Презентация на тему АРАБО-МУСУЛЬМАНСЬКА АРХІТЕКТУРА

прямокутне подвір'я, оточене по периметру галереями, у глибині якого

розташо­вана приземкувата купольна будівля — мечеть. Також невід'ємним елементом культової мусульманської архітектури є мінарет (вежа, з якої віруючих скликають на молитву). У різних народів він утворює зі спорудою єдиний ансамбль або стоїть окремо. Кількість мінаретів також може різнитися.

Мавзолей Тадж-Махал

піщаник, мармур. Як декоративні матеріали широко застосо­вувались алебастр, фігурна

цегла, полив'яні кахлі, скляна та мармурова мозаїка та ін. Інтер'єри культових арабо-мусульманських будівель при­крашалися й стінним розписом, у якому декоративні мотиви геоме­тричного та рослинного характеру поєднувались із каліграфічно напи­саними цитатами Корану.

(храми), медресе (духовні школи-семінарії), а також мавзолеї (поховальні споруди).

У

всіх мусульманських культових споруд є одна загальна риса — вони орієнтовані строго на мекку, або, точніше, на Каабу, те місце, куди посилаються молитви. Цей напрям на Каабу називається кібла (дослівно «те, що знаходиться навпроти»). Від нього отримала свою назву і задня, звернена до Кааби, стіна будь-якої молитовної будівлі в ісламі, яка теж називається кібла. У найраніший період, коли мечетей ще не було і молитва проводилася на обкресленій на піску ділянці землі, кіблу визначали по тіні увіткненого в землю списа. Орієнтація на мекку утвердилась тоді, коли Мухаммед, після переїзду общини до Медіни, оголосив язичницьке святилище — Каабу — і мусульманською святинею так само. Про це ясно мовиться в другій сурі Корану, такій, що належить до якнайдавніших мединских одкровень.

подвір'я по­ділені на дрібні приміщення, де мешкають семінаристи. А

мавзолеї становлять комплекс поховальної споруди і храму.



Загалом особливості зовнішнього вигляду храмових споруд зумовлені національними ху­дожніми традиціями різних народів, що сповідують іслам.

дім
Назва «мечеть» є запозиченням з класичної староарабської мови, в

якій воно має вигляд «масджид» і означає буквально «місце для поклоніння і молитви», утворене від дієслова «саджада» (поклонятися, бити поклони, падати ниц, молитися, служити Богу). Воно указує на місце, де віруючий може поклонитися богові під час молитви і не припускає нічого окрім ритуально чистого простору.

Каабу, задня, звернена до Кааби, стіна мечеті;
міхраб — орієнтована на

Каабу священна ніша (плоска, умовна або увігнута), перекрита аркою, невеликим зведенням або конхою і вставлена в раму;
аназа («стріла») — стіна, різьблена мармурова дошка або дерев'яна ніша поблизу від входу в мечеть, свого роду міхраб у дворі;
мінбар — відмітна ознака соборної мечеті, кафедра, з якої імам (голова мусульманської общини) вимовляє

п'ятничну проповідь, аналог амвона в ранньохристиянській і візантійській базиліці;

максура — її поява була обумовлена присутністю в мечеті правителя або представників адміністративної влади. Це — квадратне в плані, відгороджене різьбленим дерев'яним або металевим простінком від основного простору приміщення в безпосередній близькості від міхрабу й мінбару;

дікка — спеціальні платформи, стоячи на яких муедзини повторюють рухи імаму і тим самим направляють рухи віруючих;

курсі — пюпітр для Корану

в мусульман Близького і Середнього Сходу, а також Пакистану

і Північної Індії.

Медресе являє собою 1—2-поверхову споруду з прямокутним подвір'ям, келіями, мечеттю та аудиторіями. Медресе оздоблюється різьбленням на камені, стуку (алебастровій штукатурці), дереві й теракоті та полив'яними плитками.

Арабською мадраса́ — це взагалі будь-яка школа або навчальний заклад. Так, виділяють мадраса ісламія — «ісламська школа», мадраса деенійя — «релігійна школа», мадраса кхаса — «приватна школа».

де поміщалися останки померлого і поминальний зал
У ісламських країнах

є чимало мавзолеїв, шановавих населенням, вони представляють релігійну і архітектурну цінність.

Блакитна мечеть (Стамбул),

мечеть халі­фа Омара

(Єрусалим),

мечеть Ібн Тулуна (Каїр),

медресе Тілля-Карі (Са­марканд),

архітектурний ансамбль Шах-і-Зінда (Самарканд).