Презентация на тему Класи неорганiчних сполук

складні.
Прості речовини (гомосполуки) – це продукт взаємодії хімічного

елементу внаслідок хімічної або фізичної взаємодії. Прості речовини поділяють на метали, неметали та інертні гази.
Складні речовини – продукт взаємодії двох ( бінарні ) та більше елементів.
2. За хімічними ознаками – приналежність до певного класу сполук. Найважливішими класами складних неорганічних сполук є: оксиди, основи, кислоти та солі.

кисень. Загальна формула оксидів EmOn, де m – число

атомів елементу, n – число атомів оксигену.

В оксидах атоми оксигену зв’язані тільки з атомами іншого елементу та не зв’язані між собою.
Номенклатура: назва елементу + валентність елементу римськими цифрами + оксид.
Н-д: CO2 – карбон (IV) оксид. Якщо елемент має постійну валентність, то її в назві не вказують.
Н-д: Al2O3 – алюміній оксид.

при взаємодії з кислотами та основами (СО, SiO, N2O,

NO).
Солетворні – це оксиди, які утворюють солі при взаємодії з кислотами та основами.
Продукти взаємодії оксидів з водою називають гідратами оксидів (гідроксидами). В залежності від характеру відповідних гідроксидів всі солетворні оксиди поділяють на основні, кислотні, амфотерні.

відповідний оксид проявлятиме основні властивості і навпаки.
В періодах

зліва на право – зростає заряд центрального іону, зменшується його радіус, зменшується різниця електронегативностей, тому основні властивості послаблюються, зростають кислотні.
В групах зверху вниз зростають радіуси умовного іону, збільшується різниця електронегативностей – кислотні властивості зменшуються, а основні зростають.

гідрати яких є основами. Всі оксиди одновалентних металів та

більшості двохвалентних є основними.

гідрати яких є кислотами. Оксиди перехідних елементів у найвищих

ступенях окиснення, а також оксиди неметалів.

гідроксиди. BeO, ZnO, PbO, SnO, більшість оксидів III, IV

валентних металів (перехідних металів в проміжних ступенях окислення).

Реагують з кислотними оксидами з утворенням солей:

ZnO + SO3 = ZnSO4

Реагують з основними оксидами з утворенням солей при нагріванні:

ZnO + Na2O = Na 2ZnO2

O2 = 2 BaO
Розкладом деяких кисневмісних кислот:
H2SO3

= SO2 + H2O
Розкладом нерозчинних основ при нагріванні:
2 Fe(OH)3 = Fe2O3 + 3 H2O
Розкладом деяких солей:
CaCO3 = CaO + CO2
2 Cu(NO3) = 2 CuO + 4 NO2 + O2

атомів металу та однієї або кількох гідроксильних груп –

ОН.
Загальна формула Ме(ОН)n , n – число гідроксильних груп, яке рівне заряду металу. Na–O–H
Номенклатура: назва металу + валентність металу + гідроксид
Ca(OH)2 – кальцій гідроксид,
Fe(OH)3 – ферум (III) гідроксид

однокислотні та багатокислотні
(дво- та три кислотні).
За розчинністю:

H2SO4 = CuSO4 + 2H2O
2. Взаємодiя основ з кислотними

оксидами:
2NH4OH + SO2 = (NH4)2SO3 + H2O
3. Взаємодiя основних оксидiв з кислотами:
CuO + 2HNO3 = Cu(NO3)2 + H2O
4. Взаємодiя основних оксидiв з кислотними оксидами:
CaO + CO2 = CaCO3
5. Взаємодiя розчинних основ (лугiв) з солями:
3NaOH + FeCl3 = Fe(OH)3 + 3NaCl

BaSO4 + 2HCl
7. Взаємодiя двох солей мiж собою

з утворенням нерозчинної солі:
BaCl2+Na2SO4=BaSO4+2NaCl
8. Взаємодiя металiв з кислотами. Водень видiляється при взаємодiї металiв з усiма кислотами, крім азотної кислоти i концентрованої сiрчаної кислоти Н2SO4.
Zn + 2HCl = ZnCl2 + H2
9. Взаємодiя солей з металлами при умові, якщо метал, що вступає у реакцію більш активний, ніж метал, що утворюється:
Zn + Cu(NO3)2 = Cu + Zn(NO3)2
10. Взаємодiя металiв з неметалами:
Cu + Cl2 = CuCl2