Презентация на тему ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ БІОЕЛЕМЕНТІВ.ЇХ РОЛЬ У ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗМУ

S.Rilling

тварин дуже багатогранна. Елементи-органогени є основою всіх біосистем, оскільки

входять до складу білків, ферментів, вітамінів, гормонів, нуклеїнових кислот та води, яка об'єднує всі частини організму в єдине ціле.

тканини, підтримують певні значення осмотичного тиску, рН середовища біорідин,

йонну та кислотно-основну рівноваги, стан колоїдних систем.

вітамінів та гормонів, беруть участь у процесах кровотворення, розмноження,

росту й обміну речовин. У необхідних організму дозах та відповідних співвідношеннях вони позитивно впливають на імунну систему організму та тривалість життя. На здатності мікроелементів впливати на функціонування біосистем ґрунтується їх використання в практичній медицині та тваринництві.

що входять до складу організму, використавши класифікацію їх на

родини s-, р-, d- елементів, де за основу взято подібність у забудові зовнішніх електронних оболонок їх атомів.

металів головних підгруп І-ІІ групи є їх висока хімічна

активність, особливо в реакціях відновлення. Це підтверджується малими значеннями енергії йонізації атомів цих елементів та електродних потенціалів простих речовин у розчинах (табл. 1.).

Атомні радіуси елементів у періодичній системі у напрямку зверху вниз збільшуються, а енергія йонізації атомів при цьому зменшується, що призводить до посилення металічних властивостей елементів. Тому Калій і Кальцій, порівнянно з Натрієм і Магнієм мають чіткіше виражені металічні властивості s-елементів. Це виявляється у здатності атомів легко віддавати валентні електрони, тобто легко утворювати йони; переважно в йонному стані вони й трапляються в живих організмах.
Табл. 1.

потенціалів йонізації пояснюють і забарвлення полум'я солями цих металів.

Так, при внесенні сполуки лужного або лужноземельного металу в полум'я газового пальника елемент легко перетворюється на йон і забарвлює полум'я у відповідний колір, що відповідає його спектральній лінії збудження. Це використовують в якісному аналізі для відкриття йонів s- елементів (див. табл. 2).

Табл.2. Аналітичне визначення катіонів сухим способом

утворення ковалентних зв'язків у йонів Калію і Натрію виражена

дуже слабо, що пов'язано з невеликими значеннями їх електронегативностей. Тому ці йони практично не вступають у реакції комплексоутворення, а їх гідратні сполуки (аквакомплекси) типу [Nа(Н2О)п]+, [К(Н20)п]+ з координаційним числом п 4, 6 для Nа+ і 6, 8 для К+ є нестійкими.
Крім того, більшість солей s-елементів І групи не утворюють кристалогідратів, особливо це стосується солей Калію. Кристалічні солі Натрію з великим числом молекул води, наприклад Nа2SО4·10Н2О (глауберова сіль), Nа2СО3·10Н2О (сода кристалічна), Nа2В407 ·10Н2О (бура) є своєрідними впорядкованими твердими розчинами вклинення типу сіль-лід, які називають тектогідратами. Вони мають структуру льоду, яка додатково стабілізується за рахунок електростатичної взаємодії йонів протилежних зарядів.
Магній не належить до лужноземельних металів у зв'язку з тим, що властивості його сполук відрізняються від сполук інших металів II групи. Якщо магній гідроксид Мg(ОН)2 - це малорозчинна у воді сполука і основа середньої сили, то гідроксиди інших металів II групи належать до сильних основ. При взаємодії з кислотами Магній утворює солі, що мають гіркий смак. Більшість з них добре роз­чиняються у воді і виділяються з розчинів у вигляді кристалогідратів, наприклад гіркої солі МgS04·7Н20.
Лужні і лужноземельні метали дуже подібні за хімічними властивостями, проте їх фізико-хімічні параметри дещо відрізняються.

