Презентация на тему Правопорушення і Юридична відповідальність

(протиправне) винне діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи, що

тягне за собою юридичну відповідальність.

сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак протиправного соціально

шкідливого діяння, за вчинення якого винна особа несе юридичну відповідальність.

права, яким при здійсненні правопорушення заподіюється певна шкода або

створюється погроза заподіяння відповідної шкоди.

Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення.

Суб'єкт правопорушення - це деликтоспособное особа (індивід чи колектив людей), що зробила правопорушення.

Суб'єктивна сторона правопорушення - це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. До ознак суб’єктивної сторони належить: вина, мотив, мета правопорушення.

і непрямого) чи необережності (самовпевненості і недбалості).
Прямий умисел -

прямому умислі особа усвідомлює протиправний характер свого вчинку, передбачає ті конкретні шкідливі (небезпечні) наслідки, які можуть чи повинні настати, і бажає їх настання.
Не прямий умисел – суб’єкт усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає його негативні наслідки, але байдуже ставиться до їх настання.
Необережність - поділяють на самовпевненість і недбалість.
Самовпевненість – коли суб’єкт усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає можливість настання його негативних наслідків, але легковажно сподівається, що вони не виникнуть.
Недбалість – коли суб’єкт усвідомлює протиправність свого діяння, але не передбачає можливості настання негативних наслідків хоча повинен був їх передбачити.
Мотив — це внутрішні процеси, що відображаються у свідомості особи і спонукають її скоїти правопорушення.
Мета — це уявлення особи, що скоює правопорушення, про бажаний результат, до якого вона прагне.

Правопорушення класифікуються за:
ступенем суспільної небезпеки — на злочини

і проступки;
належністю норм права, які порушуються, до відповідних галузей права: кримінальні, цивільні, адміністративні, правопорушення у сфері трудового законодавства і інші);
колом осіб — особові і колективні;
характером правових приписів — нормативно-правові і дисциплінарні;
в залежності від характеру цивільно-правового порушення — договірні і позадоговірні правопорушення;
правопорушення у сфері суспільного життя (в сфері соціально-економічних відносин, в суспільно-політичній сфері, в сфері побуту і дозвілля).

суспільної небезпечності розрізняють проступки і злочини.

(умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на

державний або громадський порядок, соціалістичну власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.
Дисциплінарні проступки — це суспільно шкідливі вчинки, які заподіюють шкоду внутрішньому порядку діяльності підприємств, установ, організацій і тягнуть за собою дисциплінарну відповідальність.

і пов'язаних з ними особистих відносин, які регулюються нормами

цивільного, трудового, сімейного, фінансового, аграрного права.
Матеріальні проступки — суспільно небезпечні протиправні вчинки, які складаються в винному нанесенні збитків майну підприємства його робітником. Матеріальну відповідальність покладено за шкоду, заподіяну підприємству чи організації внаслідок порушення трудових обов'язків.

є закріплені Основним Законом порядок організації та діяльності органів

державної влади і глави держави, порядок утворення інших органів держави, форма правління та устрій держави, отже, об'єктом такого проступку можуть ставати форма або апарат держави; ним можуть бути також конституційні права людини.
Міжнародні – це ті, що порушують міжнародні норми економічних взаємовідносин, наприклад правила торгівлі.

органами держави примусове обмеження або позбавлення правопорушника певних благ.

відповідальність