Презентация на тему Державна мова – мова професійного спілкування

спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
Професійна мовнокомунікативна компетенція.
Мовні

норми.
Мовне законодавство та мовна політика в Україні.

української мови / Н. Д. Бабич. – Львів :

Світ, 2003.
Мацько Л. І. Культура української фахової мови / Л. І. Мацько, Л. В. Кравець. – К. : ВЦ « Академія », 2007.
Мацюк З. Українська мова професійного спрямування : Навчальний посібник / З. Мацюк, Н. Станкевич. – К. : Каравела, 2008.
Українська мова : Енциклопедія. – К. : Вид-во «Укр. енцикл. » ім. М. П. Бажана, 2000.
Пилинський М. М. Мовна норма і стиль / М. М. Пилинський. – К. : Наукова думка, 1976.
Шевчук С. В. Українська мова за професійним спрямуванням : підручник / С. В. Шевчук, І. В. Клименко. – К. : Алерта, 2010.

І. Дзюба // Урок української. – 2000. - №

10. – С. 2 - 4.
Іванишин В. Мова і нація / В. Іванишин, Я. Радевич - Винницький. – Дрогобич : Відродження, 1994.
Масенко Л. ( У ) мовна ( У ) країна : Популярне видання / Л. Масенко. – К. : Темпора, 2007.
Панько Л. В. Мовна політика як чинник вітчизняної етнополітики на сучасному етапі розвитку української державності / Л. В. Панько // Мова і культура. – 2004. – Вип. 7. – Т. 1. – С. 240 – 245.
Прадід Ю. Ф. Мовне питання в українських конституціях ХХ століття / Ю. Ф. Прадід // Мовознавство. – 2002. - № 1. – С. 17 - 23.
Радчук В. Мова в Україні : стан, функції, перспективи / В. Радчук // Українська мова та література. – 2000. – лютий ( 6 ). – С. 1 - 3.

даного курсу зумовлена :
Надання українській мові статусу державної, переведення

всієї системи спілкування та діловодства на українську мову зумовило потребу в оволодінні її нормами кожному, незалежно від майбутнього фаху;
Загальноцивілізаційна тенденція, котра пов'язана з тим, що мова виступає першопричиною структуризації суспільства на різних етапах його розвитку;
Мова слугує не тільки засобом спілкування, вона виступає засобом спільності нації, виразником її ментальномті, показником того, на якому рівні розвитку перебуває суспільство;
Порозуміння між комунікантами залежить від рівня їх мовної підготовки.

є усна й писемна форми професійного спілкування в межах

наукового , офіційно-ділового й публіцистичного стилів.
Об’єктом вивчення є культурний і соціально-політичний процес розвитку сучасного суспільства, що відбивається в мові і виявляється в практичній площині професійного спілкування, складовими якого є :
Фонетичні, лексико-фразеологічні, граматичні особливості української мови;
Сучасна політика держави у сфері національної мови;
Національно-мовний етикет, традиції, мова і культура.

: підвищити рівень мовної грамотності студентів, сформувати їхню комунікативну

компетентність, забезпечити практичне оволодіння основами офіційно-ділового, наукового, розмовного стилів української мови, виробити навички застосування набутих знань у різних видах мовленнєвої діяльності.
Основні завдання курсу :
Дати знання про основи професійного спілкування, роль державної мови в професійній діяльності;
Забезпечити досконале володіння нормами сучасної української літературної мови та дотримання вимог усного й писемного мовлення;
Виробити навички комунікативно виправданого користування мовними засобами в різних життєвих ситуаціях;

і навички оперування фаховою термінологією, редагування, коригування та перекладу

наукових текстів;
Розвивати творче мислення студентів;
Виховувати свідоме ставлення до мови, готовність до подальшого професійного самовдосконалення.
Основні теоретичні засади курсу : осмислення мовної норми, знання про функціональні стилі літературного мовлення, зокрема науковий, офіційно-діловий і розмовно-побутовий; усвідомлення зв’язків системи мови, структури мовлення і немовленнєвих структур.
Практичні засади курсу : систематизація знань, їх постійне поглиблення, інтерес до мови взагалі, до рівня власного мовлення зокрема

мови.
Мова професійного спілкування – це форма сучасної української літературної

мови, особливості якої зумовлені специфікою спілкування відповідно до певного фаху.
Володіння мовою професійного спілкування передбачає : знання норм сучасної української літературної мови, сформованість мовної компетенції, вміння використовувати здобуті знання в професійній діяльності, доречно поєднувати вербальні ( словесні) та невербальні (жести, інтонація тощо) засоби спілкування відповідно до мети спілкування.
Фахівець має вміти : швидко сприймати будь-яку форму мовлення, створювати монологи, вести діалоги, керувати системою мовленнєвих комунікацій у межах своєї компетенції.

