Презентация на тему Еміграційналітература

в Чехо-словаччині.
У Подєбрадах було відкрито Українську господарську академію, до

якої одразу ж вступило 300 студентів.
У Празі функціонували:
Вищий педагогічній інститут імені Михайла Драгоманова;
Український вільний університет;
Українська мистецька студія.

(військового), переможного, що знала українська історія;
поетика творчості пражан

уреальнює ті ціннісно-смислові засади, які пов'язані з героїзмом, патріотизмом та національною традицією;
національне буття пражани уявляли як тяжкість, на котру впродовж історії впливали різноманітні чинники;
в поетиці їхньої творчості загострюється почуття трагічного, котре набуває подекуди гіперболізованих форм і перетворюється в надзвичайно напружену метаісторичну «матрицю».

якої входили:
Юрій Дараган;
Євген Маланюк;
Леонід Мосендз;
Олег

Ольжич;
Оксана Лятуринська;
Олена Теліга;
Наталя Лівицька-Холодна;
Олекса Стефанович;
Юрій Липа;
Юрій Клен.

Їх об’єднали світоглядні засади, державницькі переконання й мистецькі уподобання.
Стиль: неоромантики, але філософською заглибленістю й любов’ю до класичних форм споріднювалися з київськими неокласиками.

– духовно сильній українець:
- волелюбність; - мужність; - почуття відповідальності

за долю батьківщини; - щирий патріотизм.

педагогічний інститут в Празі(1923).
Помер 17 березня 1926 року, похований

у Празі.
Літературна діяльність: родоначальник школи, мав великий вплив на творчість її поетів історіософськими мотивами.
Джерела поезії: участь митця у визвольній боротьбі за державність України, осмисленням її історії, а з естетичного боку – модерними стилями, передусім символізмом.
Особливості поезії: сила переживань підсилюється то фактами з історії України, то біблійними образами.

Юрій Дараган (1894 – 1926)

коли навіть сама природа була насичена язичницьким духом і

міфами. Тема України є центральною темою його лірики. Постає образ мужнього й загартованого у боях українця, який пишається славним минулим народу і наслідує подвиги своїх предків.

Юрій Дараган (1894 – 1926)

1897р. в м. Могилеві-Подільському.
Освіта: Вінницька вчительська семінарія(1915); Українська господарська

академія на хіміко-технічному факультеті(1922).
Фатальна операція, помер 13 жовтня 1948 року в Швейцарії.
Літературна діяльність: творив “наукову” поезію, в її образну картину включав філософські мотиви, поняття й лексику з точних наук, розширюючи естетичне поле лірики.
Твори: збірки новел “Людина покірна”(1937), “Відплата”(1939), повість “Засів”, роман “Останній пророк”, гумористична збірка (спільно з Юрієм Кленом) “Дияволичні параболи”(1947), збірка поезій “Зодіак”(1941).

Першої світової війни. Поет органічно поєднав епічну розповідь про

драматичні події і ліричні зізнання, змальовуючи велич і трагізм боротьби за свободу батьківщини. Він одним із перших відчув космічність свого народу і нації. В нього простежується, що чітка побудова сонетних строф підпорядковується драматургії розвитку думок і почуттів, логіці розвитку ліричного сюжету, що втілює ідею непереможності людського духу в пізнанні буття.

Леонід мосендз (1897 – 1948)

1907р. в Житомирі.
Освіта: Карловий університет на археологічному відділенні(1924).
Розстріляли 9

червня 1944 року у Львові.
Літературна діяльність: поет творив поезію високої культури, прагнучи піднести українську лірику на новий щабель.
Збірки: “Рінь”(1935), “Вежі”(1940), “Підзамчя”(1946).
Особливості поезій: поет раціональної лірики, яка заперечувала сентиментально-сльозливе оспівування життя та образ пасивної, безвольної людини. Він збагатив лірику конденсацією вольових мотивів, інтелектуальним струменем, воскресив героїзм і героїчну етику українця.

21 липня 1907р. в Петербурзі.
Освіта: Педагогічний інститут у Празі.
Розстріляли

в Бабиному Яру 21 лютого 1942 року.
Літературна діяльність: вірші в журналі “Вісник”(1932), очолювала літературно-мистецьке товариство “Зарево” в Кракові, також Спілку письменників України, редагувала український журнал “Літаври”.
Збірки: “Душа на сторожі”(1946), “Прапори духа”(1947), “Полум’яні межі”(1977), “Збірник”(1991), “О краю мій”(1999), “Вибрані твори”(2006).

