красти та хочеш, щоб хазяїн не ловив тебе? Злодюго!
Чіпка.
А вони? Вони хіба кращі? Нажилися на нашій праці та й панують. А тут хата валиться, мати стара, сам – копи не заробиш у день. Треба їсти, треба й одягтися. Як же його жити, Галю? Та хіба ми крадемо? Ми своє одбираємо.
Галя. Чіпко, голубе мій! Не буде щастя, не буде добра. Ти прийдеш уночі з побоїща… Ляжеш коло жінки… Та тими руками, що недавно людей давили, будеш жінку пригортати.
Чіпка. Ох, Галю! Не знаю, що буде. Я – отаман… як почує товариство, що кинув, – не животіти тоді мені. Поклялися ми так один одному…
Уривок з твору Панаса Мирного
“Хіба ревуть воли, як ясла повні?”