важливі життєво необхідні елементи, які містяться в плазмі крові,

лімфі. Найбільше Калію в печінці, нирках, серці, м'язах та в мозку. Загальний вміст Калію в організмі дещо більший від Натрію (див. табл. 3).
Основна біологічна функція розчинних у воді сполук s-елементів полягає у підтриманні водно-електролітного балансу. Катіони цих елементів істотно впливають на стан наводнення клітин та в'язкість цитоплазми. Входячи до складу електролітів крові, йони Натрію забезпечують сталу величину осмотичного тиску, а як компоненти буферних систем - підтримують на певному рівні рН біологічних рідин
Таблиця 3. Вміст йонів у фізіологічних рідинах організму(ммоль/л)

організмам для генерування біопотенціалів у нервовій системі, м'язах та

секреторній тканині, а також для регулювання роботи серцевого м'яза (міокарда). Важливо знати, що йони Натрію є основними позаклітинними йонами, а Калію К+ - внутрішньоклітинними .
Так, концентрація йонів К+ всередині клітини в 35 разів вища, ніж у позаклітинній рідині, а йонів Nа+, навпаки, - в 14 разів більша в позаклітинному середовищі, ніж всередині клітини.
Такий нерівномірний розподіл йонів Калію і Натрію по обидва боки клітинної мембрани є причиною виникнення біопотенціалів у клітинах.
У стані спокою різниця потенціалів (60-90 мВ) виникає внаслідок того, що йони Nа+ переходять у клітину, а йони Калію дифундують із клітини за рахунок перепаду концентрації. Внутрішня поверхня мембрани в цьому стані заряджається від'ємно, а зовнішня – додатно.

і тому йони Nа+ швидше переходять всередину клітини, ніж

йони К+ на її поверхню. Це зумовлює виникнення додатного заряду всередині клітини і від'ємного назовні, тобто відбувається деполяризація (рис.1).
За рахунок цього механізму, а також внаслідок роботи калій-натрієвої помпи, відбувається створення імпульсів у нервових клітинах та регулювання роботи серцевого м'яза. Наявність йонної помпи є головною причиною виникнення мембранних потенціалів у клітинах. При цьому йони Nа+ викачуються на поверхню клітини спеціальними системами, що здійснюють активний транспорт, а пасивно вони переносяться в клітину внаслідок градієнта, утвореного в результаті такого перенесення.

Рисунок 1. Виникнення біопотенціалів у клітині нервової системи

утворюється в процесі гідролізу АТФ, причому доведено, що в

цій реакції також беруть участь йони Натрію і Калію, активуючи фермент АТФ-азу.
Крім того, йони Натрію сприяють скороченню м'язів, а Калію, навпаки, - їх розслабленню. Заміна Калію чи Натрію йонами інших лужних металів викликає зміну фізіологічних функцій деяких органів. Так, введення в організм йонів Літію нормалізує діяльність головного мозку, що й використовують для лікування деяких психічних захворювань.
Натрій хлорид, що постійно надходить в організм з їжею, є джерелом хлоридної кислоти - важливого компонента шлункового соку, а натрій гідрогенкарбонат NаНС03 разом з вуглекислим газом - буферною сумішшю, яка значною мірою підтримує кислотно-основну рівновагу організму.
Для нормального функціонування окремих органів, зокрема роботи серця, потрібна не лише певна концентрація йонів Калію, Натрію, Кальцію і Магнію в крові, але й відповідне кількісне співвідношення цих йонів.

металами мають більший заряд ядра, менші радіуси йонів, а

також більшу спорідненість до електрона. Це сприяє утворенню координаційних зв'язків з атомами Оксигену та Нітрогену. Наприклад, з амінокислотами, ЕДТА та порфіринами, в яких донорами електронів виступають ці атоми, s2-елемент утворюють хелатні комплекси. У водних розчинах біологічних рідин йони Мg і Са утворюють аквакомплекси з координаційним числом 6.
У плазмі крові близько 46 % Кальцію знаходиться в йонізованому стані, а решта зв'язана з білками (альбумінами) та іншими аніонами (фосфат-, гідрогенкарбонат-, сульфат-, цитрат-іонами). Фізіологічно важливим чинником для біосистем є наявність вільного (йонізованого) Кальцію. У нормі концентрація Кальцію в плазмі крові має становити 2,12-2,62 ммоль/л (гомеостаз Кальцію). Існує стан рівноваги між концентрацією йонів Са, що містяться в позаклітинній рідині і цитоплазмі. Градієнт концентрацій йонів Кальцію між поза- і внутрішньоклітинною рідинами є значним (становить приблизно 10000).

