Слайд 2
О музо, глухо заніміє
Наш спів у
рідному краю,
Дух забуття його розвіє,
Як вітер листя
по гаю.
Але бажав би я до краю
Вогонь у серці зберегти,
І тим пісням, що я співаю,
В серця людей добром лягти
(Микола Чернявський)
Слайд 3
Життєвий та творчий шлях письменника
Микола Федорович Чернявський
народився
в слободі
Торській Олексіївці
Бахмутського повіту
Катеринославської губернії
(зараз
– територія Донецької області).
Сталося це за новим стилем -
3-го січня 1868 року,
за старим – 22-го грудня 1867 року.
Слайд 4
Навчання
Бахмутське духовне училище, в якому навчався,
а потім
викладав письменник
Слайд 5
Катеринославська духовна семінарія,
де письменник закінчував навчання
Слайд 6
Чернігів. Знайомство з М. Коцюбинським, Б. Грінченком
Слайд 7
Участь у конкурсі редакції часопису “Киевская старина” на
кращі літературні твори (1904 рік) . З двадцяти шести поданих
було вибрано три – повісті В.Винниченка “Голота”, М.Коцюбинського “Під мінаретами” та М.Чернявського “Vae vіctis!..”.
Слайд 8
Поет, прозаїк, мемуарист, нарисовець, публіцист
Творчий доробок:
шість
поетичних збірок,
6 повістей,
близько 80-ти оповідань,
поетична інтерпретація
“Слова про похід Ігоря”,
переклади поезій російських та зарубіжних ліриків (Пушкіна, Лермонтова, Фета, Надсона,Гете, Гейне, Міцкевича, Гюго та ін.),
мемуари,
цікаві статті про творчість Т.Шевченка, П.Куліша, І.Франка І.Карпенка-Карого та інших українських митців.
Слайд 9
Трагічна загибель
Виписка з акту про розстріл
Виписка з акту
про розстріл
Слайд 10
Сторінками поезії Миколи Чернявського
В промінні місяця блідому,
В
тремтінні зірок золотому,
В бурхливих подихах зими,
В веснянім
герці світу й тьми,
В німих очах, дзвінкому слові,
В піснях страждання і любові
Речей принада й красота -
Живе поезія свята.
( «Поезія»)
Слайд 11
Сторінка перша – донецька
Я бачу знов вас, рідні
гори!
Внизу Донець в лісах блищить,
В своїм одвічному уборі…
Слайд 12
“Донецькі сонети”
ДОНЕЦЬ
Я течу з країни,
Де шумлять бори,
Монастир старинний
Хмуриться
з гори ...
В давні займанщини,
Де донців двори,
Дону з України
-
Я несу дари:
Сльози родникові
І янтар сосни,
Співи празникові
З мріями весни
Й темної діброви
Злототкані сни.
Слайд 13
“Донецькі сонети”
О Донче, Донче тиховодий,
І ви, розлогі береги,
Я
знов до вас, в країну вроди,
Прийшов звільнитись від ваги
Розбитих
дум - дітей незгоди -
І сліз незримих! ..
Слайд 14
“Донецькі сонети”
Прощай! Прощай, мій рідний, тихий краю,
Прощай, Донець,
прощайте, гори, й ви!
У море я свій човен направляю,
В
кипучий шум житейської молви.
«Останнє прощай»
Слайд 15
Сторінка друга - історична
І бачу я: струї срібляні
Тремтять,
до берега йдучи,
І хтось незнаний на світанні
Ворушить росяні кущі.
То
Ігор-князь тіка з полону.
Слідом Овлур за ним. Збива
Убрання росяне з розгону...
Слайд 16
Переклади
Перед світом раним-рано
Чути голос Ярославни:
«Ой, полину по
Дунаю
Я зозуленькою з гаю,
У Каялі свій хутровий
Обмочу рукав бобровий,
Витру
рани почорнілі
На могутнім княжім тілі!..»
Слайд 17
Сторінка третя - шахтарська
У сажі, чорний, як мара,
Рукою
піт з лиця втира
І кайлом вугіль б'є і б'є
В
норі шахтар. На нього ллє
Мутна, холодная вода,
І лампа світиться бліда,
Моргає стиха, мов дріма.
Повітря дихати нема.
Чи скоро зміна? Голова
Звиса, неначе нежива ...
Півсуток цілих у норі,-
Тут знайдуть смерть богатирі!
“Шахтар”