Презентация на тему Психологічні механізми формування професіоналізму менеджера

значення у суспільному та індивідуальному житті людини. Із професіоналізмом

пов'язані успіх людини у вибраній справі, самореалізація її творчих можливостей, якість і задоволеність життям тощо.
Вивчення розвитку й формування психологічних механізмів професіоналізму забезпечить вироблення методологічних і теоретичних позицій відносно підготовки фахівця, здатного продуктивно здійснювати свою професійну практику в динамічно мінливій соціокультурній ситуації.

фахівця в акмеології (А. А. Бодалев, Е. Н. Богданов, А. А. Деркач, Н. В. Кузьміна, А. К. Маркова й

ін.), психології (Г. С. Костюк, С. Д. Максименко, М. Й. Боришевський, Г. О. Балл, О. В. Киричук, В. В. Москаленко, Н.І.Жигайло), в менеджменті (В.В.Яцура, А.Г.Хоронжий, Б.І.Мицик, М.Г.Оробчук, О.О.Кундицький, З.В.Юринець, О.П.Жук, А.М.Грищук, М.О.Кохан, В.Ю.Харко, О.М.Островерх, О.С.Сенишин, М.О.Горинь, О.В.Кривешко, Н.М.Данилевич) тощо.

умови розвитку професіоналізму менеджера у вітчизняній психологічній науці на

сьогоднішній день не розроблене.
Тому існує як практична так і теоретична необхідність звернення до теми дослідження: «Психологічні механізми розвитку професіоналізму менеджера».

професіоналізму менеджера.
Розкрити психологічні механізми розвитку професіоналізму менеджера в освітньому

процесі вузу.
Розробити модель духовності особистості менеджера.
Запропонувати психологічний тренінг формування духовності майбутнього менеджера.
Вивчити динаміку розвитку функціонально-дієвих психологічних механізмів розвитку професіоналізму особистості студентів (майбутніх менеджерів) в освітньому процесі.

просте уявлення про високий рівень вміння професіонала. Професіоналізм розглядається

як складна система, що має не тільки зовнішню функцію («віддачу»), але й необхідні й, як правило, складні та різноманітні внутрішні, зокрема, психічні функції. До цих внутрішніх психічних функцій відносяться:
побудова образу майбутнього результату діяльності; певне «виношування» уявлень про шляхи й способи досягнення цього результату;
емоційне підготування до роботи;
виконання діяльності;
моральне задоволення від виконаної справи.

– якісна характеристика діяльності, що відображає високу професійну кваліфікацію

й компетентність, різноманітність ефективних професійних навичок і вмінь, у тому числі заснованих на творчих рішеннях, володіння сучасними алгоритмами й способами вирішення професійних завдань, що дозволяє здійснювати відповідальність із високою й стабільною продуктивністю.
Професіоналізм особистості – якісна характеристика особистості, що відбиває високий рівень розвитку професійно важливих і індивідуально-ділових якостей, високий рівень креативності, адекватний рівень вимог, мотиваційну сферу й ціннісні орієнтації, спрямовані на прогресивний розвиток.

високими показниками професіоналізму особистості і професіоналізму діяльності, має високий

професійний та соціальний статус, систему особистісно-дієвої нормативної регуляції, що динамічно розвивається, постійно спрямований на саморозвиток і самовдосконалення, на особистісні й професійні досягнення, які мають соціально-позитивне значення.

суб'єкта праці нами виділені наступні ланки процесу професійного становлення:
1

ступінь: вибір професії – характеризується підготовкою до життя, до праці, підготовкою свідомого й відповідального планування й вибору професійного шляху.
2 ступінь:стадія адепта – це професійна підготовка.
3 ступінь: стадія адаптанта – це входження в професію після завершення професійного навчання (стадія триває від декількох місяців до 2–3 років).
4 ступінь: стадія інтернала – це входження в професію як повноцінний колега, здатний працювати на нормальному рівні як «свій серед своїх».
5 ступінь: стадія майстра – коли про працівника можна сказати, що він кращий серед звичайних і гарних, тобто працівник помітно виділяється на загальнім тлі (має свій стиль і своє «лице»).
6 ступінь: стадія авторитету – означає, що працівник став кращим серед майстрів.
7 щабель: стадія наставника – вищий рівень роботи будь-якого фахівця. Ця стадія цікава тим, що працівник стає не просто чудовим фахівцем у своїй області, але й учителем, здатним передати кращий свій досвід учням і втілити в них частину своєї душі. Таким чином, вищий рівень розвитку будь-якого фахівця – професіонал, що став наставником, учителем, консультантом, що втілює в собі культуру в кращому розумінні цього слова.