усередині клітини і в позаклітинному просторі пов'язана зі своєрідним

механізмом транспорту йонів крізь мембрани. Він здійснюється шляхом активного транспорту проти градієнту концентрацій за рахунок енергії гідролізу АТФ та шляхом дифузії йонів за градієнтом концентрацій, яка залежить від активності йонофорів.

Йони Кальцію, що містяться в крові, посилюють її зсідання. Значне збільшення концентрації йонів Са, особливо у серцевому м'язі, негативно впливає на метаболічні процеси і може викликати руйнування клітинних структур. У зв'язку з цим у медичну практику впроваджена група лікарських засобів, так званих антагоністів Кальцію, які блокують проникнення йонів Кальцію в міокард, поліпшуючи роботу серцевого м'яза.

ЦНС, а тому істотне зменшення його концентрації в тканинах

організму призводить до посилення збудження, аж до приступів тетанії.
Мінеральні солі Кальцію у вигляді гідроксоапатиту та фторапатиту є основою кісткової тканини. Тому йони Кальцію впливають на ріст скелета, формування кісток, емалі зубів тощо.
Надмірне нагромадження Кальцію в деяких органах призводить до утворення каменів, що є причиною таких захворювань, як нефро-літіаз або панкреолітіаз, поліартрит, остеохондроз, катаракта.
В організмі концентрація йонів Кальцію контролюється двома гормонами: кальцитоніном, який інгібує вивільнення Кальцію з кісткової тканини, і паратиреоїдним гормоном, що активує цей процес. Тільки спільна дія цих гормонів зберігає і підтримує на належному рівні структуру кісткової тканин, оскільки за нестачі Кальцію в крові він надходитиме в неї з кісткових тканин, викликаючи їх розм'якшення.

фізіологічним антагоністом Магнію і Калію. Суть цього явища полягає

в тому, що подібні за розмірами і властивостями хімічні елементи можуть замінювати один одного в структурі біокомплексів. Наслідки цього процесу бувають різними. В одному випадку заміна йонів, наприклад, Мg2+ на Мn2+ або навпаки, не викликає відчутного зміщення рівноваги фізіологічних процесів. Проте в ряді випадків така заміна веде до втрати активності ферментів, руйнування важливих біоструктур. Наприклад, при заміні йонів Кальцію йонами Sr2+ змінюється склад і структура кісткової тканини, внаслідок чого кістки стають крихкими. Негативні наслідки для здоров'я спостерігаються і при надходженні в організм радіоактивного нукліду 90Sr, оскільки він згубно діє на клітини і тканини організму.

Крім того, йони Кальцію впливають на кислотно-основну рівновагу біологічних рідин, виявляють протизапальну та десенсибілізуючу дію. Тому його сполуки використовують як лікарські засоби.

Кальцію становить 1,0-1,3 г. Вона забезпечується за рахунок рослинної

їжі, молока, питної води. Засвоєння Кальцію організмом залежить від наявності в ньому вітаміну D, концентрація якого регулюється гормонами щитовидної залози.
Сполуки Магнію містяться у внутрішньоклітинних рідинах у вигляді гідратованих йонів [Мg(Н20)6]2+, [Мg(Н20)8]2+, а у кістках скелета та емалі зубів - у вигляді нерозчинних фосфатів. Йони Магнію входять до складу біокомплексів з нуклеїновими кислотами. У складі комплексу з АТФ, Магній активує процеси синтезу і гідролізу цієї біологічно важливої сполуки.
Залежно від концентрації, Магній може як прискорювати, так і гальмувати процес передачі імпульсів по нервових волокнах. Він впливає на дихальні, судиннорухові та інші центри мозку і, в цілому, заспокійливо діє на нервову систему, впливає на обмін Калію і Кальцію.

