Слайд 2
Передісторія газети:
Розвиток народовської журналістики 19ст. залежав від політичних
подій, які відбувалися в Австрії. У 1860 році проголошено
нову конституцію, яка мала напрямок парламентаризму. Галичина дістала автономію з власним сеймом. Українці мали поважне місце в опозиції (49 із 150 депутатів).
Поляки теж мали плани на Галичину, вони хотіли перетворити її на власне канцлерство, і почати з неї відродження майбутньої Польщі. Вони захопили всю адміністрацію, судочинство, проголосили польську мову урядовою в краї, швидко полонізувалося населення. Центром польської освіти став Львівський університет. Українці знову почали втрачати свої можливості здобути автономію. Тому поставало питання про створення преси, яка б формувала національну свідомість, оперативно подавала інформацію про події, формувала громадську думку, об’єднувала українців. Це питання порушила «Просвіта».
Слайд 3
Історія заснування газети:
1 жовтня 1879 року у Львові
виходить перше число газети «Батьківщина». Видання засноване як приватне
підприємство Юліаном Романчуком.
Так як, основою Галичини було селянство, то Ю. Романчук адресував газету їм.
«Батьківщина» виходила спочатку як 2-тижневик, а потім як – тижневик. Видання мало багато позаштатних кореспондентів, якими були селяни. Газета мала загальнополітичне спрямування, але вона ще й вела діалог про нагальні проблеми людей.
Газета швидко набирала популярності, у Галичині не залишилося жодного місця, де б не знали про тижневик, (селяни читали «Батьківщину» навіть під церквою).
Газета пропагувала ідею, що: «лише внаслідок економічного та культуного піднесення можна здобути політичне визволення».
Слайд 4
Юліан Романчук (1842-1932) – активний діяч українського табору.
Він був послом до галицького сейму та віденського парламенту,
там двічі очолював Українську парламентську Репрезентацію, став віце-президентом парламенту. Заснував «Просвіту», був її головою і почесним членом, також засновник і член НТШ. Романчук створив першу політичну партію – Народну Раду, був співзасновником УНДП.
У 1918 році Ю. Романчук прийняв присягу від уряду ЗУНР, а пізніше у 1923 році привів до присяги на вірність Україні багатотисячний мітинг у Львові.
У галузі журналістики окрім газети «Батьківщина» , заснував віденський німецькомовний журнал «Ukrainische Rundschau» (Український огляд), який знайомив австрійський світ з Україною, дбав про її міжнародний престиж, бо вважав, що через здобуття міжнародного авторитету українці могли б стати політичною нацією.
Слайд 5
У «Батьківщині» друкувалися:
Ю. Федькович
К. Устиянович
В. Шашкевич
А. Чайковський
С. Ковалева
П.
Думка
Газета вміщувала переклади з російської:
М. Гоголя
О. Кольцова
- з
норвезької:
Б. Б’єрстена та ін.
Слайд 6
Найпопулярнішими журналістами газети «Батьківщина» стали Антін Дольницький (1853-1954)
та Михайло Дорундяк (1857-1908).
Обидва були представниками світської інтелігенції,
мали юридичну освіту (закінчили Львівський університет).
У газеті вели юридичний лікнеп для селян, пояснювали сплату податків, захищали селян від ліцитації ґрунту, тобто вчили селян захищатися від панської сваволі, відстоювати власні інтереси у правовій державі.
Слайд 7
А. Дольницький у газеті «Батьківщина» виступав під псевдонімом
«Харко Таран» або «Х. Таран». Кожного року він друкував
великі статті , їх подавали кількома подачами. Найбільшу роль відіграла статті:
«Податок ґрунтовий і новелі о нім» (1880);
«Про вивлащення під желізниці» (1881);
«Про рекламації податку грунтового» (1881);
« Такса військова» (1881);
«Податок від кас позичкових і оплати від них» (1882);
«Про вивлащення під желізниці» (1882).
Слайд 8
М. Дорундяк – довголітній громадський і культурно-освітній діяч
Борщівщини, організатор «Просвіти».
Помітною його статтею у газеті «Батьківщина»
була «Про ліцитацію селянських грунтів і як їй зараджувати» (1886).
Слайд 9
«Додаток до Батьківщини»:
З 1886 року виходило щомісячне видання
до газети «Батьківщина», воно мало назву «Додаток до Батьківщини».
Це видання мало літературно-наукове спрямування. Його організувала київська студентка, слухачка вищих жіночих курсів у Києві Олена Доброграєва (1864-1888). Вона зібрала кошти серед київської студентської громади і запропонувала до друку твори. У Львові додаток редагував Василь Нагорний.
Тут були надруковані твори М. Максимовича та І. Нечуя-Левицького, історичні нариси «Запорізька спілка», «Січове товариство», літературний огляд «Про наше русько-українське письменство», публіцистичні праці «Чого треба сільській школі?», «Сільський схід на Україні і його права», «Волосний схід», політичний огляд «Що робиться на Україні?».
Слайд 10
З 1888 по 1889 рік «Батьківщину» редагував Михайло
Павлик.
Редактор прагнув надати газеті радикального змісту, але йому
чинила опір консервативна читацька аудиторія, яка звикла відстоювати свої права у межах легітимності, тому М. Павлик змушений покинути газету.
Газета протрималася ще до 1896 року і перестала існувати через розгалуженість на той час української журналістики та її політичну та тематичну спеціалізацію.
Слайд 11
Значення газети «Батьківщина»:
Газета відіграла свою роль національного,
політичного й культурного пробудження українського селянства й суспільства в
цілому.
Дослідник української преси Ю. Шаповал вважає «Батьківщину» підґрунтям до появи найпомітнішого на той час видання – газети «Діло».
Слайд 12
Список використаної літератури:
Михайлин І. Л. Історія української
журналістики ХІХ століття: Підручник.- К.: Центр навчальної літератури, -
2003.- с. 376.
Животко А. Історія української преси. – Мюнхен, 1989-1990. – 334 с.; Історія української преси/ Упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М. С. Тимошик. – К.: Наша культура і наука, 1999. – 360 с.
Вікіпедія. Вільна енциклопедія. – [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0_(%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B3%D0%B0%D0%B7%D0%B5%D1%82%D0%B0)
