуленція, порушення стільця, частіше проноси.
Закрепи і схильність до них частіше спостерігаються у хворих на хронічний хелікобактер-асоційований антральний гастрит із підвищеною кислотоутворюючою функцією шлунка.
Слайд 8
ВИРАЗКОВА ХВОРОБА ШЛУНКА ТА 12-ПАЛОЇ КИШКИ
Хронічне рецидивуюче
захворювання гастродуоденальної ділянки з утворенням виразок в слизовій оболонці
шлунка чи дванадцятипалої кишки.
Це одне із найбільш поширених захворювань органів травлення, складає 3-8% серед дорослого населення, було вперше описане Морганом в 1737 році.
ВИРАЗКОВА ХВОРОБА характеризується утворенням ерозивних та/або виразкових дефектів слизової оболонки шлунка та/або дванадцятипалої кишки.
Слайд 9
ОБЄКТИВНО:
Загальний огляд– синдром вегетативної дисфункції:
підвищена пітливість,
червоний і білий дермографізм,
втрата маси тіла.
Блідість шкіри
і слизових оболонок
відзначається після кровотеч.
Слайд 10
ДІАГНОСТИКА ВХ:
ОЦІНКА КЛІНІЧНИХ ПРОЯВІВ:
БОЛЬОВИЙ СИНДРОМ,
ДИСПЕПСИЧНИЙ СИНДРОМ,
СТІЙКІСТЬ ПЕРЕБІГУ,
ВТРАТА МАСИ ТІЛА.
ЛАБОРАТОРНІ МЕТОДИ:
ЗАГАЛЬНИЙ АНАЛІЗ КРОВІ;
ВИЗНАЧЕННЯ ГАСТРИНУ В КРОВІ,
АНТИТІЛ ДО ПАРІЄТАЛЬНИХ КЛІТИН (АУТОІМУННИЙ ГАСТРИТ);
АНАЛІЗ ВИПОРОЖНЕНЬ НА ПРИХОВАНУ КРОВ;
ВИЗНАЧЕННЯ Н. PYLORI за методами: УРЕАЗНИЙ, ДИХАЛЬНИЙ, ІМУНОФЕРМЕНТНИЙ, В ГІСТОЛОГІЧНИХ ПРЕПАРАТАХ.
ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ МЕТОДИ: ЕЗОФАГОГАСТРОДУОДЕНОСКОПІЯ,
РЕНТГЕНОЛОГІЧНЕ,
ГІСТОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ,
ІНТРАГАСТРАЛЬНА РН-МЕТРІЯ
Слайд 11
УСКЛАДЕННЯ
ГОСТРА КРОВОТЕЧА,
ПЕРФОРАЦІЯ,
ПЕНЕТРАЦІЯ,
ПІЛОРОСТЕНОЗ,
МАЛІГНІЗАЦІЯ.
Слайд 12
ЛІКУВАННЯ (2)
А. Базові засоби – це основні середники
в лікуванні.
Вони поділяються на 3 великі
групи: антисекреторні
гастроцитопротектори
антихелікобактерні.
І. Антисекреторні середники – підвищують внурішньошлунковий рН і знижують кислотність внурішньошлункового вмісту шляхом пригнічення секреції хлористоводневої кислоти і пепсину, або шляхом їх зв’язування в просвіті шлунка:
1. Антихолінергічні засоби - М-холінолітичні: атропін, платифілін, метацин, гастроцепін, амізил; гангліоблокатори: бензогексоній.
2. Блокатори Н2-гістамінових рецепторів: ціметидін, ранітидін, фамотидін, нізатидін, роксатидін.
3. Блокатори протонної помпи, які блокують всі 3 основних рецептори парієтальної клітини – гістамінові, гастринові та ацетилхолінові: омепразол, ланзопразол, пантопразол (контролок).
4. Антагоністи гастринових рецепторів: проглумід.
5. Антациди: препарати алюмінію і магнію, маалокс, альмагель, фосфалюгель, натрію гідрокарбонат.
Слайд 13
ЛІКУВАННЯ (3)
ІІ. Гастроцитопротектори – засоби, що
підвищують резистентність, тобто стійкість слизової оболонки гастродуоденальної зони:
1.
Стимулятори слизоутворення – синтетичні простагландини: мізопростол (цитотек), енпростіл, ріопростіл та карбеноксолон.
2. Плівкоутворюючі – колоїдний субцитрат вісмута (денол); сукральфат, вентер.
3. Обволікаючі та в’яжучі середники – препарати вісмута: вікалін, вікаїр.
ІІІ. Антихелікобактерні середники: антибіотики (амоксицилін, тетрациклін, кларитроміцин); метронідазол; колоїдний субцитрат вісмута (денол).
Слайд 14
РАК ШЛУНКА
Злоякісна пухлина, яка росте з епітеліальних клітин слизової
(внутрішньої) оболонки шлунка.
Пухлина може виникати в різних відділах шлунка:
у верхньому, де він з'єднується
з стравоходом, в основній частині (тілі) шлунка або в нижньому, де шлунок
з'єднується з кишечником.
Слайд 15
РАК ШЛУНКА
Клінічно характерний біль, диспепсія, анемія, кахексія.
Діагноз підтверджується при ендоскопії з біопсією - атопічні клітини, часто аденокарцинома -
швидко
прогресуюча форма раку з метастазуванням у внутрішні органи.
Rtg - плюс тінь
Діагноз підтверджується при гістологічному дослідженні.
Слайд 16
ХРОНІЧНИЙ КОЛІТ
належить до найбільш поширених захворювань у людей
літнього і старечого віку і має звичайно спастичний або
атонічний характер. Частіше причиною хронічного коліту служить інфекційний збудник, важливе значення мають погрішності харчування, екзогенні і ендогенні інтоксикації, а також безпосередньо вікові фізіологічні зміни структури і функції товстої кишки і всього шлунково-кишкового тракту.
Слайд 17
КЛІНІКА
больовий,
диспепсичний синдром: кишечна диспепсія:
Метеоризм,
Бурчання в животі
Порушення
стільця (проноси, закрепи): характер – типу козячого, домішки слизу,
свіжої крові,
Загальні психоневротичні реакції з перевагою іпохондрії.
Слайд 18
ХВОРОБИ ПЕЧІНКИ І ЖОВЧНИХ ШЛЯХІВ.
ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ
У літніх і
старих людей в основному зустрічається персистуючий, хронічний гепатит. Його
відрізняють безсимптомний перебіг, стертість клінічних проявів.
Хворі скаржаться на швидку стомлюваність, загальну слабкість, запаморочення, зниження апетиту, відзначають відрижку, нудоту, здуття і відчуття тяжкості в животі, тупі болі у області печінки, схильність до запорів або проносів.
При підвищеному навантаженні на печінку (вживання алкоголю, надмірної кількості жирної їжі, різних прянощів і приправ) спостерігається значне посилення перерахованих симптомів.
Для діагностики хронічного гепатиту широко використовують біохімічні методи.
Слайд 19
ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ
Хронічний панкреатит частіше спостерігається у жінок в
зв'язку з більшою поширеністю у них захворювань жовчного міхура|пузиря
і печінки.
Етіологія і патогенез. Хронічний панкреатит у людей старшого віку рідше є результатом гострого панкреатиту і звичайно являється результатом інших, перенесених раніше захворювань органів травлення.
Основними етіологічними чинниками хронічного панкреатиту є захворювання печінки і жовчних шляхів, хронічний гастрит з секреторною недостатністю, виразкова хвороба шлунку.