рівні професіоналізму:
допрофесіоналізм (людина вже працює, але не має повного

набору якостей справжнього професіонала);
професіоналізм (людина – професіонал, тобто стабільно працює й виконує все, що від нього потрібно з високою якістю);
суперпрофесіоналізм (творчість, особистісний розвиток, те, що називається «акме» – вершина професійних досягнень);
псевдопрофесіоналізм (зовні досить активна діяльність, але при цьому людина або робить багато «браку» у роботі, або сама деградує як особистість);
постпрофесіоналізм (людина може бути «професіоналом у минулому», «екс – професіоналом», а також може виявитися порадником, наставником для інших фахівців).

і роботі.
На основі аналізу етапів і рівнів розвитку професіоналізму,

ряду наукових джерел з даної тематики, нами виокремлено спеціальні здібності як професійно важливі якості (ПВЯ) менеджера.

А саме:
Комунікабельність.
Організаційні здібності.
Ототожнення себе з фірмою.
Самовдосконалення.
Презентабельність.
Етичність у поведінці і роботі.

Здатність брати на себе багато відповідальних обов'язків і не

дуже зважати на почуття безпечності (ризикує).
Потреба у суспільному схваленні своєї діяльності.
Вища від звичайної потреба осягання і домінації.
Велика нетерплячість, чуйність, динаміка діяльності.
Низька агресивність.
Досліджуваних менеджерів характеризує потреба відпочинку після досягнення успіху і так само після поразки в діяльності.
Велика здатність і швидкість у прийнятті рішень
Висока мотивація.
Знання комп'ютера.
Знання іноземних мов.
Знання засад управління.
Значний рівень оптимізму.

здібності, передбачення).
знання психології людей.
товаристськість;
ініціативність (підприємливість);
витривалість;
знання спеціалізації;
впевненість у собі;
вразливість і

проникливість до посталих ситуацій;
проникнення суспільною свідомістю;
популярність;
пристосування до нових ситуацій;
красномовність (комунікабельність).

часу керівників і здійснення ними функцій управління вирізняють три

такі основні рольові комплекси:
ролі інтерперсональні;
ролі інформаційні;
ролі вирішальні.
Кожен з перерахованих рольових комплексів поділ на окремі ролі:
Ролі інтерперсональні:
а) роль презентаційна;
б) роль лідера;
в) роль зв'язкового.

керуючого розладами;
в) роль розподілювача засобів;
г) роль парламентера.
Суть презентаційної ролі полягає у

церемоніальних функціях, які слугують для створення сприятливого клімату як внутрішніх, так і зонвнішніх контактів, а також для створення позитивного образу фірми і шефа.

колективу для їх досягнення, а також у створенні для

колективу організаційних і матеріальних умов діяльності.
Суть ролі зв'язкового полягає у полегшенні та організації контактів, важливих для успішного функціонування фірми.
Суть ролі монітора полягає у пошуку оточення й інтер'єру організації з метою отримання важливої інформації.
Суть ролі того, хто розподіляє інформацію, полягає у такому розподілі інформації поміж окремими комірками, щоб вона могла використовуватися для досягнення цілей і потрапила до відповідних комірок.
Суть ролі радника полягає в інформуванні оточення організації про справи, пов'язані з функціонуванням фірми.

з розрахованим ризиком.
Суть ролі керуючого розладами полягає у нівелюванні

непорозумінь між одиницями, а також у запобіганні їм і у нівелюванні розладів у процесі управління.
Суть ролі того, хто розподіляє засоби, полягає в алокації матеріальних засобів і фінансових коштів, а також людського чинника.
Суть ролі парламентера полягає у вмілому веденні переговорів, в результаті чого можна домогтися корисних для загального функціонування фірми умов.

до основних рис менеджера належать:
відповідальність;
ентузіазм;
цілеспрямованість у досягненні мети;
підприємливість та

ініціатива;
новаторський підхід до розв'язання проблем;
впевненість у собі;
готовність акцептувати результати своїх рішень і починань;
толерантність до фрустрації і стресу;
здатність впливати на поведінку інших.

Р. Р. Маккреєм, мають такий вигляд:
Невротичність, яка обумовлює емоційну

адаптацію або ж брак такої адаптації. Чинник цей спричинює: боязливість (схильність до переживання, неспокою, напруженого стану і страху), ворожість (схильність до гніву і роздратування), імпульсивність (нездатність до контролю бажань і пристрасті), надмірна чутливість (схильність до стресу, реакція у важких ситуаціях з почуттям безпорадності і паніки).
Широка уява (фантазії, новаторське сприйняття проблеми), відчуття (зважання на емоційний стан інших), діяльність (активний пошук нових подразників), ідея (інтелектуальна цікавість і філософська зацікавленість), а також цінності (готовність до критичного аналізу домінуючих суспільних, політичних і релігійних цінностей).

а також інтерперсональна орієнтація, що проявляється в доброзичливості; це

виражається у довірі в стосунках з іншими людьми, альтруїзмі, чутливості до справ інших, кооперації.
Добросовісність, яка визначає організованість, витривалість і мотивацію в діях, зорієнтованих на мету. Чинник цей утворюють: почуття компетентності, схильність до підтримання порядку, обов'язковість, ступінь осягнення, самодисципліна і розважливість.