мови.


Слово – один із найважливіших інструментів професійної діяльності кожного

фахівця, особливо вчителя.
На жаль, у мовленні вчителя нерідко трапляються помилки : витріть з дошки замість зітріть з дошки; перегорніть, а не переверніть сторінку. Звичайно, стереотипів у вчительській мовленнєвій практиці є багато, але вони повинні завжди відповідати сучасним нормам.

року
Говоріть на українській мові
Неділю тому назад
Бувший учитель
Не дивлячись

на обставини

Правильно

Брати участь
Правильна відповідь
Всі без винятку
Вимкнути світло
Зачинити двері
Упродовж (протягом) року
Говоріть українською мовою
Тиждень тому
Колишній учитель
Незважаючи на обставини

мови.
Мовлення вчителя має відзначатися:
Змістовою , інтонаційною та візуальною (невербальні

засоби спілкування) виразністю;
Правильністю ( забезпечується знання усіх норм сучасної української літературної мови – орфоепічних, акцентуаційних, лексико-фразеологічних, морфологічних, синтаксичних, орфографічних, пунктуаційних і стилістичних );
Чистотою ( відсутністю поза літературних елементів : діалектизмів, суржикових вкраплень тощо );
Лаконізмом ( при збереженні повноти інформації, ясності викладу, точності опису).

спілкування з різними комунікантами в різноманітних життєвих ситуаціях, а

також уміння їх ефективного застосування.
Комунікативну компетенцію визначають :
Комунікативні наміри адресата;
Дотримання комунікативних стратегій для досягнення бажаного результату спілкування;
Врахування психологічних особливостей адресата, його соціальних ролей;
Уміння володіти навичками декодування “ мови тіла ” співрозмовника;
Чітка орієнтація в конкретній ситуації, підтримання чи завершення спілкування;

– знання співрозмовниками норм сучасної української літературної мови і

вміле їх використання в процесі спілкування.
Мовна компетенція складається з орфоепічної, фонологічної, лексичної, семантичної, граматичної, орфографічної і пунктуаційної компетенції.
Мовна компетенція передбачає наявність мовленнєвих умінь, що визначають мовленнєву поведінку. Мовленнєві вміння охоплюють уміння говорити, слухати, читати і писати.

знання певної професійної сфери;
Вміле використання мовно-виражальних засобів з урахуванням

комунікативних потреб;
знання етикетних мовних формул і вміння ними користуватисяв професійному спілкуванні:
Уміння працювати з різними типами текстів;
Володіння основами риторичних знань і вмінь;
Вміння знаходити, сприймати, аналізувати, й використовувати інформацію профільного спрямування;
Оцінку комунікативної ситуації й уміння прийняти правильне рішення для досягнення очікуваного результату.

відповідають системі мови й сприймаються її носіями як зразок

суспільного спілкування в певний період розвитку мови й суспільства.
Розрізняють обов’язкові мовні норми, які відбивають характерні ознаки системи мови, і норми літературної мови.
Норма літературної мови – це реальний, історично зумовлений і порівняно стабільний мовний факт, що відповідає системі та нормі мови і становить єдину можливість або найкращий для даного конкретного випадку варіант, відібраний суспільством на певному етапі його розвитку із співчинних фактів національної мови в процесі спілкування.
В українській мові традиційно виокремлюють такі типи мовних норм : орфоепічні й акцентні, графічні, орфографічні, лексичні, словотвірні, морфологічні, синтаксичні, стилістичні, пунктуаційні.

сучасної мовної ситуації в Україні є :
Наявність регіонів з

неоднорідними національно-культурними і мовними, а також соціально-політичними традиціями та орієнтаціями;
Широке функціонування російської мови в різних сферах суспільного життя на більшій частині території країни, що, природно, обернено пропорційно впливає на повноту функціонування української мови, і поділ населення за мовним принципом на “ україномовне ” і “ російськомовне “;
Надзвичайна важливість мовного питання в етнокультурному та політичному житті України;
Мовна політика новоутвореної держави й роль громадських та політичних організацій і засобів масової інформації ( фактор, що почав діяти з кінця 1980-х рр.)