незалежну Україну. Показувала героїзм як найвищу чесноту, орієнтир життя

й творчості. Для досягнення художньої виразності авторка вживає алегоричні й метонімічні образи. Неоромантизм визначає стильову палітру творів, зумовлює естетичну її концепцію людини. Поетеса звертала до жанру поезії-мініатюри, медитації, вірша-звертання, оди. В неї у творах була життєрадісна тематика, адже домінантою духовності поетеси були оптимістичні настрої. Тема неспокою охоплює і громадянську, й інтимну лірику.

Олена Теліга (1907 – 1942) “поетка вогненних меж”

1899р. в селі Милятин.
Освіта: Волинська духовна семінарія в Житомирі(1919),

Празький Карловий університет на філософському факультеті(1928).
Помер 4 січня 1970 року в будинку для літніх людей.
Літературна діяльність: друкувався в емігрантських журналах “Нова Україна”, “Веселка”, “Український студент”; “Літературно-науковому віснику”(Львів).

“Зібрані твори”(1975).

Особливості поезії: його приваблювали досконала версифікація, мелодика рядків,

витонченість і змістова вагомість образів. Він був майстром ритмомелодики, вишуканих рим. Важливу роль відведено образам давньої української історії та міфології. Звертається і до доби козаччини.

Олекса Стефанович (1899 – 1970)

1902р. на хуторі біля містечка Вишнівець.
Освіта: Кременецька українська гімназія,

Карловий університет на філософському факультеті, Українська студія пластичного мистецтва в Празі.
Померла 13 червня 1970 року в Міннеаполісі(США).
Літературна діяльність: друкувала вірші в журналах “Вісник”, “Пробоєм”.
Збірки: “Гусли”(1938), “Княжа емаль”(1941), “Веселка”(1956), книга новел “Материнка”(1946), збірка віршів для дітей “Бедрик”(1956).
Особливість творів: розвивалася в річищі символізму, її вірші відзначаються високою культурою мислення й почуттів. Найчастіше зверталася до ліричних мініатюр. Поетичний образ рідного краю – наскрізна тема творчості Оксани.

1900 року в Одесі.
Освіта: медичний факультет Познанського університету(1929).
Загинув 18

серпня 1944 року.
Літературна діяльність: організував мистецьке об’єднання “Сонцесвіт”.
Збірки: збірка новел “Нотатник”(1936), історичний роман про події з доби Хмельниччини “Козаки в Московії”(1934), низка публіцистичних праць, есе, дослідження історії України, збірки поезій “Світлість”(1925), “Суворість”(1931), “Вірую”(1938).

Поет звертається до героїчних моментів в українській історії. У

медитаціях, баладах відсутні настрої розгубленості. Відбулася переоцінка минулого батьківщини, бачення шляхів, які можуть відтворити Україну. Він прагне пробудити національну самосвідомість читачів, тому його поезії полемічні, пересипані несподіваними зіставленнями, асоціаціями. Стиль його характеризується ясністю вислову, доцільністю образу й динамічною ощадністю речення. Така лірика нагадує графіку.

Юрій Липа (1900 – 1944)

ряд української літературної класики, і не лише як послідовники

національної традиції — традиції українського героїчного епосу, козацького фольклору, творчості Шевченка, Франка, Лесі Українки, мілітарних пісень Українських Січових Стрільців, а й як останні поети-воїни — прадавня, особлива каста людей, для яких боротьба була поетичним натхненням, а поезія — митями справжності на полі честі.

й автор мистецьких есе та історичних розвідок, палкий патріот

України й гуманіст.

філігранно довершені й вольові рими, наснажені енергією героїчного подвигу;
щирий ліризм;
поклоніння перед ідеалами краси й гармонії як першочинними факторами поетичного мистецтва.

1897 року в селищі Архангород.
Освіта: Єлисаветградське реальне училище(1914), Українська

господарська академія в Подєбрадах інженерний факультет.
Літературна діяльність: організував літературне угрупування “Танк”(1929), редагував журнал “Ми”, співпрацював з “Вісником”, був почесним головою обєднання письменників у діаспорі “Слово”.
Збірки: “Стилет чи стилос?”(1925), “Гербарій”(1926).
Помер 16 лютого 1968 року. Похований на нью-джерському цвинтарі Браунд-Брук.

себе як митця державницького мислення, який роздумує над уроками

й причинами втрати Україною незалежності. Поет побачив перспективи для державної самостійності, окреслив ту роль, яку повинна відігравати поезія в боротьбі за кращу долю народу. Маланюк у новому ідейно-естетичному вимірі розв'язує проблеми митця.

“Земна Мадонна”(1934),
“Перстень Полікрата”(1939), “Вибрані поезії”(1943)
Другий період 1944 –

1968
“Влада”(1951)
“Пята симфонія”(1954)
“Остання весна”(1959)
“Серпень”(1964)