особи менеджера:
доброзичливість до товаришів по роботі і любов до

роботи;
непересічна сила особистості;
здатність наукового узагальнення суспільних явищ.
В результаті проведених досліджень 3. Довгялло серед працівників польських підприємств визначив дванадцять найбільш цінних рис менеджера (керівника):
Добрий організатор роботи.
Компетентний в певній галузі.
Справедливий у стосунках з працівниками.
Консультується з працівниками і враховує їхню думку і пропозиції.

думки.
Завжди визнає добру роботу.
Цікавиться труднощами працівників.
Підтримує дисципліну на роботі.
Віддає

точні розпорядження.

завдань і діяльності дозволяють побачити можливі нормативні проекти формування

професіоналізму фахівця в умовах освітньої підготовки. Організація, процедура і методики дослідження професіоналізму менеджера в процесі вузівської освіти

вузу.
I етап – інтенціонально-мотиваційний. Даний етап організації експериментального освітнього

процесу здійснювався за допомогою ігропрактик. Зі студентами були проведено три серії організаційно-дієвих ігор на тему: «Розвиток і удосконалювання професіоналізму менеджера».
II етап – нормативно – регулятивний. Провідною темою на другому етапі освітнього процесу є реальність психологічних практик у сукупності визначальних професійних практик менеджера.
III етап – конструктивно-проективний. На цьому етапі освітнього процесу студенти націлювалися на здобуття досвіду персоналізації своєї професійної свідомості в конструктивно-проектній розумовій діяльності професійної діяльності менеджера.
IV етап освітнього процесу – проектно-виконавський, характеризувався тим, що студенти виявили активність у реалізації своїх проектів у вирішенні практичних завдань.
V етап – духовного становлення майбутнього менеджера. Даний етап експериментально-освітнього процесу виявився завершальним у плані визначення професійної діяльності особистості менеджера.

духовних цінностей, релігійної свідомості та самосвідомості; розвиток його духовних

пріоритетів; обґрунтування системи цінностей, що мають лягти в основу його життя, виступати на передній план усього процесу його творчої праці. Акумулятором духовності слугують релігія, наука, мораль, мистецтво, педагогіка тощо.

особистість – це та, в якій горить іскра Божества;

яка в своїх думках і вчинках опирається на Закон Божий; яка в своєму житті керується постулатом:
”Я працюю на Вічність!, а не просто вічно працюю!”
Людині для польоту потрібне не пір’я, а сила духу! Тому, сильних духом, національно свідомих, інтелектуально розвинутих, науково підкованих фахівців потребує кожна нація, кожна держава, кожна галузь.
Нами запропоновано авторську модель духовного становлення менеджера. У запропонованій авторській моделі духовного становлення особистості менеджера нами виокремлено інструментальна, потребово-мотиваційна та інтеграційна складові.

менеджера. Структурно „Програму тренінгу розвитку духовності менеджера” поділено на

7 тем-блоків. До кожного блоку були розроблені оригінальні вправи та модифіковано ті тренінгові вправи (інших дослідників), що можна було використати у відповідності до поставленої мети. Використовували: рольові та ділові ігри, міні-дискусії, вправи із тренінгу особистісного зростання, вправи із тілесно-зорієнтованого тренінгу.

тренінгу розвитку духовності менеджерів”

тренінгу розвитку духовності менеджерів”

духовного становлення менеджера”, у якій передбачено діагностико-корекційну роботу, що

дає змогу оцінити рівень духовності особистості та сприяти його підвищенню. Програма включала в себе формування системи цінностей як основи духовного становлення особистості; виокремлення релігійних цінностей як важливого чинника духовного становлення особистості; тренінг як ефективний метод формування духовних цінностей менеджера; виокремлення релігійної свідомості як сутнісної складової духовності особистості; лекції із спецкурсу “Психологія духовного становлення менеджера”.

суттєвих змін зазнали співвідношення сили мотиву професійного досягнення й

уникнення невдачі,
рівні самооцінки, самоменеджменту, співвідношення інтернальності й екстернальності,
змісту «Я менеджер» і рівні рефлексії досліджуваних в порівнянні з вихідним їхнім станом.
Оцінку рівнів професіоналізму менеджера
(високий, середній, низький) ми проводили за такою шкалою:
Знання витоків (походження) управління(за дослідними даними проф.Яцури В.В.);
Фахові (профільні) знання;
Національна свідомість і патріотизм;
Духовне становлення менеджера(кожна праця має бути одухотвореною).

професіоналізму
Низький Середній Високий
Гр. А

(е)14% 30% 56%
Гр. Б (к)40% 45% 15%

духовного становлення особистості володіє вирішальними можливостями в розвитку професіоналізму

студентів-менеджерів. Ефективність даної моделі підтверджується на професійній практиці.

і психологічних практик професійної активності особистості, формування її інтегративної

цілісності у феномені професіоналізму.