Презентация на тему Ефективна підготовка до ЗНО з української мови

Миколаївна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови філологічного

факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Автор низки навчально-методичних посібників

різних форм.
Частина 2 «Українська література» містить 24 завдання

різних форм.
Частина 3 «Власне висловлення» містить одне завдання відкритої форми.

Загальна кількість завдань роботи – 58

На виконання роботи відведено 180 хвилин

завдань, критерії перевірки роботи, сайти для підготовки та ін.;
користуватися

роздрукованими варіантами тренувальних тестів;
привчати учнів активно працювати на бланку роботи;
тренуватися заповнювати роздруковані бланки відповідей;
писати власне висловлення на відкопійованих бланках;
налаштовувати учнів на позитив.

Загальні рекомендації до підготовки:

критеріями змісту та мовного оформлення:

1. Теза: 0 1 2

2. Аргументи: 0 1 2
3а. Приклад із літератури
чи інших видів мистецтва: 0 1 2
3б. Приклад, що є історичним
фактом або випадком із життя: 0 1 2
4. Логічність, послідовність: 0 1 2
5. Висновок: 0 1 2
6а. Орфографія та пунктуація: 0 1 2 3 4 бали.
6б. Лексика, граматика та стилістика: 0 1 2 3 4

починається з нового абзацу (виняток може становити комбінація «аргумент

+ приклад до нього»);
рекомендований обсяг тексту — 130–170 слів (мінімальний обсяг — 100 слів).

Основні вимоги до написання висловлення:

Аргумент 2.
Приклад до аргументу 2.

Висновки.

Варіант ІІ

Теза.

Аргументи 1, 2.

Приклад до аргументу 1.

Приклад до аргументу 2.

Висновки.

Структура висловлення:

матеріалу;
доведення заявленої на початку тези;
структурування тексту за абзацами.
Логіку викладу

забезпечує також мовленнєве оформлення, зокрема використання фраз

По-перше, …, по-друге, …
З цього випливає…
Як було зазначено…
Як можна побачити…
Як я вже стверджував / стверджувала…
Повертаючись до думки, хочу зазначити, що…

Логіка викладу передбачає

головне (якщо тема велика за обсягом);
перефразувати по-своєму: «зробити своєю».
Аналіз

теми твору

не властиво надовго залишатися на самоті. Разом із тим

багато хто впевнений, що саме самотність допомагає індивіду зрозуміти себе, проаналізувати своє життя. Вони заперечують думку, що тільки оточення може дати об’єктивну оцінку людині, її діям і вчинкам.
Наскільки людині варто дослухатися до думки оточення про неї?
Викладіть Ваш погляд на цю проблему.

ТЕМА ЗНО-2016

У різних ситуаціяїх ми поводимося по-­різному: часом розважливо обмірковуємо свої кроки, а часом — даємо волю емоціям, не зважаючи на можливі наслідки.
Викладіть Ваш погляд на проблему:
До чого ж зрештою треба дослухатися в житті — до розуму чи до серця?

з нею чи спростувати її).
2. У темі закладено дилему

(передбачено вибір із двох варіантів).
3. У темі поставлено проблемне питання (тезу треба сформулювати самостійно).
4. Тема — речення описового характеру (тезу треба сформулювати самостійно).

Типи тем творів

думку автора щодо теми; довести істинність цього положення —

завдання висловлення

теза містить авторську позицію щодо теми, виражену відповідними мовними конструкціями;
розміщена на початку твору;
лаконічна: достатньо 1–2 речень.

МОВЛЕННЄВЕ ОФОРМЛЕННЯ
речення зі вставними конструкціями (на мою думку, як на мене, на моє глибоке переконання тощо);
складнопідрядні речення («Я думаю, що…»; «Я вважаю, що…»; «Переконаний / переконана в тому, що…»; «Мені здається, що…»; «Цілком справедливим вважаю твердження, що…»; «З упевненістю хочу заявити, що…»).

проблеми, лише повторюються фрази з теми;
висловлено ставлення щодо фрагмента

теми;
сформульовано тезу, що не відповідає темі;
тезу замінено недоладними метафорами чи образними зворотами;
теза відсутня.

Типові помилки у формулюванні тези:

істинності авторської думки, викладеної в тезі.

необхідно наводити мінімум два

різні доречні аргументи;
аргументи переконливо доводять авторську позицію, висловлену в тезі;
мають бути розміщені після тези перед прикладами.

Мовленнєве оформлення
Якщо авторська позиція, висловлена в тезі, однозначна (наприклад, згода чи незгода), то аргументи доречно вводити за допомогою вставних слів по-перше, по-друге.

Якщо теза містить часткову згоду чи об’єднує протилежні точки зору, аргументи варто починати вставними конструкціями з одного боку, з іншого (другого) боку.