групи трансфераз, які прискорюють реакції перенесення різних функціональних груп

від одного субстрату до іншого. Він позитивно впливає на вуглеводний та фосфорний обміни, сприяє виділенню жовчі, стимулює пери-стальтику кишківника.
Багато Магнію міститься в листках рослин, куди він у формі Мg2+ входить до складу хелатного комплексу - хлорофілу, що за своєю структурою нагадує гем крові. Проте в молекулі хлорофілу цент-ральним атомом є йон Мg (рис.3), а в гемоглобіні - Fe(ІІ), є й деяка відмінність у складі замісників порфіринового циклу.

участь у синтезі вугле-водів і кисню, зв'язуючи вуглекислий газ

з повітря і воду. Цей процес дає змогу під-тримувати рівновагу кисню і вуглекислого газу в довкіллі, забезпечуючи життя на Землі.
Отже, катіони лужних і лужноземель-них металів виконують важливі біохімічні функції в процесах життєдіяльності.

хімічні сполуки s-елементів як лікарські препарати.
З мінеральних, або

неорганічних сполук цієї родини хімічних елементів найбільш важливими є наступні:

(0,9%) та гіпертонічного (10 %) розчинів;
натрій гідрогенкарбонат NаНСО3

- це антацидний засіб, який використовують для нейтралізації високої кислотності шлунко-вого соку;
натрій тіосульфат Nа2S2О3·5Н2О застосовують при отруєннях солями важких металів;
натрій нітрит NаNО2 знаходить застосування як судинороз-ширюючий засіб при стенокардії та спазмах судин головного мозку;
натрій саліцилат С6Н4(ОН)СООNа використовують для зниження температури тіла (антипіретик).
Є ряд інших лікарських засобів, що містять йони Натрію, проте їхня фізіологічна дія зумовлена наявністю в сполуках аніонів, наприклад: NаВг, NаІ, Nа2НАs04·7Н20, Nа2[Fе(СN)5NО] та ін.

калій ацетат СН3СООК - як сечогінний препарат при набряках,

викликаних порушеннями кровообігу;
калій хлорид КС1 в розчині використовують при деяких серцевих захворюваннях;
калій оротат С5Н3N204К застосовують у комплексній терапії серцевих захворювань;
калій йодид КІ знаходить застосування для лікування зобу, катаракти .

і протисудомний засіб для внутрішньовенного введення, а при внутрішньому

вживанні - як проносний і жовчогінний;
магній оксид Мg0 - це антацидний та жовчогінний препарат;
магній карбонат основний Мg(ОН)2·4МgС03·Н20 використовують як антацидний та послаблюючий засіб;
калій-магній аспарагінат (панангін або аспаркам) застосовують при серцевих захворюваннях,
тальк 3Мg0·4Sі02·Н20 - для виготовлення різних присипок та мазей.

як протизапальний, протиалергічний та кровоспинний засіб;
кальцій глюконат (С6Н11О7)2Са·Н20

або лактат (СН3СН(ОН)СОО)2Са·5Н20 застосовують з тією самою метою, що й кальцій хлорид, проте ці препарати мають м'якший вплив на організм.

(ВаS04, барій сульфат) у рентгенодіагностиці шлунково-кишкового каналу, оскільки вона

добре вбирає рентгенівське випромінювання і як малорозчинна речовина виводиться з організму. Розчинні солі Барію є сильними отрутами.
Найбільший вміст цього елемента виявлено у пігментній оболонці ока (близько 1,5 %).
У крові його концентрація становить приблизно 8-9 мкг %. Вміст Барію в крові знижується при ішемічній хворобі серця та при захворюванні органів травлення, що може служити додатковим діагностичним критерієм цих захворювань. Доведено, що малі дози сполук Барію стимулюють діяльність кісткового мозку, але у більших кількостях вони отруйні.