День соборності України — свято України, що відзначається щороку 22 січня в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році.
Слайд 5
Ідея соборності бере свій початок від
об'єднання
давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві, а її
філософське коріння сягає часів Візантії.
Протягом віків її практичним втіленням займались українські гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик. У ХVIIІ — початку ХХ ст., коли українські землі були поділені між сусідніми державами: Польщею, Московією, Румунією, Австро-Угорщиною, ця ідея знайшла своє відображення у працях кращих вітчизняних мислителів, оскільки для боротьби за свої національні інтереси Україні була вкрай важливою територіальна єдність.
Слайд 10
1 грудня 1918 р. у Фастові був підписаний
«Передвступний договір» про об'єднання УНР і ЗУНР, у якому
було заявлено про непохитний намір в найкоротший строк створити єдину державу.
Слайд 11
Уряд Західноукраїнської Народної Республіки — Державний секретаріат —
у своїй зовнішній політиці під тиском народних мас та
Галицької армії на перше місце поставив питання державного об'єднання з Наддніпрянською Україною. Досягнення державного об'єднання розглядалося, по-перше, як втілення в життя вікового прагнення українського народу до державної єдності, а, по-друге, як засіб об'єднати сили в боротьбі проти зазіхання Польщі на українські землі.
Слайд 12
Проголошення злуки було назначено на 12:00 годину 22
січня 1919 року, тобто першу річницю проголошення четвертого універсалу
про повну незалежність України.
Слайд 13
22 січня було проголошено всенародним і державним святом.
День видався погідний та гарний, з легким морозом. Київ
був прикрашений національними синьо-жовтими прапорами, гербами. О 9:00 годині ранку в усіх церквах відправляли богослужіння.
Слайд 14
Акт Злуки був глибоко детермінований історично і спирався
на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну національну
державу. Він став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням їх самоідентифікації, становлення політичної нації. Вперше за 600 років він став реальним кроком до об'єднання українських земель, що вплинув на подальші національно-політичні процеси в Україні.