аргументі перефразовано зміст першого;
аргументи не є доречними щодо висловленої

тези;
розміщені після прикладів;
наведено один аргумент;
аргументи відсутні.

Типові помилки при наведенні аргументів:

аргументу й підкріплює його, посилюючи авторську позицію.

1. Приклад до

аргументу 1: із літератури чи інших видів мистецтва.
2. Приклад до аргументу 2: з історії, суспільно-політичного життя чи власного досвіду.

звичайно ситуація, змальована в мистецькому творі, що яскраво ілюструє

наведений аргумент.

приклад є ілюстрацією до наведеного аргументу;
обов’язково потрібно подавати мотивацію наведення прикладу (яким чином приклад ілюструє аргумент);
у прикладі з літератури треба зазначити назву твору, автора та героя (жанр і мистецький напрям — не обов’язково);

твору, автора (режисера, художника) можна не називати;
приклад не є

переказом сюжету та характеристикою персонажа;
можна наводити приклади з творів, які не входять до шкільної програми з української чи зарубіжної літератури;
лаконічний виклад (достатньо 3–4 речення);
приклад має логічно вписуватися в розвиток доведення авторської позиції.

фактичні помилки (неправильно зазначено автора, назву, героїв тощо);
неточно відтворена

цитата;
приклад відсутній або недоречний.

Типові помилки в наведенні прикладу до аргументу 1:

чи постаттю), фактом суспільно-політичного життя чи ситуацією з власного

досвіду, що яскраво
ілюструє наведений аргумент.

є ілюстрацією до наведеного аргументу;
має сюжет із конкретними дійовими особами;
якщо наводите історичний факт, треба зазначати імена діячів, країну, час; якщо приклад із власного життя — учасників ситуації;
приклад має відповідати логіці доведення.
Доречними прикладами до другого аргументу можуть бути факти з біографії письменників, історії з життя зірок тощо.

відсутній або недоречний.
Типові помилки в наведенні прикладу до аргументу

2:

підсумок, зроблений Вами на основі викладеної інформації.
узагальнюють авторську позицію

щодо теми й відповідають тезі;
чітко сформульовані: є узагальненням, а не роздумами (не містять сумнівів і відповідно слів типу мабуть, здається);
органічно випливають зі сказаного вище й не можуть містити нових думок;
розміщені наприкінці твору;
лаконічні (1–2 речення).

пов’язаний з аргументами та прикладами;
у висновку немає конкретики;
висновок відсутній;
містить

нові, не висловлені раніше думки;
неправильне мовленнєве оформлення висновку.

Не варто формулювати висновок як пораду чи заклик

Типові помилки у формулюванні висновку:

Бали

0–1 4
2–4 3
5–7 2
8–10 1
11 і більше 0
Оцінювання мовної грамотності
Власного висловлення

мови

Типові лексичні помилки:
тавтологія;
плеоназм;
багатослів’я;
мовна недостатність;
уживання слів у невластивому значенні;
порушення лексичної

сполучуваності слів;
уживання слів, не властивих зображуваній епосі;
уживання слів, не властивих українській літературній мові (росіянізмів, просторіч), а також калькування російських сталих словосполучень;
некоректне вживання фразеологізмів.

мови

Типи граматичних помилок:

морфемні й словотвірні;
морфологічні;
синтаксичні.

рід)
неправильне утворення та вживання форм прикметника (відмінок, число, рід)
неправильне

утворення форм ступенів порівняння якісних прикметників і прислівників
неправильне утворення форм числівників (також у структурі складних слів)

Типові морфологічні помилки:

відмінкових форм займенника
неправильне утворення форм дієслів (зокрема дієприкметників і

дієприслівників)
неправильне відмінювання прізвищ

Типові морфологічні помилки:

помилки спостерігаються:
на рівні словосполучення;
на рівні простого речення;
на рівні

складного речення;
при оформленні прямої та непрямої мови.

помилки на рівні словосполучення:

членів речення;
неправильна побудова речень із дієприслівниковим зворотом;
порушення порядку слів

у реченні

Синтаксичні помилки на рівні простого речення:

вживання особового займенника, що спричиняє двозначність; неузгодженість особового займенника

із замінюваним словом (у роді, числі чи відмінку);
недоречне використання або невикористання сполучного засобу

Синтаксичні помилки на рівні складного речення:

порушенні структури речення та недотриманні пунктуаційних норм.

мови

Типові стилістичні помилки:
уживання слів, властивих одному стилю, у тексті

іншого;
нагромадження в одному реченні слів однієї частини мови;
порушення милозвучності (у/в/уві, і/й, з/зі/із, ся/сь тощо)